Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Київ у визвольній війні 1648—1654 pp.

Визвольна війна 1648—1654 pp. була однією з найвизначніших подій в історії українського народу, який піднявся на боротьбу за визволення від польсько-шляхетського гніту, за возз'єднання з братнім російським народом.

Напередодні визвольної війни українські трудящі маси — селянство і міщани — зазнавали

Перед початком визвольної війни Київ був так званим «королівським містом» і резиденцією воєводи. Йому було надане магдебурзьке право. Київ був найбіль­шим містом на сході України. Напередодні визвольної війни в ньому проживало понад 10 тис. чоловік.

У Києві переважну більшість населення становили українці. Були тут також росіяни і білоруси, деяку частину становили поляки, зокрема шляхта і католицьке духовенство. В місті жили також вірмени, євреї, греки, татари, німці, молдавани, турки та інші.

Соціальний стан населення Києва був різнорідним. Основну частину становили ремісники і торговці — міщани, значно меншу — українська і польська шляхта, духовенство, а також козаки і селянство. Прагнучи утвердити своє економічне і політичне панування, польська шляхта захоплювала землі міщан і православного духовенства, адміністративні посади.

Велику роль у житті Києва відігравали вище православне, католицьке, уніат­ське духовенство та монастирі, які мали величезні земельні володіння. Найбільшим і найбагатішим з них, не тільки в Києві, але й на Україні, був Києво-Печерський монастир.

В залежності від майнового стану на кілька груп поділялося київське міщанство — ремісники і торговці. Панівне становище серед них займала багата верхівка — міська аристократія, або патри­ціат, до складу якої входили найбагатіші сім'ї — Ходики, Балики, Булиги та інші, які нещадно експлуатували народні маси. Зосередивши у своїх руках внутрішню і зовнішню торгівлю, вони брали на відкуп податки, орендували фільварки тощо. В їх руках були посади війта, бурмистра, райців— найважливіші в місті.

Ремісники і дрібні торговці становили середню групу київського міщанства, а найнижчою групою населення була маса українського міського плебса: ремісники, що розорилися (колишні майстри), під­майстри, учні, позацехові майстри — «партачі», на­ймити, комірники, городники та інші.

Матеріальне становище цих двох і особливо ос­танньої групи було дуже тяжким. Польська і україн­ська шляхта, церква і монастирі, міські урядовці нещадно експлуатували трудові маси київського населення. Велика кількість податків, побори, різні примусові роботи на користь міста, церкви і монастирів, шляхти ще більше погіршували стано­вище київських низів, не раз викликали повстання і виступи проти своїх гнобителів.

Ці повстання і виступи пригнобленого польською шляхтою київського насе­лення мали велике значення у підготовці визвольної війни українського народу 1648—1654 років.

Повстання, що спалахнуло на початку 1648 року на Запоріжжі, скоро охопило значну частину України. Вже у травні 1648 року повсталі козаки і селяни здобули перші перемоги: польські війська були розгромлені під Жовтими Водами (6 травня) і під Корсунем (16 травня).

Київська шляхта разом з частиною заможного міщанства після Корсунської битви в паніці почала тікати в Польщу. Очевидець — шляхтич Є. Ярлич — писав: «Як тільки шляхта, київські обивателі дізналися про погром гетьманів і корон­ного війська, зараз, тієї ж години, почали укладатися на вози з жінками і дітьми, залишаючи господарство і все, хто що міг».

Вже на початок червня з міста втекла майже вся київська знать, а також частина шляхти і заможно­го міщанства. Київське «по­спільство» — міщани, коза­ки, селяни, які співчували повстанню, з нетерпінням чекали приходу козацького війська.

На початку червня 1648 року Богдан Хмельницький прислав у місто тритисячний загін козаків, які з допомо­гою «поспільства» оволоділи Києвом. Почали формуватися повстанські загони. З липня 1648 року міщани Ясногородки біля Києва разом з селянами навколишніх сіл під керівництвом місцевого війта Гапона утворили пер­ший київський козачий загін у складі 100 чоловік, який негайно почав громити маєт­ки польських шляхтичів на Київщині.

Загін козаків, що був У Києві, в середині липня 1648 року виступив у похід проти польських військ на Брацлавщину. Скориставшись з цього, польська і час­тина української шляхти при допомозі митрополита Косова відновила у Києві владу польської держави.

У вересні на річці Пиляві війська Б. Хмельницького завдали нищівної поразки польсько-шляхетським військам. В цій битві активну участь взяли і козаки-кияни. Після цього козацько-селянське військо пішло на Замостя, де польські війська знову були розбиті. Польський уряд змушений був розпочати з Б. Хмельницьким мирні переговори.

Після переможного походу під Замостя армія Б. Хмельницького поверталась на Придніпров'я. При наближенні її до Києва міщани знову піднялись проти шляхти. 11 грудня 1648 року в Києві вибухнуло повстання, в якому взяли участь міщани і