Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На сайте http://www.sstumanov.ru хороший адвокат по уголовным делам.


Обухів

Обухів - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване в долині річки Кобрини, яка впадає в притоку Дніпра - Стугну, за 45 км від Києва, на автостраді Київ-Дніпропетровськ. Населення - 8900 чоловік. Обухівській селищній Раді підпорядковані села Ленди, Нещерів, Перше Травня і Таценки.
Обухів - центр однойменного району, площа якого 772 кв. км, населення (без Обухова) - 39 247 чоловік. В районі 3 селищні й 21 сільська Ради, яким підпорядковано 46 населених пунктів. З корисних копалин використовують поклади торфу і будівельно-керамічних глин. Сільське господарство району спеціалізується на вирощуванні зернових, овочевих і технічних культур. Розвинуте тваринництво. Тут розташовані 14 колгоспів, 2 радгоспи, один рибоколгосп. Орної землі 35,5 тис. га. Працюють також 11 промислових підприємств. Налічується 44 медичних заклади, 8 середніх, 22 восьмирічних та 6 початкових шкіл, школа-інтернат, вечірня і заочна середні школи; є 8 будинків культури, 26 клубів, 34 бібліотеки.
Територія сучасного Обухова та його околиць була заселена ще в давні часи. Поблизу села Таценків виявлено залишки поселень доби бронзи, скіфського часу, зарубинецької та черняхівської культур, а також періоду Київської Русі. В Обухові та навколо нього знайдено срібні і бронзові монети IIV ст. ст. н. е. з Греції, Риму й Візантії, а також скарб ювелірних речей XII-XIII ст. (срібні колти, шийні гривни, браслет тощо).
Обухів вперше згадується в історичних документах XIV ст., коли на його місці існувало поселення Лукавиця. Литовський князь Свидригайло в 30-х pp. XV ст. подарував її київському воєводі С. Г. Юрші. В 1482 році орда кримського хана Менглі-Гірея спустошила цю місцевість. Пізніше це поселення належало литовському кухмістру П. Олехновичу і стало називатися Кухмістровщиною. В 1588 році Лукавицю за 300 кіп литовських грошей купив князь Я. Острозький, вона була обнесена частоколом та ровом. Деякий час село належало Обуху, підданому князя. Від нього й пішла назва Обухів.
Після Люблінської унії посилилося соціальне й національне гноблення населення феодалами. Місцеві жителі брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні 1591-1593 pp. під проводом К. Косинського. Тоді вони спалили фільварк белзького каштеляна А. Фірлея, який у цей час був власником Обухова. Коли в травні 1596 року через Обухів проходили повстанці на чолі з С. Наливайком, з ними пішла й частина жителів Обухова. Військо коронного гетьмана Жолкевського, яке переслідувало повстанців, майже цілком спалило село. Щоб попередити нові виступи селян, польські власті розмістили тут чималий військовий загін. Однак у 1637- 1638 pp. повсталі селяни приєдналися до загонів Гуні й Острянина, які діяли поблизу Обухова.
В роки визвольної війни 1648-1654 pp. Обухів став сотенним містечком. В 1651 році його пограбували й зруйнували татари, які пішли на угоду з королем під Берестечком і розоряли українські землі. Однак містечко швидко відбудувалося.
На початку 1654 року жителі Обухова присягли на вірність Російській державі. Через 2 роки цар Олексій Михайлович віддав цю місцевість у володіння київському полковнику Ждановичу.
За договором 1686 року Обухів залишився за Польщею. Частина місцевих селян переселилася за Дніпро, інша - залишилася в Обухові, але не корилася панам, не платила додатків і навіть не пускала на обухівські землі польську шляхту, тому польські пани прозвали їх «розбійниками». В 1702-1704 pp. селяни брали участь у повстанні на чолі з Семеном Палієм.
Розклад феодалізму супроводжувався все глибшим проникненням товарно-грошових відносин. На час проведення люстрації 1765 року в Обухові, який належав польському магнатові Тарновському, налічувалося 50 дворів. Значного розвитку набули промисли і торгівля. Частина жителів займалася чумацтвом, доставляючи з Криму сіль і рибу. Заможніші з них мали великі прибутки. Так, 1762 року Д. Григор'єв та С. Федоров привезли з Криму 1400 пудів солі на 630 карбованців.
Після другого поділу Польщі указом Павла І від 1796 року половина Обухова з прилеглими землями (3562 десятини) були подаровані київському цивільному губернатору М. М. Бардєєву, його синам і онукам, друга ж половина перейшла в казну і називалася ранговою. Одну частину населяли кріпаки, іншу - казенні селяни. Кріпаки відробляли панщину, яка досягала 3-4 днів на тиждень та відбували інші повинності. Від кожного господарства, зокрема, селяни мали давати поміщикові восени сім мірок збіжжя, одного бичка, певну кількість птиці і яєць, сувій полотна. В 1837 році Бардєєв від 1199 ревізьких душ мав 3037 крб. чистого прибутку та 600 крб.- від зданих на відкуп 5 шинків і млина.
Не набагато краще жили й казенні селяни. В ранговій частині містечка, що належала київському комендантові Турчанінову, проживало 264 сім'ї - 1561 чоловік. Податки до царської. казни були дуже високі, а земельні наділи


Обухів