Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Біля села досліджено курган доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), залишки трьох поселень і могильник черняхівської культури та трьох поселень Київської Русі.
Перші згадки про Телешівку зустрічаються в документах на початку XVIII ст.
В 1740 році тут налічувалося 60 дворів і проживало близько 550 чоловік. Село лежало в густому дубовому гаю, що вкривав схили річки.
В 1754 році Телешівкою володів польський магнат, регент коронної канцелярії - полковник Ю. Дунін-Карвицький. Закріпачені телешівці не раз були учасниками гострої боротьби проти польських поміщиків і шляхти. В 1768 році під час Коліївщини тут діяв гайдамацький загін на чолі з М. Швачкою, до якого приєдналося чимало місцевих селян. Серед активних учасників гайдамацького руху, що їх у 1771 році судила каднянська комісія, був і житель Телешівки П. Розумовиченко, який брав участь у визволенні Умані від польсько-шляхетських поневолювачів.
Наприкінці XVIII ст. Телешівка з навколишніми землями належала поміщикові А. Головінському. 1790 року в ній налічувалося 90 дворів і 744 жителі. В 1818 році село продали поміщикам А. Блоцькому й Ф/Володкевичу. Через п'ять років вони перепродали телешівські землі разом з селянами новому поміщику - предводителю дворянства Васильківського повіту Я. І. Гудим-Левковичу за 6853 крб. сріблом5 У 1845 році на нього працювало 642 ревізькі душі.
Селяни-кріпаки не мирилися із своїм безправним становищем і вели боротьбу за звільнення від феодально-кріпосницького гніту. В 1855 році вони взяли участь у масовому антикріпосницькому русі селян - Київській козаччині. Після придушення повстанця царськими військами багатьох селян заарештували й кинули до Васильківської в'язниці
За даними десятої ревізії 1856 року в маєтку поміщика М. Я. Гудим-Левковича налічувалося 708 ревізьких душ. Із 292 дворів було: 9 тяглових, 252 піших і 31 городників. Отже, кількість піших господарств збільшилася а тяглових зменшилася майже в 6 разів проти 1845 року.
Реформа 1861 року дала можливість поміщикам зберегти в своїх руках більшу частину кращої землі. Городники польової землі не дістали, піші одержали основний наділ, що складав 5,5 десятини, а тяглові - 11 десятин. За одержану землю селяни змушені були протягом 49 років сплачувати щорічно 3769 крб. 38 коп., що становило 14 крб. 85 коп. з основного наділу й 29 крб. 70 коп. з тяглового. Такі викупні платежі були непосильними для більшості селян. Крім того, їм заборонялося користуватися ставками (ловити в них рибу й різати очерет), полювати на звіра.
Наприкінці 90-х років XIX ст. в Телешівці налічувалось 533 двори (2817 жителів). З 4169 десятин землі 2480 належало княгині Мі Горчаковій, 42 - церкві, а селянам - лише 1647 десятин.
Про розвиток капіталізму в сільськогосподарському виробництві та про втрату селянами надільної землі й перетворення їх у сільських пролетарів певне уявлення дають матеріали земської статистики. Так, у 1912 році із 593 господарств безземельних налічувалося 28, з наділом до 2 десятин - 202, до 3 десятин - 144, до 6 десятин-179, до 10 десятин - 31, понад 10 десятин - 9 господарств. Останнім належало 224 десятини, тоді як 202 господарствам, що мали до 2 десятин землі - 21. Не мали худоби 114 господарств. Це були, головним чином, малоземельні і безземельні селяни. Місцевому куркулеві М. Кирпичу належали 136 десятин землі, молотарка, локомобіль та інший сільськогосподарський реманент. Він користувався працею наймитів. Малоземелля змушувало селян іти на заробітки до місцевих поміщиків. За день виснажливої праці з тяглом селянин одержував 80 коп., а без тягла - чоловік -г- 35, жінка - 20 копійок.
В пореформений період у селі виникають промислові підприємства. 1875 року поміщиця М. Горчакова побудувала водяний вальцьовий млин, де працювало 8 робітників з місцевих селян. 1899 року млин переробив 39 тис. пудів зерна. В цей час млин був паровим і на ньому працювало вже 16 робітників. Крім того, в селі були цегельний завод, 12 вітряків, крупорушка та 4 кузні.
Революційні події 1905 року знайшли гарячий відгук серед біднішого селянства. У жовтні селянин с. Ольшаниці І. М. Скрипка встановив зв'язок з 24-річним телешівським селянином-бідняком О. М. Дем'яненком і за його активною допомогою таємно розповсюджував серед населення Телешівки й Ромашок революційні прокламації, які закликали народ до повалення існуючого ладу. Першими виступили селяни Ольшаниці, які вимагали повернення їм відрізків. За ними застрайкували телешівці. Боротьбу селян проти поміщицького гніту очолили батраки. Вони закликали селян не виходити на роботу, поки поміщики
Телешівка
Сторінка 1 з 6
Телешівка - село, центр сільської Ради. Розташована на обох берегах річки Гороховатки, що впадає у Рось, за 12 км на північний схід від районного центру й за 10 км від залізничної станції Рокитне. Населення - 2056 чоловік.Біля села досліджено курган доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), залишки трьох поселень і могильник черняхівської культури та трьох поселень Київської Русі.
Перші згадки про Телешівку зустрічаються в документах на початку XVIII ст.
В 1754 році Телешівкою володів польський магнат, регент коронної канцелярії - полковник Ю. Дунін-Карвицький. Закріпачені телешівці не раз були учасниками гострої боротьби проти польських поміщиків і шляхти. В 1768 році під час Коліївщини тут діяв гайдамацький загін на чолі з М. Швачкою, до якого приєдналося чимало місцевих селян. Серед активних учасників гайдамацького руху, що їх у 1771 році судила каднянська комісія, був і житель Телешівки П. Розумовиченко, який брав участь у визволенні Умані від польсько-шляхетських поневолювачів.
Наприкінці XVIII ст. Телешівка з навколишніми землями належала поміщикові А. Головінському. 1790 року в ній налічувалося 90 дворів і 744 жителі. В 1818 році село продали поміщикам А. Блоцькому й Ф/Володкевичу. Через п'ять років вони перепродали телешівські землі разом з селянами новому поміщику - предводителю дворянства Васильківського повіту Я. І. Гудим-Левковичу за 6853 крб. сріблом5 У 1845 році на нього працювало 642 ревізькі душі.
Селяни-кріпаки не мирилися із своїм безправним становищем і вели боротьбу за звільнення від феодально-кріпосницького гніту. В 1855 році вони взяли участь у масовому антикріпосницькому русі селян - Київській козаччині. Після придушення повстанця царськими військами багатьох селян заарештували й кинули до Васильківської в'язниці
За даними десятої ревізії 1856 року в маєтку поміщика М. Я. Гудим-Левковича налічувалося 708 ревізьких душ. Із 292 дворів було: 9 тяглових, 252 піших і 31 городників. Отже, кількість піших господарств збільшилася а тяглових зменшилася майже в 6 разів проти 1845 року.
Реформа 1861 року дала можливість поміщикам зберегти в своїх руках більшу частину кращої землі. Городники польової землі не дістали, піші одержали основний наділ, що складав 5,5 десятини, а тяглові - 11 десятин. За одержану землю селяни змушені були протягом 49 років сплачувати щорічно 3769 крб. 38 коп., що становило 14 крб. 85 коп. з основного наділу й 29 крб. 70 коп. з тяглового. Такі викупні платежі були непосильними для більшості селян. Крім того, їм заборонялося користуватися ставками (ловити в них рибу й різати очерет), полювати на звіра.
Наприкінці 90-х років XIX ст. в Телешівці налічувалось 533 двори (2817 жителів). З 4169 десятин землі 2480 належало княгині Мі Горчаковій, 42 - церкві, а селянам - лише 1647 десятин.
Про розвиток капіталізму в сільськогосподарському виробництві та про втрату селянами надільної землі й перетворення їх у сільських пролетарів певне уявлення дають матеріали земської статистики. Так, у 1912 році із 593 господарств безземельних налічувалося 28, з наділом до 2 десятин - 202, до 3 десятин - 144, до 6 десятин-179, до 10 десятин - 31, понад 10 десятин - 9 господарств. Останнім належало 224 десятини, тоді як 202 господарствам, що мали до 2 десятин землі - 21. Не мали худоби 114 господарств. Це були, головним чином, малоземельні і безземельні селяни. Місцевому куркулеві М. Кирпичу належали 136 десятин землі, молотарка, локомобіль та інший сільськогосподарський реманент. Він користувався працею наймитів. Малоземелля змушувало селян іти на заробітки до місцевих поміщиків. За день виснажливої праці з тяглом селянин одержував 80 коп., а без тягла - чоловік -г- 35, жінка - 20 копійок.
В пореформений період у селі виникають промислові підприємства. 1875 року поміщиця М. Горчакова побудувала водяний вальцьовий млин, де працювало 8 робітників з місцевих селян. 1899 року млин переробив 39 тис. пудів зерна. В цей час млин був паровим і на ньому працювало вже 16 робітників. Крім того, в селі були цегельний завод, 12 вітряків, крупорушка та 4 кузні.
Революційні події 1905 року знайшли гарячий відгук серед біднішого селянства. У жовтні селянин с. Ольшаниці І. М. Скрипка встановив зв'язок з 24-річним телешівським селянином-бідняком О. М. Дем'яненком і за його активною допомогою таємно розповсюджував серед населення Телешівки й Ромашок революційні прокламації, які закликали народ до повалення існуючого ладу. Першими виступили селяни Ольшаниці, які вимагали повернення їм відрізків. За ними застрайкували телешівці. Боротьбу селян проти поміщицького гніту очолили батраки. Вони закликали селян не виходити на роботу, поки поміщики