Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Макарів

Сторінка 1 з 9
Макарів - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване за 56 км на захід від Києва. Асфальтова дорога з'єднує селище з автомагістраллю Київ-Львів. До найближчої залізничної станції Бородянка (на залізниці Київ-Брест) - 25 км. Селище розкинулось по обох берегах річки Здвижу, що є притокою Тетерева. Населення - 6300 чоловік. Селищній Раді підпорядковано населені пункти Зурівка, Калинівка, Фасівочка.
Макарів - центр однойменного району, площа якого становить 1362 кв. км. Район має 2 селищні та 33 сільські Ради депутатів трудящих, їм підпорядковано 71 населений пункт. Населення - 55,7 тис. чоловік. Земельних угідь - 105259 га, в т. ч. орної землі - 68 618 га, лісів - 32 755 га, на території району 27 колгоспів і 4 радгоспи, науково-дослідне господарство «Копилове» та 12 промислових підприємств. В сільському господарстві переважає вирощування льону, картоплі. Діють одна районна і 6 дільничних лікарень, 48 фельдшерсько-акушерських пунктів, 2 колгоспні пологові будинки, 7 державних і 38 колгоспних дитячих ясел. Відкрито 15 середніх, 19 восьмирічних та 14 початкових шкіл, 2 заочні середні школи, 3 допоміжні школи-інтернати, медичне училище і музична школа. Працюють 50 бібліотек, районний будинок культури, 52 сільські будинки культури і клуби, 54 стаціонарні кіноустановки.
Поблизу Макарова знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), а також могильник з чотирьох курганів.
В давнину село мало назву Вороніне, входило до складу Ясинецьких маєтків литовських феодалів Івашенцевичів. На початку другої половини XVI ст. один із них, Макар Івашенцевич, став тут постійно жити. Його нащадки перейменували Вороніне в Макарів і самі стали писатися Макаревичами. Спадкоємець цього феодала - М. Макаревич заклав на території колишнього городища невеликий замок. Захищений з півдня річкою Здвижем, а з півночі - глибоким ровом, заповненим водою, і високим валом з частоколом на ньому, Макарівський замок став однією з найміцніших фортець на Поліссі. Тут місцеві феодали ховалися від гніву повсталих селян, звідси робили напади на своїх сусідів. Особливо «прославився» розбоями і грабежами польський коронний стражник Самуїл Лащ, який деякий час володів Макаровом. Його жовніри катували селян, виривали козакам бороди, запрягали їх у плуги.
Власники Макарова посилювали закріпачення селян, самовільно збільшували панщину, яка в кінці першої половини XVII ст. досягала 3 днів на тиждень від кожної волоки. Селяни виконували й інші повинності, сплачували великі податки. Жорстока експлуатація доповнювалась національним та релігійним гнітом; заборонялося розмовляти рідною мовою, вільно сповідувати православну віру, польські пани насміхалися з українських народних звичаїв і обрядів.
Посилення кріпосницького гноблення породжувало численні протести, що проявлялися у втечах та заворушеннях селян. Особливо загострилася боротьба під час визвольної війни 1648-1654 pp., у якій жителі Макарова взяли найактивнішу участь. Загальнонародне повстання та перемоги козацько-селянських військ під Жовтими Водами і Корсунем до того перелякали польську шляхту, що вона почала масово тікати з своїх маєтків до фортець і укріплених міст. Багато шляхтичів рушило до Макарівського замку. Але і в затишному місці над Здвижем врятуватися від гніву народу панам не вдалося; тут їх наздогнали і розсіяли селянські загони на чолі з Максимом Кривоносом. Разом з повстанцями загону М. Кривоноса місцеві селяни напали на маєток X. Харлінського, який володів Макаровом після С. Лаща. Маєток було розгромлено і спалено, все панське майно розділено між посполитими. Звістка про ці події швидко поширилась серед селян навколишніх сіл і сприяла піднесенню визвольного руху на всьому Поліссі. Жителі Макарова організували козацьку сотню на чолі з Г. Петрицьким, яка брала участь у битвах під Зборовом (1649 рік), Берестечком (1651 рік), Батогом (1652 рік), у боротьбі проти зрадника І. Виговського.
В 1660 році шляхта повернулася до Макарова. Тут розмістився польський гарнізон, який почав нещадно розправлятися з усіма, хто продовжував боротьбу за возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії. Безчинства панів викликали в 1664-1665 pp. нове повстання поліських селян, яке очолив овруцький полковник Децик. 1665 року повстанці підійшли до Макарова, обложили замок і при активній підтримці жителів штурмом оволоділи ним, розгромивши польський гарнізон. Багато жителів вступило до війська Децика і рушило з ним у визвольний похід по Правобережжю. Вони брали участь у визволенні від шляхти Бишева, Мотовилівки, Білої Церкви.
1672 року до Макарова вступило польське військо на чолі з полковником Яном Пивом. Вулиці села були залиті кров'ю, багато жителів було ув'язнено, а їх оселі розгромлено. Київський сотник Федір Ляшко в березні того року повідомляв київського полковника Якова Дмитрієвича, що «ляхи з Макарова людей постинали и, много зла починивши, знову до Макарова увойшли».


Макарів