Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
{/di…</div>">Вишневе
Бузова
Абрамівка
Демидів
Білогородка
Димер
Вишгород
Боярка
Лютіж
Лютіж - село, центр сільської Ради, розташоване на березі Київського моря, за 29 км від Києва. Населення - 1987 чоловік.
У Лютежі міститься рибоколгосп ім. Чапаева, відділок радгоспу ім. Васильєва (центральна садиба - вс. Демидові), філіал Інституту гідробіології АН УРСР, Республіканська виробнича акліматизаційна база для заселення водоймищ новими породами риб.
У селі працюють середня школа, клуб, 2 бібліотеки, а також медамбулаторія. Тут розташовані будинок відпочинку «Берізка», піонерські табори «Орлятко» і «Восток».
Лютіж, уперше згадується в літопису під 975 роком. Його назва походить від імені Люта (сина Свенельда), вбитого тут київським князем Олегом.
Під час Великої Вітчизняної війни в листопаді 1943 року з району Лютежа було здійснено операцію по визволенню столиці Радянської України від німецько-фашистських загарбників. Долаючи шалений опір ворога, воїни 240-ї дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу Т. Ф. Уманського захопили в районі села плацдарм і тим самим створили сприятливі умови для наступних бойових дій. З листопада радянські війська перейшли в рішучий наступ і 6 листопада визволили Київ. У селі є 4 братські могили воїнів, які загинули на Лютізькому плацдармі. Серед них Герої Радянського Союзу П. М. Нефєров і О. С. Петров. Над могилами загиблих височать обеліски і пам'ятники. 298 жителів села за мужність, виявлену на фронтах, нагороджено орденами й медалями СРСР.
Поблизу Лютежа знаходяться залишки поселення доби неоліту (IV-III тисячоліття до н. е.), городища раннього залізного віку (V-IV ст. до н. е.), досліджено спеціалізоване сезонне поселення зарубинецької культури (II ст. до н. е.- II ст. н. е.) із залишками залізоробного виробництва (розкопано 15 залізоплавильних горнів) та численними ямами для випалення деревного вугілля. Біля села збереглися також залишки слов'янських поселень VII-VIII та X-XII століть.
{module…</div>">Нижча Дубечня
Музичі
Михайлівка-Рубежівка
{…</div>">Микільська Борщагівка
У Лютежі міститься рибоколгосп ім. Чапаева, відділок радгоспу ім. Васильєва (центральна садиба - вс. Демидові), філіал Інституту гідробіології АН УРСР, Республіканська виробнича акліматизаційна база для заселення водоймищ новими породами риб.
Лютіж, уперше згадується в літопису під 975 роком. Його назва походить від імені Люта (сина Свенельда), вбитого тут київським князем Олегом.
Під час Великої Вітчизняної війни в листопаді 1943 року з району Лютежа було здійснено операцію по визволенню столиці Радянської України від німецько-фашистських загарбників. Долаючи шалений опір ворога, воїни 240-ї дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу Т. Ф. Уманського захопили в районі села плацдарм і тим самим створили сприятливі умови для наступних бойових дій. З листопада радянські війська перейшли в рішучий наступ і 6 листопада визволили Київ. У селі є 4 братські могили воїнів, які загинули на Лютізькому плацдармі. Серед них Герої Радянського Союзу П. М. Нефєров і О. С. Петров. Над могилами загиблих височать обеліски і пам'ятники. 298 жителів села за мужність, виявлену на фронтах, нагороджено орденами й медалями СРСР.
Поблизу Лютежа знаходяться залишки поселення доби неоліту (IV-III тисячоліття до н. е.), городища раннього залізного віку (V-IV ст. до н. е.), досліджено спеціалізоване сезонне поселення зарубинецької культури (II ст. до н. е.- II ст. н. е.) із залишками залізоробного виробництва (розкопано 15 залізоплавильних горнів) та численними ямами для випалення деревного вугілля. Біля села збереглися також залишки слов'янських поселень VII-VIII та X-XII століть.
Дивиться також інші населені пункти цього району: