Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Поліське

Сторінка 1 з 6
Поліське - селище міського типу (з 1938 р.) розташоване на берегах річки Уж. Віддаль до найближчої залізничної станції Вільча 15 км, до Києва - 130 кілометрів. Населення - 8,8 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Грезля, Пінькас і Рудня Грезлянська.
Поліське - центр однойменного району, територія якого 1,3 тис. кв. км, населення - 39,6 тис. чоловік. У районі 2 селищні й 23 сільські Ради, яким підпорядковано 60 населених пунктів. Тут розташовані радгосп і 17 колгоспів, які мають 53,4 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 35,3 тис. га орної землі. Вирощують льон, хміль, картоплю, зернові культури. Промислових підприємств - 1. У районі - 40 загальноосвітніх шкіл, з них 11 середніх, 18 восьмирічних, 11 початкових, а також 5 будинків культури. 60 клубів, 49 бібліотек, широкоекранний кінотеатр, 60 медичних закладів.
Час заснування селища, яке спочатку називалося Хабним, невідомий. Вперше воно згадується у документі 1415 року. 1499 року король Сигізмунд І передав Хабне з усіма людьми і землями у володіння овруцькому намісникові Полозу. Пізніше Хабне стало власністю його дочки. Феодали жорстоко гнобили селян, здирали з них чинш, стацію тощо. Збирання податків постійно супроводжувалося сутичками між селянами і польськими жовнірами.
У XVI столітті великого лиха місцевому населенню завдавали напади кримських татар. Вони грабували і вбивали жителів, а багатьох, особливо молодь, брали в полон, щоб потім продати в рабство. В 1541 році у Хабному збудовано замок. Це було невейике дерев'яне укріплення з кількома баштами, оточене ровом, залитим водою. Тут постійно перебувала сторожа.
Коли за Люблінською унією утворилася єдина польсько-литовська держава, ще більше посилилось гноблення селян. Феодал мав над кріпаками необмежену владу. З них стягували непосильні податки, примушували обробляти панські землі, відбувати шарварки, платити на охорону замку, за користування млином, дорогами, переїзд через греблю тощо.
З другої половини XVI ст. почали розвиватися промисли. Місцеві майстри з болотної руди виплавляли залізо і виготовляли зброю. Працювали бондарня, шевська майстерня. Ремісники також платили великі податки.
Від непосильного гніту селяни та ремісники тікали на Запорізьку Січ або в ліси, де об'єднувалися в невеликі загони. В 1594-1596 pp. вони брали участь у антифеодальному повстанні під керівництвом Северина Наливайка. Коли розгорілося полум'я визвольної війни українського народу (1648-1654 рр.), жителі Хабного у складі Київського полку хоробро захищали північно-західні кордони України від військ шляхетської Польщі.
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Хабне залишилося під владою Польщі, Шляхтичі, що ворогували між собою, часто нападали на Хабне, яким у той час володів поміщик Машкевич. Так, 1684 року загін Тишкевича захопив поселення і примусив жителів дати йому викуп у 2 тисячі злотих. Згодом загін Тишкевича знову напав на Хабне і пограбував його.
Під час Північної війни у багатьох феодалів, що допомагали шведам, у т. ч. і в магната Машкевича, було відібрано маєтки, але невдовзі їх повернули. Коли російські війська залишили Правобережну Україну, населення Хабного знову опинилося під тяжким гнітом шляхти.
Та й за цих умов селяни не припиняли боротьби. В районі Хабного часто діяли загони повстанців. Влітку 1750 року вони розгромили панські маєтки в селах Рудні і Приборському. Восени того ж року загін гайдамаків, очолюваний І. Подолякою, розгромив у Хабному панський маєток. Коли 1768 року на Правобережній Україні окремі повстання злилися у великий народний рух, відомий в історії під назвою Коліївщини, селяни Хабного були його активними учасниками.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією Хабне 1793 року ввійшло до складу Радомишльського повіту Київської губернії. На початку XIX ст. містечко стало власністю князів Радзивілів. 1809 року вони відкрили тут суконну фабрику, де працювало 450 кріпаків і які щороку виробляли близько 68 тис. аршин сукна. 1823 року Радзивіли в компанії з німцями-колоністами Теремом і Янцом побудували нову суконну фабрику. Для збуту її продукції у Києві, Херсоні, Курську, Москві, Петербурзі та інших містах відкривались спеціальні магазини.
1850 року власниками Хабного стали поміщики брати Горвати. Вони купили у княгині Радзивіл за 300 тис. крб. маєток, суконну фабрику, містечко і 13 сіл, де проживало 2059 ревізьких душ. Нові власники розширили підприємство. У 1855 році воно мало 122 прядильні і ткацькі машини. Тут працювало 362 робітники, з яких 89 було вільнонайманих та 10 майстрів-іноземців. Фабрика переробляла щорічно в середньому по 2425 пудів вовни.
Горвати жорстоко експлуатували трудящих. Робочий день тривав 16-17 годин. Робітники працювали у непристосованих, брудних приміщеннях, одержували мізерну платню. їх сім'ї жили у темряві і злиднях.
Не витримуючи такого життя, багато хто з них тікав з фабрики світ за очі. Ціною


Поліське


Переглянути більшу мапу