Стародавній Київ (до XIII століття)
Стародавні поселення на території Києва та його околиць. Виникнення міста Києва
Життя Києва яскраво відбиває історію всієї нашої Вітчизни. Стародавній літописець назвав Київ «матір'ю міст руських». Цим підкреслено величезне значення Києва в історії стародавньої Русі - колиски трьох братніх народів - російського, українського та білоруського.
Виникнення Києва губиться в глибокій давнині і оповите легендами. Лише археологічні пам'ятки
Про існування тут первісних людей свідчать археологічні знахідки, виявлені в 90-х роках XIX століття українським археологом В. В. Хвойком на Подолі, у садибі № 69—61 по Кирилівській вулиці (нині вул. Фрунзе). Виявлені ним поселення давнього кам'яного віку на території Києва прийнято називати Кирилівською стоянкою. Тут знайдено знаряддя праці первісної людини з грубого каменю та кісток (різці, скребки тощо), залишки вугілля від вогнищ, а також кістки мамонтів, шерстистих носорогів та інших тварин періоду палеоліту. Це свідчить про те, що поселенці Кирилівської стоянки займались мисливством.
Місце стоянки первісних людей часів палеоліту було виявлено також на околиці Києва у Протасовому яру, поблизу Байкового кладовища. Поряд із знаряддями праці та кістками тварин на обох київських стоянках, особливо на Кирилівській, виявлено залишки примітивних жител — землянок, укріплених деревом.
Дальші дослідження Кирилівської стоянки В. В. Хвойком засвідчили, що на території Києва і в епоху мезоліту жили люди. Тут же в одному з культурних шарів виявлено сліди перебування людей тринадцять - десять тисяч років тому. Проте в цьому шарі було знайдено значно менше кісток тварин і вугілля; житла, які майже не збереглися, були тимчасові, бо люди, шукаючи дичини і багатих рибою ділянок річок, змінювали місця стоянок.
Під час неоліту (VIII—IV тисячоліття до н. е.) високого розвитку досягло мисливство і особливо рибальство. З'являються дерев'яні човни, рибальські сіті, гачки. З'являються деревообробні інструменти, правда, примітивні — спочатку оббиті сокири,— а потім і шліфовані.
В кінці IV — на початку III тисячоліття до н. е. з'являються металеві вироби з міді і бронзи. В цей же час виникають і найдавніші форми господарської діяльності — скотарство і землеробство. Цей період у суспільному житті характерний завершенням процесу формування племен.
Стоянки періоду неоліту розміщувались на піщаних дюнах і терасах річкових долин. В Середньому Придніпров'ї, в тому числі на території сучасного Києва та його околиць, таких стоянок дуже багато. Вони зустрічаються по обох берегах Дніпра. Особливо їх багато на правому березі. Так, на території сучасного Києва і його околиць такі стоянки виявлені в районі Солом'янки і Совок, на Оболоні і Приорці, на Лисій горі, в Пирогові, Козині та Віті-Литовській, біля Микільської Слобідки, у Вигурівщині, Вишеньках, Гнідині та в ряді інших місць.
Знахідки залишків жител і знарядь праці на місці колишніх поселень свідчать про те, що їх поселенці займалися примітивним скотарством. А відбитки зерен ячменю на одному з уламків ліпної глиняної посудини з неолітичної стоянки біля Віти-Литовської (селище Чапаєвка) свідчать вже про те, що поселенці були знайомі і з примітивним землеробством.
Після неоліту настала нова епоха, яка характеризується появою і широким поширенням металевих виробів з міді та її сплаву з оловом — бронзи. Цей період і дістав в історії назву періоду енеоліту. Характерною для цього періоду є трипільська культура (IV — початок III тисячоліття до н. е.), яку відкрив В. В. Хвойко. Вона характеризує остаточний перехід жителів Південно-Східної Європи від полювання і рибальства до хліборобства і тваринництва. Племена цієї культури вели жвавий обмін товарами свого виробництва з областями Середнього Подунав'я, Балкан та Східного Середземномор'я, звідки вони одержували знаряддя праці і зброю з міді і бронзи.
Житла трипільців мали дерев'яний каркас, обплетений лозою і обмазаний глиною. Пізніше були житла типу напівземлянок, верхня частина яких була дерев'яною. Підлога в житлах робилася з товстого шару випаленої глини, яка захищала їх від сирості. Зберігаючись довгий час, вона дає змогу скласти уявлення про розмір та внутрішнє планування жител і поселень в цілому. В трипільських поселеннях житла часто мали досить значні розміри — до 200 кв. м. Вони поділялися на окремі приміщення, у кожному з яких були глинобитні печі. Таке окреме приміщення займала одна сім'я, а кілька споріднених сімей займали все житло. Поселення трипільської культури часом були дуже великими — в них налічувалося по кілька десятків і навіть сотень жител. Ці поселення були, очевидно, поселеннями великих родових общин.
Поселення трипільської культури були виявлені В. В. Хвойком і у Києві. В садибі № 81 на Кирилівській вулиці ним було знайдено і досліджено 12 напів-землянок трипільського типу. Крім того, такі ж поселення виявлені над Подолом (в районі Татарки), на Сирці, на горах Замковій і Старокиївській, на вулиці Великій Підвальній, у