Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Володарка

Сторінка 1 з 6
Володарка - селище міського типу, розташоване обабіч річки Росі, за 140 км і від Києва і за 40 км від найближчої залізничної станції Біла Церква. Населення - 5000 чоловік. Володарка - центр однойменного району, площа якого 641 кв. км, населення - 32,3 тис. чоловік, у т. ч. 84 проц. сільського. В районі - 1 селищна й 20 сільських Рад, яким підпорядковано 34 населені пункти. На території району є поклади
гранітів, керамічних глин. Тут розташовано 20 колгоспів, радгосп, інкубаторно-птахівнича станція. Орної землі - 45,7 тис. га. Основні сільськогосподарські культури - цукрові буряки, зернові, розвинуто м'ясо-молочне тваринництво, птахівництво. Найбільші промислові підприємства району: авторемонтні майстерні, цегельний, цукровий заводи, маслозавод. У районі - 33 школи, 8 будинків культури, 26 клубів, ЗО бібліотек.
На околицях Володарки збереглися кургани часів Київської Русі, зокрема Царева Могила та Орлиха.
Перша письмова згадка про Володарку датується 1150 роком. Саме тоді між князями точилася боротьба за великокнязівський стіл у Києві. На допомогу Юрію Долгорукому проти князя Ізяслава Мстиславовича виступив галицький князь Володимирко. Літописець зазначав: «и приде Изяславу весть, оже Володимир перешел Болохово, идеть мимо Мунарева к Володареву».
Монголо-татарська навала у 1240 році спустошила давньоруські землі. Протягом тривалого часу після цього Володарка в історичних документах не згадується. Тільки в середині ХУ ст., коли Київщина перебувала під владою Литви, тут виникло нове поселення, що належало Київському замку. В ревізії замку за 1471 рік вказано, що в ньому налічувалося тільки 10 дворів, які щороку сплачували з «диму» 4 копи грошей і ніяких повинностей, крім військової, не відбували.
Напад кримських татар Менглі-Гірея у 1482 році завдав Володарці великих руйнувань. Та в кінці XV - на початку XVI ст. життя в цій місцевості пожвавлюється.
У 1591 році село захопив князь Я. Збаразький. Він побудував тут замок, що сприяло дальшому зростанню Володарки. На той час у селі було 147 димів. Польський феодал покріпачував селян і козаків, запроваджував непосильну панщину.
Народні маси не мирилися з польсько-шляхетським пануванням. Жителі Володарки брали участь у селянсько-козацькому повстанні 1594-1596 pp. під проводом Северина Наливайка. Про це свідчать королівські грамоти, у яких зазначено, що за участь у повстанні було конфісковано землі козаків Володарки та Розволожжя (нині с. Антонів).
Наляканий повстанням, власник Володарки спочатку не дуже обтяжував селян податками і повинностями. Тому сюди стікалися селяни з навколишніх маєтків. У 1600 році до Володарки прибули групи переселенців із Загайців, у 1607 році - із Ставища, Буків, Зарубинців.
Умови життя селянства ставали все тяжчими. Невпинно збільшувалася панщина. Крім того, господарства селян часто зазнавали руйнувань через міжусобиці феодалів. У серпні 1613 року на Володарку напав загін шляхтича Яна Курцевича, який посварився із Збаразьким. Багато жителів було пограбовано. Посилювався національний гніт. У 1640 році новий власник Володарки Я. Вишневецький побудував костьол і передав йому у володіння землі під назвою Руда Гребля; селян примушували переходити у католицтво.
У період визвольної війни 1648-1654 pp. жителі Володарки були разом з усім повсталим українським народом. Вони заявили Яремі Кончевському - посланцю Богдана Хмельницького, що підтримують своїх братів-козаків. Кончевський відзначав, що Володарка стала одним з центрів організації повстання на Київщині. Захопивши село, козаки зруйнували католицький костьол. Польська шляхта стала називати Володарку «гніздом характерників».
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Володарка залишилася під владою панської Польщі. Але село ще протягом тривалого часу фактично перебувало в руках козаків. В ті роки польські магнати скаржилися королю, що вони не можуть відновити своє панування у Володарці.
Після придушення визвольного руху на Правобережжі на початку XVIII ст. і виведення російських військ у 1714 році мало місце масове переселення жителів Володарки на Лівобережжя. Село майже обезлюділо. З часом Володарка знову почала розростатися. Розвивалися ремесла і торгівля. У ЗО-40-х роках було збудовано кілька крамниць, 3 церкви. З 1748 року Володарка стала містечком.
Гайдамацький рух, що ширився на Правобережній Україні у XVIII ст., охопив і Володарку. Звідси був родом відомий гайдамацький ватажок Мартин Тесля. У травні 1750 року володарці Мартин Тесля та Харко Ведмеденко зібрали на Запоріжжі 55 козаків і вирушили у Володарку. Перейшовши річку Рось, гайдамаки ввійшли у містечко, розгромили і спалили двір полковника Мацевича, який очолював міліцію, створену польським урядом спеціально для боротьби проти гайдамаків. На ранок загін залишив Володарку, польські карателі кинулися за ним навздогін. Біля містечка відбувся бій. Під тиском


Володарка