Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Утворення Української Радянської республіки і Радянського уряду трудящі України зустріли з великим революційним піднесенням. Велику радість в ці дні переживали також робітники і революційні солдати
Києва. Так, солдати 3-го авіапарку у своєму привітанні Радянському уряду України писали: «Шлемо своє революційно-бойове привітання Центральному Виконавчому Комітетові Рад України і заявляємо, що ми всі... як українці, так і великороси, будемо підтримувати
єдиного захисника української сільської бідноти і українського пролетаріату
нову українську владу в особі Центрального Виконавчого Комітету Рад України».
Становище на Україні було таке, що повалити владу Центральної ради, зламати опір її військ можна було тільки шляхом збройної боротьби. Тому більшовики Києва зразу ж після І з'їзду Рад України головну увагу приділяли підготовці збройного повстання проти Центральної ради. В Київ прибув член ЦВК України О. Б. Горвіц для надання допомоги київським більшовикам в організації збройного повстання.
Київський комітет більшовиків розробив план повстання, який був розрахований на одночасний виступ всіх озброєних робітників і революційних солдатів. В усі райони міста були надіслані відповідальні організатори.
10 січня на нелегальних зборах більшовиків Київського залізничного вузла був обраний штаб підготовки і керівництва'Повстанням залізничників, до складу якого ввійшли М. С. Патлах, І. І. Поляков, Л. П. Карпович та інші. 17 січня для керівництва страйком на залізничному вузлі був обраний страйковий комітет (Н. М. Трав'янко, О. Лобко та інші).Такі ж збори пройшли і в інших районах міста. Збройне повстання передбачалось почати у момент підходу до Києва радянських військ.
Центральна рада, враховуючи напружене становище в Києві, а також явна вороже ставлення робітників, вирішила негайно завдати удару головному революційному загонові в Києві-робітникам «Арсеналу». Почалися провокації, спрямовані на те, щоб викликати передчасний виступ робітників. Так, в ніч на 29 грудня до «Арсеналу» підійшла сотня українських козаків з броньовиком і офіцер зажадав, щоб їх пропустили на завод, заявляючи, що козаки прибули за розпорядженням Центральної ради для посилення охорони заводу. Одержавши відмову начальника охорони «Арсеналу», сотня спробувала пробитися в «Арсенал» з боку Бутишева провулка, але охорона зустріла козаків багнетами. Зустрівши таку відсіч, козаки облишили свій намір пробратися в «Арсенал» і відійшли від заводу. ЗО грудня Центральна рада запропонувала начальнику «Арсеналу» здати зброю, яка була у робітників, в тому числі і гармати. Але робітники відмовились виконати наказ Центральної ради. Червоногвардійці зняли з гармат замки і заховали. Нову провокацію проти арсенальців Центральна рада організувала в ніч на 5 січня 1918 року, пославши значні сили гайдамаків, щоб захопити завод. Після перестрілки переважаючі сили гайдамаків увірвались в «Арсенал», захопили гармати, розгромили заводський комітет і виставили біля входу на завод свою охорону. Ця провокація посилила невдоволення робітників «Арсеналу» й прискорила збройне повстання проти Центральної ради.
Безпосереднім приводом до збройного повстання робітників «Арсеналу» була спроба Центральної ради вивезти вугілля з заводу під виглядом забезпечення ним потреб міської електростанції. В дійсності ж Центральна рада мала на меті залишити «Арсенал» без палива і цим зупинити роботу заводу, щоб ліквідувати найсильніший революційний центр в Києві, і, з другого боку, використати це вугілля для своїх бронепоїздів, які діяли проти наступаючих на Київ радянських військ.
Обурені контрреволюційними діями Центральної ради, арсенальці вранці 15(28) січня скликали мітинг, на якому булоприйняторішення не виконувати вимоги Центральної ради про вивіз вугілля. На цьому мітингу виступив член Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету О. Б. Горвіц, який закликав до збройного повстання. Пропозиція О. Б. Горвіца була прийнята одноголосно, і тут же
був обраний Ревком, на який було покладено керівництво повстанням. До складу Ревкому ввійшли О. Б. Горвіц, М. В. К остюк, І. М. Фіалек, М. М. Лебедев та інші.
В цей же день міський комітет більшовиків, враховуючи становище, що створилося у місті, скликав нараду представників районних комітетів, на якій було обговорено питання про збройне повстання проти Центральної ради. Нарада ухвалила рішення закликати робітників Києва негайно виступити із зброєю в руках на боротьбу за встановлення Радянської влади.
Одночасно районні партійні комітети провели па заводах і фабриках всіх районів міста збори і мітинги, на яких обговорювалося питання про збройне повстання проти Центральної ради. На. мітингах і зборах робітники
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 11 з 44
виконувати розпоряджень і постанов Центральної ради, повсюди встановлювати владу Рад.Утворення Української Радянської республіки і Радянського уряду трудящі України зустріли з великим революційним піднесенням. Велику радість в ці дні переживали також робітники і революційні солдати
єдиного захисника української сільської бідноти і українського пролетаріату
нову українську владу в особі Центрального Виконавчого Комітету Рад України».
Становище на Україні було таке, що повалити владу Центральної ради, зламати опір її військ можна було тільки шляхом збройної боротьби. Тому більшовики Києва зразу ж після І з'їзду Рад України головну увагу приділяли підготовці збройного повстання проти Центральної ради. В Київ прибув член ЦВК України О. Б. Горвіц для надання допомоги київським більшовикам в організації збройного повстання.
Київський комітет більшовиків розробив план повстання, який був розрахований на одночасний виступ всіх озброєних робітників і революційних солдатів. В усі райони міста були надіслані відповідальні організатори.
10 січня на нелегальних зборах більшовиків Київського залізничного вузла був обраний штаб підготовки і керівництва'Повстанням залізничників, до складу якого ввійшли М. С. Патлах, І. І. Поляков, Л. П. Карпович та інші. 17 січня для керівництва страйком на залізничному вузлі був обраний страйковий комітет (Н. М. Трав'янко, О. Лобко та інші).Такі ж збори пройшли і в інших районах міста. Збройне повстання передбачалось почати у момент підходу до Києва радянських військ.
Центральна рада, враховуючи напружене становище в Києві, а також явна вороже ставлення робітників, вирішила негайно завдати удару головному революційному загонові в Києві-робітникам «Арсеналу». Почалися провокації, спрямовані на те, щоб викликати передчасний виступ робітників. Так, в ніч на 29 грудня до «Арсеналу» підійшла сотня українських козаків з броньовиком і офіцер зажадав, щоб їх пропустили на завод, заявляючи, що козаки прибули за розпорядженням Центральної ради для посилення охорони заводу. Одержавши відмову начальника охорони «Арсеналу», сотня спробувала пробитися в «Арсенал» з боку Бутишева провулка, але охорона зустріла козаків багнетами. Зустрівши таку відсіч, козаки облишили свій намір пробратися в «Арсенал» і відійшли від заводу. ЗО грудня Центральна рада запропонувала начальнику «Арсеналу» здати зброю, яка була у робітників, в тому числі і гармати. Але робітники відмовились виконати наказ Центральної ради. Червоногвардійці зняли з гармат замки і заховали. Нову провокацію проти арсенальців Центральна рада організувала в ніч на 5 січня 1918 року, пославши значні сили гайдамаків, щоб захопити завод. Після перестрілки переважаючі сили гайдамаків увірвались в «Арсенал», захопили гармати, розгромили заводський комітет і виставили біля входу на завод свою охорону. Ця провокація посилила невдоволення робітників «Арсеналу» й прискорила збройне повстання проти Центральної ради.
Безпосереднім приводом до збройного повстання робітників «Арсеналу» була спроба Центральної ради вивезти вугілля з заводу під виглядом забезпечення ним потреб міської електростанції. В дійсності ж Центральна рада мала на меті залишити «Арсенал» без палива і цим зупинити роботу заводу, щоб ліквідувати найсильніший революційний центр в Києві, і, з другого боку, використати це вугілля для своїх бронепоїздів, які діяли проти наступаючих на Київ радянських військ.
Обурені контрреволюційними діями Центральної ради, арсенальці вранці 15(28) січня скликали мітинг, на якому булоприйняторішення не виконувати вимоги Центральної ради про вивіз вугілля. На цьому мітингу виступив член Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету О. Б. Горвіц, який закликав до збройного повстання. Пропозиція О. Б. Горвіца була прийнята одноголосно, і тут же
був обраний Ревком, на який було покладено керівництво повстанням. До складу Ревкому ввійшли О. Б. Горвіц, М. В. К остюк, І. М. Фіалек, М. М. Лебедев та інші.
В цей же день міський комітет більшовиків, враховуючи становище, що створилося у місті, скликав нараду представників районних комітетів, на якій було обговорено питання про збройне повстання проти Центральної ради. Нарада ухвалила рішення закликати робітників Києва негайно виступити із зброєю в руках на боротьбу за встановлення Радянської влади.
Одночасно районні партійні комітети провели па заводах і фабриках всіх районів міста збори і мітинги, на яких обговорювалося питання про збройне повстання проти Центральної ради. На. мітингах і зборах робітники