Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Великополовецьке

Сторінка 1 з 5
Великополовецьке - село, центр сільської Ради, розташоване на берегах річки Кам'янки, за 35 км від районного центру і за 22 км від найближчої залізничної станції Біла Церква. З містами Києвом, Білою Церквою і Сквирою сполучене шосейним шляхом. Населення - 3043 чоловіка. Сільраді підпорядковано с. Андріївка.
Біля Великополовецького в урочищі Заріччі збереглися залишки поселень доби неоліту (IV-III тисячоліття до н. е.), бронзи (II тисячоліття до н. е.) та Київської Русі (X-XIII ст.). Територія села входила, очевидно, до земель, якими володів половецький хан Тугортхан наприкінці XI ст.2 З цим пов'язана і назва населеного пункту. У XIV ст. більшість українських земель підпала під владу Литви. У цей час, як видно з грамоти литовського князя Володимира Ольгердовича 1390 року, Великополовецьке було власністю нащадків Тугортхана - князів Рожиновських. Післії Люблінської унії 1569 року на Україну посунули польські магнати, які захоплювали великі земельні масиви. У 1591 році Великополовецьке було включено до Білоцерківського староства і за грамотою польського короля передано у володіння польському феодалові М. Ружинському.    
Багато лиха зазнавали жителі Великополовецького від нападів кримських татар, які в 1591 році вщент зруйнували його. Село тривалий час лишалося запустілим. У 1616 році в ньому налічувалося 15 дворів.
Місцеве населення брало участь у боротьбі проти польсько-шляхетського панування. Великополовецьке знаходилось у районі поширення селянсько-козацьких повстань під проводом К. Косинського 1591-1593 pp. та С. Наливайка 1594- 1596 pp. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. польську шляхту вигнали з села.
У 1667 році після Андрусівського перемир'я Великополовецьке перейшло під владу шляхетської Польщі. У 1740 році тут налічувалося 80 дворів, у 1765 році - 101 двір. Поміщик жорстоко експлуатував селян, які сплачували на його користь чинш у розмірі 1788 злотих та інші платежі. Наприкінці XVIII ст. село належало графу Браницькому.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією (1793 рік) селяни Великополовецького лишилися кріпаками Браницьких. У 1812 році в селі налічувалося 125 дворів і 1367 жителів. Під час Вітчизняної війни 1812 року патріотичне піднесення охопило і великополовчан. Вони надали 100 квартир для розташування 5-го піхотного полку Нижегородського ополчення, постачали продовольство для армії.
У першій половині XIX ст. дедалі зросла експлуатація селян і погіршилось їх соціально-економічне становище. За ревізією 1857 року, в користуванні селян Великополовецького було 2189 десятин землі. Переважну більшість їх становила біднота. Із загальної кількості 361 двору - 116 не мали польового наділу, 237 були безтягловими і тільки 8 мали тягло. В 1859 році у селі проживало 2454 чоловіка. Населення не одержувало ніякої медичної допомоги. Тут не було також школи.
В результаті реформи 1861 року селяни Великополовецького були пограбовані. На 1001 ревізьку душу виділили 2302 десятини орної землі, за яку жителі села мали сплатити велику суму - 67 553 крб.2 Отже, на ревізьку душу припадало 2,3 десятини землі/Зрозуміло, що з такого мізерного клаптика землі не могла прогодуватися сім'я селянина. Тим часом поміщицька економія мала близько 1500 десятин. Браницькі залишили за собою монопольне право на сіножаті, ловлю риби, полювання, користування лісом, річками, озерами. Вони побудували тут цегельню і 2 водяні млини.
1900 року у Великополовецькому проживало 4107 чоловік. Тут діяли цегельня і 6 млинів. Значна частина населення, яка терпіла від безземелля, змушена була йти на заробітки в Катеринославську і Херсонську губернії, у Київ та Одесу.
Трудове селянство Великополовецького не мирилося з своїм тяжким становищем і продовжувало боротьбу проти експлуататорів. Жителі села, які працювали за наймом у поміщика в с. Кривому, взяли участь у страйку сільськогосподарських робітників, що відбувся там восени 1903 року. Про цей виступ повідомляла газета «Искра».
Під час революції 1905-1907 pp. у Великополовецькому активізувались революційні виступи сільської бідноти. У травні 1905 року селяни перешкодили Браницькій провести розмежування земель. На місце подій прибули справник, мировий суддя та ескадрон драгунів. Розмежування здійснили під охороною війська, яке нагаями розігнало понад 400 селян. За цей виступ суд засудив 84 чоловіка до тюремного ув'язнення.
Столипінська реформа прискорила розорення більшості селянських господарств Великополовецького. В 1912 році з 734 дворів 39 були безземельними, а 383 - мали до 3 десятин землі. їм належало тільки 600 десятин, або чверть селянської землі. 152 селянські двори не мали худоби.
У земській лікарні, що обслуговувала волость, працювали лише лікар, 4 фельдшери та акушерка. Переважна більшість населення була неписьменною. У


Великополовецьке