Білогородка

Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче

Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ

Пошук від

Білогородка

Сторінка 2 з 5

Протестуючи проти посилення феодального і національно-релігійного гніту, селяни Білогородки наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. брали активну участь у селянсько-козацьких повстаннях під керівництвом К. Косинського, С. Наливайка, Т. Федоровича (Трясила), К. Скидана, Д. Гуні, Я. Острянина. В 1630 році під час селянсько-козацького повстання під проводом Т. Федоровича село стало місцем запеклих боїв між повстанцями і польсько-шляхетськими загонами.

Найбільшого розмаху боротьба селян Білогородки набула під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. У червні 1648 року білогородці разом з селянами сусідніх сіл громили маєтки місцевої шляхти, а частина з них вступила до селянсько-козацького війська Богдана Хмельницького. Білогородка була визволена від польсько-шляхетського панування і стала центром Білогородської сотні Київського полку. В 1654 році жителі села прийняли присягу на вірність Російській державі. За Андрусівським перемир'ям 1667 року село остаточно відійшло до Росії. З того часу і до другого поділу Польщі воно було одним з прикордонних укріплених форпостів.
У 1700 році Петро І подарував Білогородку київському митрополиту. Після секуляризації монастирських земель у 1786 році село стало казенним і перейшло у відання палати державних маєтностей. У 1841 році в Білогородському маєтку налічувалося 680 ревізьких душ державних селян. Як і селяни сусідніх державних маєтків, білогородці сплачували державі великий оброк за користування земельними наділами. Становище селян погіршувалося ще й тому, що палата державних маєтностей проводила всілякі «землевпорядкування», під час яких у них відбирались значні ділянки землі.
В середині XIX ст. у Білогородці налічувалося 388 дворів і 2428 жителів. Населення її займалося переважно хліборобством і тваринництвом, а також виноградарством та виноробством. Тут діяли 4 великі млини і 7 вітряків, кілька кузень, цегельня. У 1862 році на землях Білогородки створили економію, яку віддали в оренду поміщиці Вишневській. Проведення в життя «Положення» про поземельний устрій державних селян України 1866-1867 pp. ще більше загострило класові суперечності на селі. За реєстром 1872 року, 789 державним селянам Білогородки було відведено 5140 десятин землі, в т. ч. 657 десятин непридатної. За цю землю вони мали сплачувати. щорічно 3460 крб. протягом 49 років. Розподіл надільних земель був дуже нерівномірним. 48 дворів мали по 1 десятині і менше землі, в той же час один з куркулів володів 42 десятинами. Білогородці скаржилися, що вони одержали лише половину наділу, передбаченого «Положенням», і відмовилися сплачувати оброк.
В післяреформений період відбувався процес класового розшарування селян. Внаслідок малоземелля, злиднів і високих викупних платежів бідніші селяни Біло: городки розорялися і змушені були працювати в економії Вишневської, де робочий день тривав 12-13 годин, а заробітки були мізерними, або йти на підприємства Києва та на південь України. їх землі захоплювали заможні селяни.
На початку XX ст. у Білогородці посилився селянський рух. Значний вплив на його зростання мав робітничий рух у Києві. Київські робітники таємно переправляли в село листівки та іншу революційну літературу, зокрема праці В. І. Леніна. У 1904 році члени Київської організації РСДРП розповсюдили тут першотравневу листівку, яка закликала селян до революційної боротьби. Під час війни
з Японією житель села М. Д. Володимиренко служив матросом на легендарному крейсері «Варяг». У 1954 роді в зв'язку з 50-річчям героїчного подвигу російських моряків уславленого корабля та за особисту мужність і відвагу його нагороджено медаллю «За відвагу».
Великий відгук у Білогородці знайшла революція 1905-1907 pp. Тут відбувалися збори соціал-демократичного гуртка, члени якого проводили агітацію серед місцевих жителів, читали їм революційну літературу. Восени 1905 року застрайкували наймити економії Вишневської і добилися підвищення заробітної плати.
Після столипінської реформи становище селян Білогородки ще більше погіршало. У 1912 році 592 селянські господарства володіли 3774 десятинами землі. З них 238 найбідніших господарств мали до 5 десятин, 242 - від 6 до 10 десятин кожне. У той же час 109 заможних господарств, які мали понад 10 десятин кожне, володіли більше 40 проц. землі. 132 селянські двори зовсім не мали худоби, а 36 - мали лише коней.
Медична допомога населенню була вкрай незадовільною. Всю Білогородську волость обслуговував лише один фельдшер. На початку XX ст. у Білогородці діяло двокласне народне училище, створене замість церковнопарафіяльної школи. Наприкінці XIX ст. тут жив і творив відомий народний лірник М. Прищенко.
Населення Білогородки з великим піднесенням зустріло звістку про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. Житель села А. П. Бричок був учасником

Дивиться також інші населені пункти цього району:

{module…</div>">Нижча Дубечня

{…</div>">Микільська Борщагівка

{/di…</div>">Вишневе

Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Білогородка

Білогородка