Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яготин

Сторінка 1 з 8
Яготин - місто районного підпорядкування, однойменна залізнична станція. Розташований на лівому березі річки Супою та вздовж автомагістралі Київ-Харків. Відстань до Києва 104 км. Населення - 18 100 чоловік.
Яготин - центр однойменного району, площа якого 1362 кв. км, населення 71300 чоловік.В районі одна міська, одна селищна та 29 сільських Рад, яким підпорядковано 87 населених пунктів. З корисних копалин є поклади торфу, глини. Тут розташовані 25 колгоспів, 6 радгоспів, одна птахофабрика та дослідна станція. Орної землі - 94 431 тис. га. В колгоспах та радгоспах району вирощують зернові культури, буряки, овочі. Важливе місце в господарстві належить також тваринництву. Промислових підприємств - 9. Тут діють 52 школи, 16 будинків культури, 33 клуби, 96 бібліотек.
Виникнення Яготина припадає на той час, коли козаки й селяни, рятуючись від панської неволі, переселялися на Лівобережну Україну і вже в 1552 році заснували села й хутори в степу між річками Супоєм та Іржавцем. У цій багатій на дичину і рибу місцевості вони знаходили також природний захист від татар.
Яготинці були свідками перших великих битв українського народу з польсько-шляхетськими військами. У травні 1596 року через Яготин на Лубни відступало козацько-селянське військо під проводом С. Наливайка.
На початку XVII ст. Яготин, що був тоді містечком, входив до складу Переяславського староства Київського воєводства Речі Посполитої, його жителі неохоче корилися владі. Королівські урядовці відзначали, що з 100 тутешніх дворищ 50 було козацьких, «непослушних». Влада польських феодалів над закріпаченими селянами не обмежувалася ніяким законом. «Послушні» ж міщани податків не сплачували, а лише відбували військову повинність.1620 року король Сигізмунд III віддав
Яготин у довічне володіння волинському воєводі Я. Заславському. В 30-х роках цього ж століття містечко належало князеві Я. Острозькому. Керівник селянсько-козацького повстання Я. Острянин в одному з своїх універсалів згадував яготинців як таких, що зазнавали «утисків і розорень нестерпних» від панів.
З початком визвольної війни 1648-1654 pp. в економічному й політичному становищі Яготина відбулися помітні зміни. Привілеї польських феодалів було скасовано. Яготин став сотенним містом Переяславського козацького полку. Населення щиро вітало російських послів Г. Неронова і Г. Богданова, які 3 листопада 1649 року проїздили через Яготин, направляючись в Чигирин до Б. Хмельницького. В січні 1654 року яготинці одностайно схвалили рішення Переяславської ради про возз'єднання України з Росією.
Звільнення від влади польських панів і королівської адміністрації сприяло дальшому розвиткові Яготина. Вже у другій половині XVII та першій половині XVIII ст. він був значним містом Лівобережної України з населенням 5 тис. осіб. У 1723 році царські урядовці провели ревізію (перепис) козаків і посполитих містечка. Як свідчать її акти, Яготин був тоді центром козацької сотні, що складалася з 24 сіл. В місті жили міщани, козаки і посполиті. З 59 селянських дворів 22 не мали землі, 15 - коней. Процес майнового розшарування відбувався і серед козаків. З 93 козацьких дворів 28 не мали землі, 34 - коней, 5 дворів було нововписаних. Генеральне слідство маєтностей і Переяславського полку (1729-1731 pp.), складене гетьманськими урядовцями, кваліфікувало Яготин як місто «здавна вільне», що «до диспозиції гетьманської належить і під віданням сотенним залишається».
А тим часом козацька старшина, спираючись на гетьманський і царський уряди, захоплювала все нові й нові землі. Так, у першій половині XVIII ст. хуторами у степу «от веку вольному» навколо Яготина заволоділи козацькі старшини І. Сулима, П. Горленко, Г. Іваненко та інші, а в 1757 році імператриця Єлизавета Петрівна подарувала Яготин з навколишніми селами графу К. Г. Розумовському (1728- 1803 pp.), генерал-фельдмаршалу, останньому гетьману України (1750-1764 pp.)- Яготин з подарованими і купленими гетьманом селами ввійшов до складу 8-го (з 9-ти) округу маєтків К. Г. Розумовського. Селяни відбували дводенну панщину та інші повинності, зокрема підводну. Так, за наказом власника кріпаки за кілька днін розібрали й перевезли на трьох тисячах возів до Яготина його київський палац. Цим самим Розумовський уник тимчасового розташування в своєму палаці військ, які йшли на війну з Туреччиною. 1761 року було закладено велику шовковичну плантацію. Руками графських підданих для водяного млина на річці Супої спорудили величезну греблю, яка вражала сучасників своїми розмірами. На ринковому майдані Розумовський наказав збудувати кам'яну церкву (1800 рік) витонченої архітектури.
Було споруджено й ряд промислових підприємств. Німець Штром заснуван у 1805 році панчішну фабрику на місцевій сировині, де діти яготинських кріпакін на двох верстатах виготовляли рукавиці, повстяні і шовкові панчохи.
За даними 1846 року, більшість яготинців - близько 600 осіб - була кріпаками і лише 225 належали до козаків. На кріпосній суконній мануфактурі 230


Яготин