Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Шамраївка

Сторінка 1 з 5
Шамраївка - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Роставиці, за 14 км від районного центру. Через село проходить асфальтове шосе Сквира - Біла Церква та вузькоколійка Шамраївка -Устимівка. Населення - 2671 чоловік. Сільраді підпорядковано с. Руда.
Біля Шамраївки виявлено кургани та залишки давньоруського городища XI-XIII століть.
Село виникло у 80-х роках XV ст. Його заснували вихідці з Волині, які залишили рідні місця під час vнападу кримських татар у 1482 році. Населення займалося землеробством, рибальством, а також бортництвом і полюванням. У середині XVI ст. тут почали виробляти селітру.
Після Люблінської унії 1569 року Київщину захопили польські феодали. Землі Білоцерківського староства, куди входила і Шамраївка, потрапили під владу Януша Острозького. В селі були збудовані господарські приміщення та будинок управителя. Панщина зросла до 3-4 днів на тиждень. Посилився національний та релігійний гшніт. Шамраївці брали участь, у селянсько-козацьких повстаннях на чолі з К. Косинським і С. Наливайком, які спалахнули на Правобережжі наприкінці XVI століття і були спрямовані проти польсько-шляхетського панування. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. Київщина була визволена від польської шляхти. Шамраївка і Руда ввійшли до складу Білоцерківського полку. Шамраївські селяни і козаки виготовляли для українського війська селітру і поташ та доставляли їх у порохову майстерню в Корсунь.
Незважаючи на те, що після Андрусівського перемир'я 1667 року Правобережжя лишилося під владою Польщі, жителі Шамраївки тривалий час не пускали польської шляхти. 3 У 1671 році до села підійшли 7 польських хоругв. Проте назустріч їм виступили 300 козаків, які відбили напад шляхтичів і гнали їх аж до Паволочі. В 1694 році в Шамраївці відбувся бій між паволоцькими козаками на чолі з сотником Наумом та 40 польськими жовнірами під командою ротмістра. Козаки розгромили польський загін, а ротмістра і 17 жовнірів взяли у полон.
Влада в Шамраївці продовжувала належати козацькій старшині. В селі постійно Містився козацький гарнізон. Польський коронний гетьман Яблоновський 17 березня 1694 року в листі до фастівського полковника С. Палія скаржився, що козаки відібрали у нього ряд маєтків, , у т. ч. і Шамраївку. Незабаром тут відновилася влада польських магнатів, які посилили соціальне і національне гноблення. На початку XVIII ст. село стало центром Шамраївського ключа, який належав графам Браницьким і складався з 6 сіл. У 1740 році в Шамраївці налічувалося 75 дворів і проживало 600 жителів. У 1795 році кількість дворів і чисельність населення збільшилися відповідно до 112 і 11.
Жителі села були активними учасниками гайдамацького руху, що поширився на Правобережній Україні у XVIII ст. Так, у 1744 році відбувся суд над 7 учасниками гайдамацького руху, серед яких були і жителі Шамраївки.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією селяни Шамраївки лишилися кріпаками графів Браницьких і зазнавали жорстокого феодального гніту. Значно зросла панщина. Крім того, магнати примушували селян виконувати на їх користь численні додаткові роботи. У 1833 році кілька шамраївських селян подали у суд скаргу на графа Браницького, вимагаючи звільнення від кріпосної залежності. Коли ж сенат відмовив селянам у цьому, вони самочинно перестали виконувати панщину в поміщицькій економії. Щоб повернути їх до покори, був викликаний пристав з солдатами. Справа тяглася до 1840 року і закінчилася покаранням селян. Вони так і лишилися кріпаками Браницьких.
Селяни Шамраївки прагнули визволитися від феодально-кріпосницького гніту. Вони взяли активну участь у Київській козаччині. З квітня 1855 року шамраївські селяни з жінками і дітьми вирушили до с. Трушків, де зібралося понад 1 тис. селян навколишніх сіл. Вони вимагали запису в козаки, заявляючи: «Всі тут поляжемо до єдиного, але служить ляхам більше не будемо і панщини не хочемо». У ході цього виступу шамраївці створили свій керівний орган - сільське самоврядування.
Для придушення заворушення власті кинули 3 роти солдатів. Найбільш активних селян було заарештовано, а решту розігнано.
Одержуючи величезні прибутки від експлуатації кріпаків, Браницькі дедалі багатіли. їх господарство інтенсивно розвивалося. У 1847 році в Шамраївській економії було побудовано цукроварню. На ній працювали близько 150 робітників, як кріпаків, так і вільнонайманих. Уже через два роки завод виробив цукру-піску на 42 тис. крб. Тут діяли також крупорушка і млин. У 1859 році в селі налічувалося 323 двори і 1988 жителів.
Під час реформи 1861 року Браницькі пограбували селян. Поміщики відібрали частину надільної землі, якою користувалися селяни після інвентарної реформи 1848 року. На 986 ревізьких душ Шамраївки було виділено для викупу 2643 десятини землі, за яку вони щорічно мали сплачувати 3281 крб. 25 коп. протягом 49 років. Браницькі захопили також леваду і ставок, якими споконвіку користувалися селяни. Останні подали скаргу в суд, але він, охороняючи інтереси

Шамраївка