Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бишів

Сторінка 3 з 7
власники корів накинулись на старшину, повалили його, зірвали посадові відзнаки й почали бити, погрожуючи позбавити життя. 6 травня 1896 року орендар телеграфував Київському губернатору про те, що селяни бунтують, б'ють службовців економії. Він просив негайно вжити серйозних заходів до
«бунтівників», бо місцева влада виявилася безсилою.
На початку серпня 1896 року 500 селян Бишева розпочали самовільну порубку поміщицького лісу. Вони прогнали урядника і сторожів економії, які намагалися їм перешкодити, і вирубили 50 десятин лісу. Царські власті жорстоко розправилися з селянами, 54 чоловіка засудили до ув'язнення.
Та боротьба не припинялася. З новою силою спалахнула вона в 1905 році. Селяни почали відкрито вимагати поділу поміщицької землі. Властям вдалося і цього разу розправитися з трудящими. їх керівника І. В. Цесарського, що закликав односельців захоплювати поміщицьку землю, заслали до Сибіру на 5 років. Поліції та суддям він кинув у вічі: «Діждеться народ правди, діждеться такої влади, що всю панську землю роздасть бідним».
Селяни не заспокоювалися. У червні 1906 року бишівський пристав повідомляв, що на полі поміщиці Ілляшевичової проходить страйк і страйкуючі не допускають штрейкбрехерів. В листопаді того ж року відбувся виступ новобранців. Вони повибивали вікна в будинках сільських багатіїв і крамарів, побили десятського та урядника. Лише загін стражників, який прибув з Макарова, розігнав незадоволених, тому що їх виступ загрожував перерости у відкрите повстання всього населення.
Селянство, яке складало основне населення містечка, страждало від малоземелля. На 1912 рік з 663 селянських господарств 2 зовсім не мали землі, 14 - належало менте однієї десятини, 219 - від 1 до 3 десятин землі. 277 господарств мали від З до 6 десятин, 126 - від 6 до 10. У той же час в руках 34 дворів, що володіли 10 десятинами кожен, зосередилося 600 десятин землі. Малоземельні селяни були погано забезпечені худобою, 117 з них не мали її зовсім.
Медичне обслуговування населення було незадовільним. У містечку діяли лише приймальна палата на двоє ліжок, яку обслуговував один фельдшер, та невелика приватна аптека.
Освітні заклади були неспроможні задовольнити потреб жителів містечка. Основна маса населення залишалася неписьменною. Більшість дітей шкільного віку взагалі не відвідували школу. Однокласну парафіяльну школу тут було відкрито 1861 року. Знаходилась вона спочатку в найманому приміщенні. Лише через 5 років збудували для неї на кошти селян невелику хатину, де один учитель навчав грамоти 40 дітей.
Коли в Вишеві стало відомо про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції, робітник К. С. Польченко в один з ярмаркових днів зібрав мітинг. На ньому були присутні жителі Бишева та навколишніх сіл. Організатор мітингу високо підняв над головою портрет царя й запитав людей: «Знаєте, хто це?» «Цар. Помазаник божий!» - вигукнув жандарм, що об'явився тут. «Не помазаник божий, а кровопивця»,- відповів К. С. Польченко і розірвав портрет. Після мітингу натовп рушив до волосної управи. Селяни роззброїли поліцію, а портрети царя познімали і спалили. Протягом 1917 року в Вишеві наростала революційна боротьба за землю. У червні 1917 року на сільському сході прийнято постанову, в якій вимагалося щоб землю поміщиків, казни та церкви передати до рук трудящого люду без викупу.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції у січні 1918 року в Вишеві встановлено Радянську владу, утворено ревком. Під його керівництвом селяни розподілили між собою поміщицьку землю, рухоме й нерухоме майно.
В лютому 1918 року контрреволюційна Центральна рада закликала на Україну німецьких окупантів. Селяни Бишева піднялися на боротьбу проти загарбників і їх буржуазно-націоналістичних прислужників. Для «втихомирення» населення в травні того ж року до Бишева прибув загін німецьких солдатів в кількості 150 чоловік. Окупанти зажадали від селян протягом одного дня повернути поміщицьку землю і майно, здати велику кількість продовольства. Багатьох селян вони побили нагаями.
Трудящі Бишева і навколишніх сіл не скорилися інтервентам. Вони організували партизанський загін, який очолив Г. О. Москальчук, уродженець села Вільного. Загін не раз завдавав ударів спочатку окупантам, а потім загонам петлюрівців. 21 лютого 1919 року Богунський і Таращанський полки 1-ї Української радянської дивізії визволили Бишів.
Але вже у вересні того ж року містечко захопили білогвардійські війська Денікіна. Силою зброї вони повертали поміщикам конфісковане селянами майно, відновлювали старі монархічні порядки. Одного з радянських сільських активістів - М. Г. Грищенка денікінці повісили»


Бишів