Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сквира

Сторінка 1 з 10
Cквира - місто районного підпорядкування, розташоване на річці Сквирці (притока Росі). Відстань до Києва: залізницею - 135 км, по асфальтовому шосе - 121 км. Залізнична станція на вузькоколійці Сквира - Попільня. Населення - 16 100 чоловік. Міській Раді підпорядковане с. Кононівка.
Сквира -центр однойменного району, площа якого становить 979 кв. км, населення - 63,1 тис. чоловік. На території району знаходяться міська і 26 сільських Рад депутатів трудящих, яким підпорядковано 55 населених пунктів. З корисних копалин є граніти, глини для виробництва
будівельної кераміки, каолін, керамзит, пісок для виробництва скла. Напрям економіки району - сільськогосподарський; розвинута також промисловість. Тут розташовані 25 колгоспів, 2 радгоспи, дослідне поле Харківського науково-дослідного інституту овочівництва та навчально-дослідне господарство Сквирського сільськогосподарського технікуму. Земельні угіддя становлять 91 707 га, в т. ч. орна земля - 70 977 га, ліси - 3057 га, сіножаті і пасовища - 3730 га. Вирощують переважно зернові культури і цукрові буряки; розвинуто також овочівництво і садівництво. Важливе місце в господарстві належить м'ясо-молочному тваринництву. Значного розвитку набули птахівництво, шовківництво і рибництво. Промисловість представлена 11 підприємствами харчової, легкої, металообробної промисловості і промисловості будівельних матеріалів. У районі діють районна лікарня, протитубдисїгансер, 6 дільничних лікарень, 25 пологових будинків і 37 фельдшерсько-акушерських пунктів. Є 14 середніх, 20 восьмирічних і 15 початкових шкіл, середня школа робітничої молоді і середня заочна, музична школа, сільськогосподарський технікум, а також 13 будинків культури, 34 клуби і 102 бібліотеки.
З літопису довідуємося, що київський князь Святонолк у 1094 році «поя собе жену дщерь Тугортхана, князя половецкого».
З документів кінця XIV ст. відомо, що Сквира поряд з Яготином, Трилісами та іншими селами була власністю Коримана-нащадка Тугортхана.
Сказане дає підстави припускати, що Сквйра являла собою одне з давніх поселень.
У другій половині XIV ст., коли більша частина українських земель підйала під владу Литви, литовський князь Володимир Ольгердович грамотою від 1390 року підтвердив право на володіння Сквирою та іншими землями, що лежали на південний захід від Києва, «Юрію Івантичу Половцю зе Сквири - Рожиновському». Ця грамота є першою писемною згадкою про місто.
В XV ст. Сквира являла собою укріплене поселення, оточене земляним валом. Тут були великий палац феодалів, господарські двори, млини і склади. В замку постійно перебував чисельний військовий гарнізон. Населення Сквири дуже терпіло від нападів татарських орд, які особливо посилилися наприкінці XV ст. У 1482 році кримські татари на чолі з ханом Менглі-Гіреєм спустошили значну частину Київщини. Багато поселень, у т. ч. і Сквира, були зруйновані вщент.
Після Люблінської унії 1569 року Сквиру, як і інші українські землі, захопила шляхетська Польща. Місто ввійшло до складу Білоцерківського староства. Тривалий час воно лишалося розореним. 12 червня 1591 року польський король Сигізмунд III видав київському воєводі князю М. Ружинському грамоту на право володіння Сквирою, заселення навколишніх земель та побудову замку. У 1615 році вона була оголошена слободою, внаслідок чого місцеві жителі звільнялися на ЗО років від усяких податків і повинностей. Це приваблювало сюди втікачів з районів фільваркового господарства. У 1616 році в Сквирі налічувалося ЗО димів. Тоді ж для сприяння розвитку ремесла і торгівлі місту було надано магдебурзьке право. Ним став управляти магістрат, який складався з війта, бурмистрів і райців. У 1629 році Сквира ввійшла до складу Київського воєводства. Основну масу міського населення становили дрібні ремісники, селяни і козаки.
Жителі Сквири брали активну участь у народно-визвольній боротьбі українського народу проти шляхетської Польщі. Вже наприкінці травня 1648 року в цьому районі діяв повстанський загін під керівництвом Я. Радкевича. Повстанці спільно з козаками зруйнували маєток польського магната О. Замойського. Під час визвольної війни 1648-1654 pp. Сквира була визволена з-під влади польської шляхти і стала сотенним містом. Спочатку вона входила до Білоцерківського полку, а з 1651 року - до Паволоцького. Козаки Сквирської сотні хоробро билися в лавах української армії під проводом Б. Хмельницького.
Під час війни між Польщею і Росією 1654-1667 pp. у Сквиру знову повернулися польські феодали, які відновили своє панування. В ці роки чимало жителів міста переселилося на Слобожанщину. Широкі маси козацтва і селянства продовжували боротьбу проти іноземних поневолювачів, прагнучи до возз'єднання з Росією. У 1663 році Сквирська сотня повстала проти гетьмана Правобережної України польського ставленика Павла Тетері. Після «вічного миру» 1686 року Сквира лишилася під владою шляхетської Польщі. Сквирські козаки, які входили до


Сквира