Білогородка

Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче

Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ

Пошук від

Білогородка

Сторінка 4 з 5

неприступним. Гітлерівці були зупинені аж до залишення нашими частинами Києва 19 вересня 1941 року.
Захопивши Білогородку, фашисти встановили режим жорстокого терору і грабунків. Гітлерівські недолюдки по-звірячому закатували 23 жителів села, багато юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Під час тимчасової німецько-фашистської окупації в районі Білогородки, Петропавлівської Борщагівки і

Софіївської Борщагівки діяла підпільна диверсійна група під керівництвом старого комуніста, робітника заводу «Арсенал» О. І. Степанова, яка налічувала 25 чоловік. Група мала постійний зв'язок з Київським підпільним міськкомом партії та Київським партизанським загоном ім. В. І. Леніна. Вона здійснювала диверсійні акти проти ворога, постачала зброю партизанам, провела ряд бойових операцій по визволенню з фашистського полону радянських воїнів та переправила до загону 86 чоловік.
У самій Білогородці було створено підпільну групу на чолі з комуністом І. В. Солониною. До її складу входили зв'язкові Г. І. Печена та Г. І. Глущенко, розвідник М. І. Лисюченко, а'також О. Я. Стародуб, В. Д. Бобренко, П. К. Наконечний. Виконуючи завдання групи О. І. Степанова, якій вони були підпорядковані, підпільники переправили до партизанського загону ім. В. І. Леніна 50 чоловік, постачали партизанам зброю і боєприпаси.
Бійці диверсійної групи О. І. Степанова перерізали кабель зв'язку фашистів між Києвом і Ровно, допомогли радянським літакам завдати великих втрат ворогу під час бомбардування аеродрому на Посту-Волинському. Підпільники проводили роз'яснювальну роботу серед населення, розповсюджували радянські газети та листівки із зведеннями Радянського інформбюро та закликали саботувати розпорядження німецько-фашистської адміністрації. У липні 1943 року гестапо заарештувало керівника групи О. І. Степанова. Але підпільна група продовжувала боротьбу аж до приходу радянських військ.
У селах Білогородці, Бобриці та на хуторі Петрівському з квітня 1942 по серпень 1943 року діяла підпільна група під керівництвом І. М. Андрущенка. Вона налічувала 18 чоловік. Група інформувала населення про дійсне становище на фронтах, зривала заготівлю сільськогосподарських продуктів і лісоматеріалів, перешкоджала відправляти молодь до Німеччини. В липні 1943 року підпільники знищили т. зв. «общинне» господарство в Софіївській Борщагівці, Після цієї операції більшість членів групи влилася до першого Васильківського партизанського загону. Активними учасниками групи були жителі Білогородки М. С. та С. П. Ярошенки, брати Ю. О. та Й. О. Ярошенки, С. М. Ковгар, М. Ф. Данченко, М.М. Удовиченко, П. А. і В. А. Тищенки, Л. М. Бабійчук.
Населення Білогородки активно допомагало партизанам: переховувало і лікувало поранених бійців, постачало боєприпаси, медикаменти, одяг, продукти харчування, надавало квартири для явок, інформувало партизанських розвідників. Багато білогородців боролося проти ненависного ворога на фронтах війни, з них 655 нагороджені орденами й медалями СРСР. М. Я. Мнищенко за виняткову мужність при форсуванні Дніпра і визволенні Києва та М. М. Печений, який особисто збив 20 фашистських літаків, удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Близько 600 жителів села віддали своє життя за свободу і незалежність Вітчизни.
6 листопада 1943 року радянські війська визволили Білогородку. Фашисти завдали величезної шкоди господарству села, знищили багато громадських і житлових будівель.
Після визволення трудящі відразу приступили до відбудови зруйнованого господарства. Розгорнули діяльність сільрада і партійна організація. Завдяки великій допомозі держави, яка надала грошові кредити і будівельні матеріали, та самовідданій праці колгоспників поступово міцніла виробнича база білогородських колгоспів. У 1946 році їх було чотири: ім. Леніна, ім. Сталіна, ім. Петровського та ш. 2-ї п'ятирічки. Відновили роботу заклади охорони здоров'я, освіти і культури.
Долаючи труднощі, колгоспи Білогородки швидко розвивалися. На кінець ' 1951 року в селі було створено 3 колгоспи- ім. Леніна, ім. Сталіна та ім. Щорса, а також підсобне господарство «Чайка». Колгоспи мали понад 444 га зрошуваних -заплавних земель, на яких збирали великі врожаї городніх культур. Механізацію сільськогосподарських робіт забезпечувала Київська МТС. Грошовий доход господарств у 1953 році перевищив 1 млн. карбованців.
Значних успіхів добилися тваринники, особливо в колгоспі ім. Щорса. 40-річчя Великого Жовтня вони зустріли високими показниками: надої на одну корову становили 3630 кг молока, виробництво м'яса на 100 га сільськогосподарських угідь - 43,4 цнт. Свинарка К. Т. Ярмоленко, що відгодувала 120 свиней вагою 98 цнт, стала однією з переможців соціалістичного змагання, яке розгорнулося між трудівниками Києво-Святошинського району і Раменського району Московської області.

Дивиться також інші населені пункти цього району:

{module…</div>">Нижча Дубечня

{…</div>">Микільська Борщагівка

{/di…</div>">Вишневе

Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область в складі УРСР

Білогородка

Білогородка