Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Трипілля

Сторінка 1 з 6
Трипілля - село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі Дніпра в долині річки Красної. Відстань до районного центру-12 км. Населення - 3491 чоловік.
Село мало кілька найменувань: Треполь, Триполь, Трипілля, Комсомолля (1923-1927). Сучасна назва пов'язана з характером місцевості: тут сходяться три родючі долини, три поля, розмежовані річками Стугною, Красною та Бобрицею.
В цій місцевості люди селилися ще у сиву давнину. Так, на околицях Трипілля виявлено поселення ранньоземлеробських племен IV-III тисячоліття до н. е., що розкопане вперше в 90-х pp. XIX ст. В. В. Хвойко. Ці племена дістали назву трипільських. Жили тут люди і в наступні епохи, про що свідчать виявлені поселення доби бронзи (III-II тисячоліття до н. е.), кургани скіфських часів (VI ст. до н. е.), ранньослов'янське поселення зарубинецької культури (И ст. до н. е.- II ст. н. е.), слов'янські та кочівницькі поселення XIII ст. На околицях села знайдено скарби римських монет (IV-III ст. до н. е.) та давньоруських гривен (X-XII ст. н. е.).
На території села збереглися залишки давньоруського городища - рештки міста Треполя, згаданого вперше у літопису за Ярослава Мудрого під 1032 роком.
Місто Треполь відігравало досить значну роль у Київській Русі. Уже в другій половині XI ст. воно було одним із центрів ремесла й торгівлі в Київській Русі і вважалося «водними воротами». Біля нього знаходились стоянки торгових суден, які ходили по Дніпру шляхом «із варяг у греки». В місті розвивалось гончарство. Вироби місцевих майстрів вивозилися далеко за межі Київської землі, зокрема у Веикий Новгород.
Треполь був також важливим укріпленням, що захищало Русь від нападів печенігів, пізніше - половців, а також збірним пунктом для військ руських князів, які вирушали на боротьбу з кочовиками. Всі київські князі дбали про зміцнення південних кордонів Русі й будували великі земляні вали. Такі вали проходили й поблизу Трипілля, над річками Стугною і Красною, на перетині яких і знаходилася ця фортеця. В літопису під 1093 роком говориться про Трипілля, з якого проти половців, що «невсхотеши мира», на Торчеськ виступили об'єднані війська князів. Біля Трипілля, зазначає літописець, «би брань люта», яка ввійшла в історію як Трипільська битва.
Дальший розвиток феодальних відносин, що привів до роздроблення Русі, супроводжувався постійними князівськими усобіицями. З другої половини XII ст. Треполь став княжим столом для різних другорядних київських князів. Поблизу міста часто відбувалися бої за володіння цим уділом.
В час монголо-татарської навали, наприкінці 1240 року, жителі Треполя стійко оборонялися, але ворогові вдалося захопити місто. Воно було пограбоване і спустоене. Лише частині людей вдалося врятуватися у навколишніх лісах, а в Трипіллі залишилося не більше ЗО чоловік. Землю орали всього три плуги. З покоління в покоління цередавалися розповіді про ті страшні часи.
Але поступово місто відбудовувалося й заселялося. Вже 1300 року Трипілля згадується серед відроджених міст Київської землі. В другій половині XIV ст. Київську землю захопила Литовська держава. У Трипіллі, яке входило до Київського повіту, 1363 року розмістилась литовська залога, було відбудовано фортецю. Як свідчить літопис, Трипілля не втратило свого значення і знову стало містом. Багато років панували тут литовські феодали. Вони поступово закріпачували селян, обкладали їх податками, вимагали утримувати військо на постої.
Місцеве населення терпіло від частих нападів татар. Так, у 1482 році вони спустошили й спалили місто. У 1500 році, коли великий литовський князь Олександр Ягеллончик подарував шляхтичеві Д. Дедковичеві Трипілля, в ньому налічувалося лише 7 чоловік, котрі щороку повинні були платити данину: по дві лисиці і по п'ять возів сіна. Як важливе поселення, його привласнили київські воєводи. Та князь литовський Сигізмунд Август у 1548 році поновив привілеї Д. Дедковичу, який прибрав собі прізвище Трипільського.
Після Люблінської унії 1569 року кріпосницький гніт селян доповнився націоально-релігійним гнобленням. У Трипіллі розташовується польський гарнізон.
В 1592 році, під час селянсько-козацького повстання, очоленого К. Косинським, залога в Трипіллі була розбита, а шляхту тимчасово вигнано. Через два роки піднімається нове народне повстання під проводом С. Наливайка, в якому взяли участь і жителі міста.
У зв'язку з піднесенням визвольної боротьби на Україні польські власті
в 1632 році спішно укріпили Трипільську фортецю, звівши кам'яний і цегляний мур, залишки якого збереглися і досі. Але в липні 1638 року повстанці під проводом Я. Острянина чисельністю до 4000 чоловік оволоділи Трипіллям і вивезли з замку «армату и апартамент, до ней належачий».
Після поразки селянсько-козацьких повстань 30-х років ще більше посилилася


Трипілля