Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
птахофабрик, діє 25 промислових підприємств. У районі - 40 шкіл, 12 будинків культури, 20 клубів, 35 бібліотек.
Вперше Бровари згадуються у документальних джерелах за 1628 рік. Назва пов'язана з наявністю тут пивоварень («броварень»). На той час більша частина Остерського староства, куди входили і Бровари, належала князю Ієремії Вишневецькому.
З початком визвольної війни 1648-1654 pp. Вишневецький укріпив Бровари, перетворивши містечко на опорний пункт у боротьбі проти селянсько-козацького війська. У травні-червні 1648 року магнат Ієремія Вишневецький зосередив тут великий загін, озброєний 50 гаківницями. Але незабаром цей загін змушений був залишити Бровари під ударами повсталих селян, які оголосили себе козаками.
1649 року утворюється козацька сотня з центром у Броварах, а 1667 року, в зв'язку з розширенням меж Київської сотні, ввійшла до її складу.
У 1654 році жителі Броварів, схваливши рішення Переяславської ради про
возз'єднання України з Росією, склали присягу на вірність цьому союзові. Під час російсько-польської війни містечко кілька разів зазнавало великих спустошень. 1658 року його зруйнували татари: «татар человек с двести и то де местечко все вырубили, и церковь божию разорили, и иконы ободрали и искололи, ругаясь, и книги изрубили».
Постраждали Бровари й 1659 року під час боїв між військами зрадника українського народу гетьмана Виговського і російським військом. У 1666 році Бровари були порівняно невеликим населеним пунктом - тут налічувалося 46 селянських та 68 козацьких дворів.
Після закінчення визвольної війни Бровари з навколишніми землями стали власністю Києво-Печерської лаври. Належність цих земель лаврі була офіційно підтверджена в 1680 році гетьманом Іваном Самойловичем, а 1719 року - Петром І. На 1769 рік у Броварах було 117 дворів, з яких 2 належали священикам, 2 - дякам, 1- полковниці, 68 - козакам, а 44 - підданим Києво-Печерської лаври. На той час тут проживало 708 чоловік. Києво-Печерська лавра жорстоко експлуатувала трудяще населення, позбавляючи його елементарних прав. Коли селянка Устина Марченко з сусіднього села Пухівки після смерті свого чоловіка одружилася з броварським козаком Денисенком, «святі отці» забрали у неї разом із землею та садибою не лише майно й худобу, а й двох її малолітніх синів, «так как оные - сыновья Устины Марченко есть действительно лаврские подданые».
Лавра намагалася покріпачити й козацьке населення, яке було неоднорідним за своїм соціальним станом. Переважна більшість козацьких дворів мала не більше 2 десятин землі; багатії ж володіли земельними ділянками, що налічували близько ЗО десятин. Заможні козаки одночасно з землеробством займалися шинкарством, успішно конкуруючи в цьому з лаврою, якій належало тут монопольне право на винокуріння. Так, у 1760 році лавра мала в Броварах свою винокурню на 3 казани, де вироблялося щорічно 1000 відер горілки; її продавали у 3-х монастирських шинках. Того ж року 26 багатих козаків володіли тут 27 винокурнями на 39 казанів. У гонитві за прибутками від шинкарства у Броварах лавра неодноразово порушувала судові справи проти місцевих козаків; у 1781 році священики вели 15 таких справ, у 1784 - 32. Оскільки Печерська лавра була багата і впливова, вміла підкупити урядовців, ці справи, як правило, вирішувалися не на користь козаків.
Після секуляризації церковних земель у 1782 році монастирські селяни Броварів були переведені до розряду державних. Але їх становище не стало кращим.
З ліквідацією полкового устрою на Україні Бровари в 1786 році ввійшли до складу Київського намісництва, а з 1802 року стали волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії. Бровари були розташовані на важливому торговому шляху з Москви до Києва, тому в центрі містечка в 90-х роках XIII ст. було споруджено заїжджий двір і відкрито кілька торгових лавок. Три рази на рік тут відбувалися великі ярмарки. Населення займалося землеробством, ремеслами, багато селян, позбавлених землі, ходило на заробітки.
В першій половині XIX ст. посилюється процес майнового розшарування селянства. Заможні козаки збагачувалися, прибираючи до своїх рук землі найбідніших козаків і державних селян. В одному з документів Остерського повітового суду за 1827 рік зазначено: «...козак Владислав Скок продав губернському секретарю К. Шполярському лежачий в Броварах поблизу його, Шполярського, казенний город, вчинивши крайнє для казенних селян
Бровари
Сторінка 1 з 8
Бровари - місто районного підпорядкування (з 1956 року), розташоване за 22 км від Києва, на автомагістралі Київ - Ленінград та залізниці Київ-Москва. Населення - 39,1 тис. чоловік. Бровари - центр однойменного району, площа якого 1,3 тис. кв. км, населення - 123,2 тис. чоловік, у т. ч. 86,2 тис. сільського. В районі - одна міська та 25 сільських Рад, яким підпорядковано 44 населені пункти. На території району є поклади кварцевих пісків, промислових глин. Тут розташовані 14 радгоспів, 6 Вперше Бровари згадуються у документальних джерелах за 1628 рік. Назва пов'язана з наявністю тут пивоварень («броварень»). На той час більша частина Остерського староства, куди входили і Бровари, належала князю Ієремії Вишневецькому.
З початком визвольної війни 1648-1654 pp. Вишневецький укріпив Бровари, перетворивши містечко на опорний пункт у боротьбі проти селянсько-козацького війська. У травні-червні 1648 року магнат Ієремія Вишневецький зосередив тут великий загін, озброєний 50 гаківницями. Але незабаром цей загін змушений був залишити Бровари під ударами повсталих селян, які оголосили себе козаками.
1649 року утворюється козацька сотня з центром у Броварах, а 1667 року, в зв'язку з розширенням меж Київської сотні, ввійшла до її складу.
У 1654 році жителі Броварів, схваливши рішення Переяславської ради про
возз'єднання України з Росією, склали присягу на вірність цьому союзові. Під час російсько-польської війни містечко кілька разів зазнавало великих спустошень. 1658 року його зруйнували татари: «татар человек с двести и то де местечко все вырубили, и церковь божию разорили, и иконы ободрали и искололи, ругаясь, и книги изрубили».
Постраждали Бровари й 1659 року під час боїв між військами зрадника українського народу гетьмана Виговського і російським військом. У 1666 році Бровари були порівняно невеликим населеним пунктом - тут налічувалося 46 селянських та 68 козацьких дворів.
Після закінчення визвольної війни Бровари з навколишніми землями стали власністю Києво-Печерської лаври. Належність цих земель лаврі була офіційно підтверджена в 1680 році гетьманом Іваном Самойловичем, а 1719 року - Петром І. На 1769 рік у Броварах було 117 дворів, з яких 2 належали священикам, 2 - дякам, 1- полковниці, 68 - козакам, а 44 - підданим Києво-Печерської лаври. На той час тут проживало 708 чоловік. Києво-Печерська лавра жорстоко експлуатувала трудяще населення, позбавляючи його елементарних прав. Коли селянка Устина Марченко з сусіднього села Пухівки після смерті свого чоловіка одружилася з броварським козаком Денисенком, «святі отці» забрали у неї разом із землею та садибою не лише майно й худобу, а й двох її малолітніх синів, «так как оные - сыновья Устины Марченко есть действительно лаврские подданые».
Лавра намагалася покріпачити й козацьке населення, яке було неоднорідним за своїм соціальним станом. Переважна більшість козацьких дворів мала не більше 2 десятин землі; багатії ж володіли земельними ділянками, що налічували близько ЗО десятин. Заможні козаки одночасно з землеробством займалися шинкарством, успішно конкуруючи в цьому з лаврою, якій належало тут монопольне право на винокуріння. Так, у 1760 році лавра мала в Броварах свою винокурню на 3 казани, де вироблялося щорічно 1000 відер горілки; її продавали у 3-х монастирських шинках. Того ж року 26 багатих козаків володіли тут 27 винокурнями на 39 казанів. У гонитві за прибутками від шинкарства у Броварах лавра неодноразово порушувала судові справи проти місцевих козаків; у 1781 році священики вели 15 таких справ, у 1784 - 32. Оскільки Печерська лавра була багата і впливова, вміла підкупити урядовців, ці справи, як правило, вирішувалися не на користь козаків.
Після секуляризації церковних земель у 1782 році монастирські селяни Броварів були переведені до розряду державних. Але їх становище не стало кращим.
З ліквідацією полкового устрою на Україні Бровари в 1786 році ввійшли до складу Київського намісництва, а з 1802 року стали волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії. Бровари були розташовані на важливому торговому шляху з Москви до Києва, тому в центрі містечка в 90-х роках XIII ст. було споруджено заїжджий двір і відкрито кілька торгових лавок. Три рази на рік тут відбувалися великі ярмарки. Населення займалося землеробством, ремеслами, багато селян, позбавлених землі, ходило на заробітки.
В першій половині XIX ст. посилюється процес майнового розшарування селянства. Заможні козаки збагачувалися, прибираючи до своїх рук землі найбідніших козаків і державних селян. В одному з документів Остерського повітового суду за 1827 рік зазначено: «...козак Владислав Скок продав губернському секретарю К. Шполярському лежачий в Броварах поблизу його, Шполярського, казенний город, вчинивши крайнє для казенних селян