Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія сучасної Білогородки була заселена здавна. В селі виявлено залишки пізньотрипільського
поселення (III тисячоліття до н. е.), могильник епохи бронзи (II-І тисячоліття до н. е.), посуд зарубинецької культури (II ст. до н. е.- II ст. н. е.). У VII-IX ст. тут існувало слов'янське поселення, де згодом виникло місто Білгород.
Білгород був одним з Пунктів у системі оборони Києва від нападів кочівників. Уперше згадується він в літопису під 980 роком. На той час Білгород з прилеглими землями являв собою особисте володіння великого князя київського Володимира Святославича. Тут знаходився князівський палац. 991 року в Білгороді було збудовано фортецю, і місто стало одним з найміцніших форпостів Києва.
Залишки давнього Білгорода добре збереглися. Дотепер на березі Ірпеня можна бачити його потужні укріплення - глибокий рів і вал заввишки 10-12 метрів, що мав досить складну конструкцію з дерев'яних зрубів, заповнених цеглою- сирцем. Рів і вал оточували місто, яке займало площу понад 120 га, Білгород був одним із найбільших міст Київської Русі і за своїм розміром перевищував такі давньоруські міста, як Чернігів, Переяслав, Рязань, і не поступався перед багатьма середньовічними західноєвропейськими містами столичного значення.
Під захистом фортеці поруч з князівським палацом і хоромами бояр та дружинників селилися ремісники і торговці. В XI-XII ст. Білгород був значним ремісничо-торговим центром. Він стояв на торговому шляху, що йшов з Києва до Галичини, Польщі і далі на захід. На території давнього міста розкопано гончарне горно, косторізну, ковальську та інші ремісничі майстерні. Полив'яні плитки, виготовлені білгородськими майстрами, відзначалися складною орнаментацією.
Білгород відігравав значну роль і в політичному житті Київської Русі. Він був тимчасовою резиденцією київських князів і місцем перебування епіскопа. Білгород ом намагалися оволодіти князі, які претендували на київський престол. На початку XII ст. Володимир Мономах посадив у Білгороді свого старшого сина Мстислава з наміром зробити його згодом великим князем. Претендуючи на київський престол, у 1151 році місто прагнув захопити князь Юрій Долгорукий.
Під стінами Білгорода не раз відбувалися бої, які вирішували долю столиці Київської держави. Один з епізодів тривалої боротьби з печенігами відбито у легенді про «білгородський кисіль», записаній в літопису під 997 роком. У ній розповідається, як печеніги, скориставшись відсутністю Володимира Святославича, обложили Білгород. В місті почався голод. За порадою винахідливого городянина жителі викопали два колодязі, в один з них опустили діжку з киселем, в другий - з медом і почастували ними запрошених печенізьких послів. Повіривши, що сама земля годує білгородців, печеніги зняли облогу. Про другий невдалий похід печенігів, яким завдали тут поразки дружини богатирів Альоші Цоповича і Яна Усмошвеця, розповідається в літопису під 1004 роком. У 1136 році під стінами міста відбувся бій з половцями, під час якого останні були розбиті.
Білгород являв собою значний культурний осередок Київської Русі. Виявлені тут житла XI-XII ст. відрізнялися від звичайних будинків того часу більшими розмірами, складалися не з одного, а з двох приміщень, стіни їх нерідко були облицьовані різнокольоровими полив'яними плитками. Про велич і красу давнього Білгорода дають уяву залишки двох кам'яних храмів, зокрема церкви Дванадцяти апостолів, збудованої 1197 року. Підлога церкви була покрита різнокольоровими полив'яними плитками, а бані -свинцевими листами. Дотепер збереглися залишки стінного фрескового розпису золотом.
Велике квітуче місто було вщент зруйновано під час монголо-татарської навали у 1240 році. Через деякий час воно відродилося. У 60-х роках ХІV ст. Білгород підпав під владу феодальної Литви. З того часу він став називатися Білогородкою. Спочатку вона належала Київському замку, а з 1560 року - великому князю литовському.
Після Люблінської унії 1569 року Білогородку захопила шляхетська Польща. Селом у різні часи володіли князі Острозькі, коронний гетьман Ходкевич, князі Корецькі та ін. Влада польських магнатів принесла селянам ще більше посилення феодальної експлуатації і національного гніту. Тяглові селяни Білогородки повинні були відробляти на користь феодала ііо 2 дні панщини на тиждень, сплачувати чинш натурою і грошима, а також виконувати різні додаткові роботи-толоки, ґвалти, косити сіно тощо. Найбіднішою категорією селян були городники, які відробляли панові по 3 дні влітку і по 2 дні взимку на тиждень.
{module…</div>">Нижча Дубечня
Музичі
Михайлівка-Рубежівка
{…</div>">Микільська Борщагівка
Лютіж
Личанка
Литвинівка
Лебедівка
Крюківщина
Козаровичі
Княжичі
Катюжанка
Забір'я
Жуляни
Жукин
Горенка
Гореничі
Гатне
Гаврилівка
Віта-Поштова
Вища Дубечня
{/di…</div>">Вишневе
Бузова
Абрамівка
Демидів
Білогородка
Сторінка 1 з 5
Білогородка - село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Ірпеня, за 22 км від Києва, з яким сполучене шосейним шляхом, і за 8 км від залізничної станції Боярка. Населення - 4065 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Бобриця, Петрівське і Шевченкове.Територія сучасної Білогородки була заселена здавна. В селі виявлено залишки пізньотрипільського
Білгород був одним з Пунктів у системі оборони Києва від нападів кочівників. Уперше згадується він в літопису під 980 роком. На той час Білгород з прилеглими землями являв собою особисте володіння великого князя київського Володимира Святославича. Тут знаходився князівський палац. 991 року в Білгороді було збудовано фортецю, і місто стало одним з найміцніших форпостів Києва.
Залишки давнього Білгорода добре збереглися. Дотепер на березі Ірпеня можна бачити його потужні укріплення - глибокий рів і вал заввишки 10-12 метрів, що мав досить складну конструкцію з дерев'яних зрубів, заповнених цеглою- сирцем. Рів і вал оточували місто, яке займало площу понад 120 га, Білгород був одним із найбільших міст Київської Русі і за своїм розміром перевищував такі давньоруські міста, як Чернігів, Переяслав, Рязань, і не поступався перед багатьма середньовічними західноєвропейськими містами столичного значення.
Під захистом фортеці поруч з князівським палацом і хоромами бояр та дружинників селилися ремісники і торговці. В XI-XII ст. Білгород був значним ремісничо-торговим центром. Він стояв на торговому шляху, що йшов з Києва до Галичини, Польщі і далі на захід. На території давнього міста розкопано гончарне горно, косторізну, ковальську та інші ремісничі майстерні. Полив'яні плитки, виготовлені білгородськими майстрами, відзначалися складною орнаментацією.
Білгород відігравав значну роль і в політичному житті Київської Русі. Він був тимчасовою резиденцією київських князів і місцем перебування епіскопа. Білгород ом намагалися оволодіти князі, які претендували на київський престол. На початку XII ст. Володимир Мономах посадив у Білгороді свого старшого сина Мстислава з наміром зробити його згодом великим князем. Претендуючи на київський престол, у 1151 році місто прагнув захопити князь Юрій Долгорукий.
Під стінами Білгорода не раз відбувалися бої, які вирішували долю столиці Київської держави. Один з епізодів тривалої боротьби з печенігами відбито у легенді про «білгородський кисіль», записаній в літопису під 997 роком. У ній розповідається, як печеніги, скориставшись відсутністю Володимира Святославича, обложили Білгород. В місті почався голод. За порадою винахідливого городянина жителі викопали два колодязі, в один з них опустили діжку з киселем, в другий - з медом і почастували ними запрошених печенізьких послів. Повіривши, що сама земля годує білгородців, печеніги зняли облогу. Про другий невдалий похід печенігів, яким завдали тут поразки дружини богатирів Альоші Цоповича і Яна Усмошвеця, розповідається в літопису під 1004 роком. У 1136 році під стінами міста відбувся бій з половцями, під час якого останні були розбиті.
Білгород являв собою значний культурний осередок Київської Русі. Виявлені тут житла XI-XII ст. відрізнялися від звичайних будинків того часу більшими розмірами, складалися не з одного, а з двох приміщень, стіни їх нерідко були облицьовані різнокольоровими полив'яними плитками. Про велич і красу давнього Білгорода дають уяву залишки двох кам'яних храмів, зокрема церкви Дванадцяти апостолів, збудованої 1197 року. Підлога церкви була покрита різнокольоровими полив'яними плитками, а бані -свинцевими листами. Дотепер збереглися залишки стінного фрескового розпису золотом.
Велике квітуче місто було вщент зруйновано під час монголо-татарської навали у 1240 році. Через деякий час воно відродилося. У 60-х роках ХІV ст. Білгород підпав під владу феодальної Литви. З того часу він став називатися Білогородкою. Спочатку вона належала Київському замку, а з 1560 року - великому князю литовському.
Після Люблінської унії 1569 року Білогородку захопила шляхетська Польща. Селом у різні часи володіли князі Острозькі, коронний гетьман Ходкевич, князі Корецькі та ін. Влада польських магнатів принесла селянам ще більше посилення феодальної експлуатації і національного гніту. Тяглові селяни Білогородки повинні були відробляти на користь феодала ііо 2 дні панщини на тиждень, сплачувати чинш натурою і грошима, а також виконувати різні додаткові роботи-толоки, ґвалти, косити сіно тощо. Найбіднішою категорією селян були городники, які відробляли панові по 3 дні влітку і по 2 дні взимку на тиждень.
Дивиться також інші населені пункти цього району: