Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бишів

Сторінка 1 з 7
Бишів - село, центр сільської Ради (з 1923 по 1959 рік т районний центр), розташоване по обох берегах річки Лупи, за 22 км від районного центру та за 20 км від автомагістралі Київ-Львів. До найближчої залізничної станції Фастів - 25 км. Населення - 3308 чоловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Горобіївка, Лубське, Ферма.
Виникнення поселення на місці сучасного Бишева припадає на час спорудження Змійових валів. Бишівське городище належало тоді до Ірпінсько-Здвижівької лінії оборони Київської землі.
Під час монголо-татарської навали, як розповідає одна з історичних легенд, воно було значним населеним пунктом. Натрапивши на добре укріплене городище, що знаходилося на високому лівому березі Лупи й було відрізане глибокою долиною та ровом від решти території, загарбники вирішили зруйнувати його дощенту. Та мешканці, заховавшись за стінами городища, мужньо відбивали всі атаки ворога. Очолював їх сліпий лицар, ім'я якого залишилося невідомим. Кілька днів штурмували укріплення монголи, багато жертв вони понесли, але здобути його не змогли. Городище впало лише внаслідок зради, всі його захисники полягли в бою.
Після монголо-татарської навали Бишів тривалий час був пусткою. Тільки обгорілі головешки та купи попелу нагадували про те, що тут колись жили люди. Ще й досі на бишівських полях знаходять вкриті іржею старі списи і стріли тих давніх часів.
І все ж зручне для оборони місце не могло не привернути уваги наступних поколінь. Над Лупою знову виростало поселення. В першій половині XV ст. воно належало родині Полозів, які походили із старовинного місцевого роду.
В кінці XVI ст. село на тривалий час стає власністю польських шляхтичів Харлінських, відомих не лише жорстокими знущаннями над кріпаками, а й насильницьким насадженням католицизму. Тут спорудили дерев'яний костьол, пізніше, у першій половині XVII ст., з'явився домініканський монастирг якому місцева поміщиця 1644 року подарувала сусідні села Лишню й Добковищину. Боячись гніву селян, ще в першій чверті XVII ст. Харлінські побудували в Вишеві замок.
Коли всю Україну охопило полум'я визвольної війни 1648-1654 pp., бишівці взяли в ній активну участь. У 1649 році вони допомогли козакам, що вступили до Бишева, вигнати з села польську шляхту. Невдача козаків під Берестечком у 1651 році та жорстокі розправи шляхти привели до спустіння багатьох міст і сіл. У списку українських полків, міст, містечок і сіл, населення яких було приведене до присяги на вірність Росії, Бишів значиться як пустка. Однак після возз'єднання України з Росією частина колишніх його мешканців повернулась в своє рідне село. У серпні 1654 року цар подарував містечко братові І. Виговського - Данилові. Жило в ньому на той час 6 шляхтичів, 21 козак і 38 міщан.
Коли на Правобережжя знову повернулися польські пани, бишівці не зігнули своєї спини передними. В 1665 році вони взяли участь у повстанні під керівництвом Децика і на деякий час знову звільнилися від ненависної шляхти.
Намагаючись використати українське населення у боротьбі проти турецьких і татарських загарбників, польський король 20 червня 1684 року закликав усіх жителів Правобережної України ставати під його прапори для священної війни з «невірними». Це поклало початок виникненню кількох полків, що називали себе козацькими. На чолі деяких з них стояли польські шляхтичі, які прагнули розбагатіти за рахунок грабежів. Одним з таких «полковників» був, зокрема, К. Тишкевич. Зібравши чималий загін, він почав розширювати свої земельні володіння. В лютому 1685 року К. Тишкевич захопив Вишів, вигнавши звідти його власників Харлінських і Бржеських. Одержавши згодом грамоту на захоплені маєтки, він продовжував чинити сваволю над населенням.
Боротьбу українського населення проти шляхетської Польщі, за возз'єднання Правобережної України з Росією очолив фастівський полковник Семен Палій. У січні 1690 року він відрядив до Бишева сотника Зеленського з військом, вручивши йому пернач на знак того, що Бишів переходить під владу правобережного козацтва. При появі козаків бишівські міщани повстали проти Тишкевича. Під керівництвом козака Дзежа вони захопили замок і маєток Тишкевича, якому ледве вдалося врятуватися. Пізніше Тишкевич повернувся до Бишева, але 1694 року жителі села, закликавши на допомогу Федора Сліпого - сотника Семена Палія, вигнали з маєтку дружину К. Тишкевича і знищили всі документи, що надавали їй право володіти селяндми й землею, Бишів знову перейшов під владу правобережного козацтва.
Після 1711 року до Бишева повертаються польські шляхтичі Харлінські, знову починаються нелюдські знущання над підлеглими. Відновлюється й домініканський монастир. Вишівці змушені були кидати рідні оселі й тікати за річку Ірпінь, на територію, підвладну Росії. Так, у 1741 році на Васильківському


Бишів