Сторінка 6 з 9
серед молоді проводив місцевий клуб, в якому працювали хоровий, танцювальний та драматичний гуртки.
22 червня 1941 року мирну працю радянських людей перервав напад німецько-фашистських загарбників. Макарівці, як і весь радянський народ, стали на захист своєї Батьківщини. До райвійськкомату надходили заяви від добровольців. У перші ж дні війни понад 500 жителів Макарова пішли на фронт. Для боротьби проти фашистських диверсантів тут створили винищувальний загін у складі 50 чоловік, під командою
першого секретаря райкому ЛКСМУ В. Малишка. З наближенням фронту переважна більшість з них влилася до лав Червоної Армії.
На початку липня фронт наблизився до Макарова. Оборону тримали воїни 171-ї стрілецької дивізії, які перегородили шлях ворогу на Київ. Десятки літаків і танків, сотні солдатів фашистської мотопіхоти знайшли собі могилу на полях під Макаровой.
10 липня 1941 року гітлерівці захопили село. Озвірілі варвари вже в перші дні розстріляли в парку над Здвижем понад 300 радянських громадян - жінок, дітей, стариків, захоплених в полон поранених радянських воїнів. Багато горя зазнали жителі за роки фашистської окупації.
Та їх волю до боротьби не було зламано. В березні 1942 року в Макарові створено підпільну організацію, керівником якої став комуніст А. Г. Лопата, його найближчим помічником - комсомолець В. В. Єлисєєв. Організація об'єднувала 29 патріотів, серед них 19 комуністів і 2 комсомольців. Підпільні групи утворилися в селах Борівці, Бузовій, Гавронщині, Забуянні, Ніжиловичах, Макарівській Буді, Хмільній та інших. Підпільники слухали і поширювали зведення Радянського інформбюро, розповсюджували листівки. Багато радянських людей врятували вони від вигнання на каторжні роботи до Німеччини. Підпільники організували видачу їм довідок про захворювання, заздалегідь попереджували їх про злочинні наміри фашистських найманців. Макарівські підпільники мали постійний зв'язок з київською підпільною організацією «Смерть німецьким окупантам!» і з партизанським загоном, що діяв у північно-західній частині району, поповнювали його людьми, зброєю. Вони зібрали й передали партизанам 55 гвинтівок, 2 кулемети, велику кількість патронів. В ніч на 9 травня 1943 року, одночасно з бомбардуванням радянською авіацією фашистських воєнних об'єктів у Києві, макарівські підпільники підпалили мости на шляхах до Липівки, Макарова, Юрова, Почепина.
В червні 1943 року більшість членів підпільної організації влилися в партизанські загони.
Жителі Макарова різними засобами саботували заходи окупантів, ухилялись від відправки на роботи до Німеччини. О. С. Кириленко переховувала комуніста офіцера Радянської Армії Н. І. Короткова, який утік з фашистського полону і став одним з організаторів підпільної боротьби проти гітлерівців, Г. А. Марченко інформував партизанів про наміри німецької поліції, а Г. І. Бернадська допомагала народним месникам продуктами харчування.
8 листопада 1943 року воїни 136-го стрілецького полку 42-ї гвардійської стрілецької дивізії в результаті запеклих боїв, відбивши 9 контратак ворога, визволили Макарів від німецько-фашистських загарбників. За час тимчасової окупації гітлерівці зруйнували в Макарові всі колгоспи, знищили будівлі обох МТС, понівечили всю сільськогосподарську техніку, вивезли до Німеччини 65 тракторів, 10 комбайнів, 18 молотарок. Вони спалили лікарню, школу перетворили на зерносховище. Фашисти закатували 115 і вигнали на каторжні роботи до Німеччини 93 жителів селища.
Ще поблизу точилися бої з ворогом, а трудящі Макарова взялися за налагодження господарства і допомогу фронту. На початку грудня 1943 року відновили свою роботу райком партії, райвиконком, інші установи й організації. Районний комітет КП(б)У створив у селищі 3 парторганізації, в яких було 16 комуністів.
В тяжких умовах доводилось піднімати з руїн господарство, важку фізичну роботу виконували жінки, старики, підлітки. Із східних районів країни надходили запасні частини до тракторів, різні сільськогосподарські знаряддя та мінеральні добрива. Незважаючи на великі труднощі, вже в 1944 році плани державних поставок макарівські колгоспи «Відродження», ім. Кірова, ім. Петровського перевиконали. На 10 червня 1944 року до фонду Червоної Армії в районі зібрали 616,7 тис. крб., 1272 пуди зерна, 2303 пуди картоплі, передплатили на 4,8 млн. крб. позики. Радянським воїнам надіслали тисячі подарунків.
Понад 800 жителів Макарова героїчно билися на фронтах Великої Вітчизняної війни, 315 - віддали своє життя за Батьківщину. 780 воїнів за проявлений героїзм, стійкість і мужність у боротьбі з гітлерівськими загарбниками, нагороджені орденами і медалями Союзу PСP, багато з них - посмертно.
Дивиться також інші населені пункти цього району: