Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сквира

Сторінка 3 з 10
зайнято 98 робітників, а також дрібні промислові підприємства: броварня, 5 цегелень, каретний і шкіряний заводи, 3 водяні млинй, хлібопекарня та 14 кузень, на яких працювало по 6-10 робітників. У 1914 році в місті збудовано горілчаний завод.
Розвивалося ремесло. У 1870 році в Сквирі налічувалося 427 ремісників. Крім того, наприкінці XIX ст. з'явилися дрібні ремісничі заклади, в яких застосовувалася наймана праця. В них працювало 568
робітників. Умови життя і праці робітників були дуже тяжкими: тривалий робочий день, мізерна заробітна плата, знущання хазяїв. Особливо скрутним було становище робітників у ремісничих майстернях. Частина населення займалася сільським господарством.
З проведенням реформи міського самоврядування у Сквирі в 1878 році відбулися вибори до міської думи і управи, на які покладався нагляд за благоустроєм міста. Проте коштів на це виділялося дуже мало. Переважна більшість вулиць була незабрукована, будинки в основному криті соломою.
Населення Сквири брало участь у суспільно-політичному русі, який поширився в країні у другій половині XIX ст. Під час польського повстання 1863 року в місті діяв філіал Київського польського комітету. На початку 60-х років серед селян Сквирського повіту проводили освітню роботу демократично настроєні студенти Київського університету Тадей і Йосип Рильські, які читали їм твори Т. Г. Шевченка та іншу демократичну літературу. У 1867 році за Т. Рильським та його дружиною було встановлено поліцейський нагляд. Царська охранка уважно стежила за «неблагонадійними», число яких у місті весь час зростало. У 1879 році їх налічувалося 76 чоловік.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. серед сквирських робітників і ремісників проводили роботу соціал-демократи. Вони розповсюджували нелегальні революційні видання.
З початком першої російської революції у Сквирі були розповсюджені листівки, в яких гостро засуджувався кривавий злочин царизму - розстріл робітників Петербурга 9 січня і висувалася вимога зміни державного ладу. У травні 1905 року відбувся страйк робітників-кравців. їх підтримали робітники тютюнової фабрики. У липні протягом двох тижнів страйкували ремісники і службовці міста, а також робітники тютюнової фабрики. Страйковий рух охопив навколишні села, де до нього приєдналися сільськогосподарські робітники поміщицьких економій.
Після оголошення царського маніфесту на центральній вулиці Сквири 18 жовтня відбулася стихійна демонстрація, в якій брало участь до 300 чоловік. Наступного дня/незважаючи на протидію поліції, трудящі зібралися в центрі міста на багатолюдний мітинг, після якого рушили до тюрми, щоб звільнити політичних в'язнів. Проте місцеві власті кинули війська, які пострілами розігнали демонстрантів. Трудящі наочно переконалися, чого варті оголошені в маніфесті царські свободи.
Першого травня 1906 року робітники майже всіх підприємств Сквири припинили роботу. На околицях міста було розповсюджено соціал-демократичну прокламацію «Перше травня», яка закликала робітників і наймитів економій вимагати 8-годинного робочого дня і демократичних свобод. Незважаючи на загальний спад революції, виступи робітників не припинялися.
Після поразки революції почалася жорстока розправа над трудящими. В місто привозили заарештованих робітників і селян з усього повіту і влаштовували над ними суди. За судовим процесом, який відбувся 28 квітня 1908 року, 13 селян засудили до заслання у віддалені райони Росії.
Починаючи з 1912 року, у повіті спостерігалося нове піднесення робітничого руху. У червні тут застрайкували 700 сільськогосподарських робітників бурякових плантацій. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати. Виступи робітників не припинялися і в роки першої світової війни. Першого травня 1915 року в місті відбулася маївка.
Трудящі Сквири не мали необхідної медичної допомоги. Населення міста і повіту обслуговували лише 2 лікарні на 45 ліжок, в яких працювали 7 лікарів і фельдшер.
Низьким був рівень освіти. На початку XX ст. в місті діяли міське двокласне училище, де у 1904 році навчалося 324 хлопчики і 178 дівчаток, 2 церковнопарафіяльні і єврейська недільна школи. Тільки в 1909 році тут відкрили чоловічу гімназію, в якій навчалося 200 дітей заможних батьків. Освіта була недоступна для народних мас. У 1913 році в місті налічувалося 820 учнів. У 1902 році було відкрито «народний дім тверезості», при якому створили бібліотеку. Привілейовані стани обслуговувала бібліотека дворянського зібрання. Значну культурну діяльність проводив аматорський драматичний гурток, яким керувала актриса М. М. Старицька та її учні. Він сміливо ніс у народ гуманістичні ідеї.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції місцеві органи царської влади в Сквирі були замінені органами влади Тимчасового уряду на чолі з повітовим комісаром. Водночас трудяще населення і солдати стали на шлях створення народних органів влади - Ради робітничих і Ради солдатських депутатів. Вони


Сквира