Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
підприємств. Діють 3 лікарні, 29 фельдшерсько-акушерських пунктів, 18 пологових будинків; 33 школи, в т, ч, 11 середніх, 15 восьмирічних, 5 початкових, 1 допоміжна школа-інтернат, заочна середня школа робітничої молоді; 21 будинок культури, 14 клубів, 38 бібліотек, народний історично-краєзнавчий музей, дитяча музична школа.
На території сучасного Тетієва знайдено кам'яні знаряддя праці та бронзовий кинджал доби бронзи (II-І тисячоліття до н. е.), зброю сарматського часу (І-II ст, н, е.), а також римські монети (II ст. н. є.). Поблизу міста є 4 кургани. Два з них мають назви Красна могила та Зелена корчма, В місті збереглися залишки валу від стародавнього городища.
Тетіїв - місто з стародавньою історією. Воно ще в XII ст. це раз зазнавало нападів кочівників. Під час монголо-татарської навали Тетіїв було повністю зруйновано. Як свідчать документи, землями Тетієва в 1514 році володіли литовські вельможі Іван і Андрій Кошки.
Після Люблінської унії, коли українські землі підпали під владу шляхетської Польщі, Тетіїв входив до Брацлавського воеводства. У 1596 році ним володів один з найбільших українських магнатів К. В. Острозький. Відбудовуючи містечко, Острозькі перенесли його на правий берег Роськи - зручніше для оборони місце. На горбі, між гирлами Дубравки й Росішки, збудували замок. Зі сходу його захищали ліси, а з півдня, півночі й заходу - річка з притоками й непрохідними плавнями. Навколо замку селилися селяни і міщани, що тікали від гніту феодалів з Волині, північної Київщини, а також козаки. Наприкінці XVI і в першій половині XVII ст. біля містечка виникли села Слобода, Плоханівка, Снігурівка, що входять нині до Тетієва. Так він став центром значного староства і великого магнатського землеволодіння.
З 1606 року Тетієву надано самоврядування за магдебурзьким правом. Двічі на рік у ньому проводились ярмарки та щотижня - торги. У 1628 році тут нараховувалося 770 димів, діяв водяний млин. За користування землею селяни платили феодалу чинш від 10 до 14 крб. сріблом і залежно від наділу та наявності тягла відбували панщину до 3-х днів на тиждень. Значну частину населення становили міщани: дрібні торговці, ремісники, підмайстри, наймити. їх жорстоко експлуатувала заможна міська верхівка, примушуючи не тільки сплачувати податки на утримання війта, райців, а й виконувати ряд повинностей: ремонтувати шляхи, греблі, працювати на землях членів магістрату та феодала. Власник міста й староста забирали у ремісників частину їх продукції.
Соціальний гніт доповнювався національно-релігійним. Магнат Д. Заславський, який з 1620 року став власником містечка, примушував усіх православних ставати уніатами, а священиків - підкорятися уніатському митрополитові. Хто не виконував цього розпорядження, того жорстоко карали.
Феодально-кріпосницьке і національне гноблення викликало у місцевого населення ненависть до поневолювачів. Тетіївці брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 pp. Вони сформували сотню козаків на чолі з Феськом Федченком і хорунжим Стасем. Сотня входила до Білоцерківського полку, що в 1648 році визволив Тетіїв. Тут під час походу на Волинь зупинявся Богдан Хмельницький. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Тетіїв залишився у складі Речі Посполитої. Рятуючись від панських утисків, його жителі тікали на Лівобережжя і Слобожанщину. Внаслідок цього містечко майже обезлюдніло. Тільки в 1711 році магнат Я. Сангушко, діставши Тетіїв у спадщину, почав його заселювати, обіцяв поселенцям усякі пільги. Однак уже в 40-х pp. XVIII ст. селяни потрапили у повну залежність від поміщика. Вони відробляли панщину до 3-4 днів на тиждень, крім того, виконували інші роботи: збирали в лісі ягоди, лагодили шляхи, мости, гатки. Ще більш посилився релігійний гніт у 80-х pp., коли містечко стало резиденцією уніатського деканату.
Тетіївці були активними учасниками гайдамацького руху. 19 липня 1768 року гайдамацький загін на чолі з козаком Серединенком оволодів містечком, розправився з шляхтою, а здобуте майно роздав бідним. До загону приєдналося багато місцевих жителів. Утворилося ще кілька повстанських підрозділів. Загін на чолі з тетіїв-ським козаком Фургульцем зайняв П'ятигори, Кашперівку, Жашків і Житники, а загони Дзяченка і Пташника здобули Погребище і Борщагівку. Проте повстанці недовго утримували Тетіїв. Його знову захопила шляхта. Кілька разів
Тетіїв
Сторінка 1 з 9
Тетіїв - місто районного підпорядкування, розташоване на річці Росці (притока Росі), за 148 км від Києва. Залізнична станція на лінії Козятин-Жашків. Населення - 10,4 тис. чоловік. Тетіїв - центр однойменного району, площа якого 758 кв. км. На території його - 1 міська і 20 сільських Рад депутатів трудящих; їм підпорядковано 33 населені пункти. Населення - 48,1 тис. чоловік. 22 колгоспи і 3 радгоспи спеціалізуються на виробництві зерна, цукрових буряків, м'яса і молока, Розвинуті також ставкове рибництво і садівництво. Земельних угідь 75 756 га, в т. ч, орної землі - 52198 га, лісів - 6300 га, пасовищ - 2827 га, сіножатей - 1455 га. Основна галузь промисловості - харчова, В районі - 12 На території сучасного Тетієва знайдено кам'яні знаряддя праці та бронзовий кинджал доби бронзи (II-І тисячоліття до н. е.), зброю сарматського часу (І-II ст, н, е.), а також римські монети (II ст. н. є.). Поблизу міста є 4 кургани. Два з них мають назви Красна могила та Зелена корчма, В місті збереглися залишки валу від стародавнього городища.
Тетіїв - місто з стародавньою історією. Воно ще в XII ст. це раз зазнавало нападів кочівників. Під час монголо-татарської навали Тетіїв було повністю зруйновано. Як свідчать документи, землями Тетієва в 1514 році володіли литовські вельможі Іван і Андрій Кошки.
Після Люблінської унії, коли українські землі підпали під владу шляхетської Польщі, Тетіїв входив до Брацлавського воеводства. У 1596 році ним володів один з найбільших українських магнатів К. В. Острозький. Відбудовуючи містечко, Острозькі перенесли його на правий берег Роськи - зручніше для оборони місце. На горбі, між гирлами Дубравки й Росішки, збудували замок. Зі сходу його захищали ліси, а з півдня, півночі й заходу - річка з притоками й непрохідними плавнями. Навколо замку селилися селяни і міщани, що тікали від гніту феодалів з Волині, північної Київщини, а також козаки. Наприкінці XVI і в першій половині XVII ст. біля містечка виникли села Слобода, Плоханівка, Снігурівка, що входять нині до Тетієва. Так він став центром значного староства і великого магнатського землеволодіння.
З 1606 року Тетієву надано самоврядування за магдебурзьким правом. Двічі на рік у ньому проводились ярмарки та щотижня - торги. У 1628 році тут нараховувалося 770 димів, діяв водяний млин. За користування землею селяни платили феодалу чинш від 10 до 14 крб. сріблом і залежно від наділу та наявності тягла відбували панщину до 3-х днів на тиждень. Значну частину населення становили міщани: дрібні торговці, ремісники, підмайстри, наймити. їх жорстоко експлуатувала заможна міська верхівка, примушуючи не тільки сплачувати податки на утримання війта, райців, а й виконувати ряд повинностей: ремонтувати шляхи, греблі, працювати на землях членів магістрату та феодала. Власник міста й староста забирали у ремісників частину їх продукції.
Соціальний гніт доповнювався національно-релігійним. Магнат Д. Заславський, який з 1620 року став власником містечка, примушував усіх православних ставати уніатами, а священиків - підкорятися уніатському митрополитові. Хто не виконував цього розпорядження, того жорстоко карали.
Феодально-кріпосницьке і національне гноблення викликало у місцевого населення ненависть до поневолювачів. Тетіївці брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 pp. Вони сформували сотню козаків на чолі з Феськом Федченком і хорунжим Стасем. Сотня входила до Білоцерківського полку, що в 1648 році визволив Тетіїв. Тут під час походу на Волинь зупинявся Богдан Хмельницький. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Тетіїв залишився у складі Речі Посполитої. Рятуючись від панських утисків, його жителі тікали на Лівобережжя і Слобожанщину. Внаслідок цього містечко майже обезлюдніло. Тільки в 1711 році магнат Я. Сангушко, діставши Тетіїв у спадщину, почав його заселювати, обіцяв поселенцям усякі пільги. Однак уже в 40-х pp. XVIII ст. селяни потрапили у повну залежність від поміщика. Вони відробляли панщину до 3-4 днів на тиждень, крім того, виконували інші роботи: збирали в лісі ягоди, лагодили шляхи, мости, гатки. Ще більш посилився релігійний гніт у 80-х pp., коли містечко стало резиденцією уніатського деканату.
Тетіївці були активними учасниками гайдамацького руху. 19 липня 1768 року гайдамацький загін на чолі з козаком Серединенком оволодів містечком, розправився з шляхтою, а здобуте майно роздав бідним. До загону приєдналося багато місцевих жителів. Утворилося ще кілька повстанських підрозділів. Загін на чолі з тетіїв-ським козаком Фургульцем зайняв П'ятигори, Кашперівку, Жашків і Житники, а загони Дзяченка і Пташника здобули Погребище і Борщагівку. Проте повстанці недовго утримували Тетіїв. Його знову захопила шляхта. Кілька разів