Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія Кашперівки була заселена з давніх часів. На її околиці є чотири кургани. Один з них розкопаний у 1861 році. Поблизу села знайдені три золоті римські монети II ст. н. є. та золота бляшка.
Вперше село згадується в документах наприкінці XVI - на початку XVII ст. як володіння феодала
Кошки, а потім - Острозьких. У 1629 році, коли воно належало Адаму Вільзі, 77 димів платили податки.
Під час визвольної війни, у 1651 році, селянсько-козацьке військо під проводом Богдана Хмельницького проходило яром від річки Роськи до Чорного лісу на Тетіїв та Животів. До цього війська приєдналася й частина місцевих селян, які потім брали участь у битві під Берестечком. Згаданий яр і до наших днів зберіг назву Богданового.
Тяжкі умови життя, жорстоке феодальне гноблення, тривала війна - все це
стримувало зростання села. Багато місцевих жителів, рятуючись від феодально-кріпосницьких утисків, тікали на Лівобережжя. В 1664 році в селі налічувалося лише 12 димів і 3 невеликих млини. 1667 року після Андрусівського перемир'я Кашперівка залишилася у складі Речі Посполитої. У XVIII ст. вона була власністю магнатів Лєдоховських і входила до Тетіївського ключа, у якому налічувалося 43 села і 2 містечка. У 1738 році в Кащперівці було 160 димів і 905 чоловік. Населення в основному складалося з селян, які зазнавали як соціального, так і національно-релігійного гніту. В часи Коліївщини вони активно допомагали гайдамацькому загонові тетіївського козака Фургульця визволити село.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією Кашперівка стала волосним центром Таращанського повіту Київської губернії. Ще в дореформений період, у 40-х pp. XIX ст., у Кашперівському маєтку поміщика Л. Свейковського з'являються перші промислові підприємства: цегельня, гуральня, на базі якої в 1847 році побудовано цукроварню. У 1860 році вона виробила 19 125 пудів цукру. Тут працювало два кваліфікованих майстри і 309 сезонних робітників. Значну частину їх становила біднота навколишніх сіл.
Напередодні реформи в сільській общині досить значним було майнове розшарування. Так, 1857 року тут налічувалося 757 ревізьких душ і 288 дворів, у т. ч. тяглих - 114, піших - 162, городників - 12. Отже, більшість селян була неспроможною прожити за рахунок свого господарства.
Проведена царським урядом реформа 1861 року юридично звільнила селян від кріпацтва, але фактично не поліпшила їх економічного становища. За уставною грамотою селянам виділили 1907 десятин 791 сажень орної, сінокосної, присадибної та 50 десятин 819 сажнів непридатної для обробітку землі, за що вони повинні були платити протягом 49 років щороку по 3241 крб. 24 коп.5 До переходу на викуп селяни залишалися тимчасовозобов'язаними перед поміщиком, відбували панщину та інші повинності. Усе це викликало в них обурення, яке весною 1861 року вилилося у відкритий виступ. Жінки заявили поміщику, що, починаючи з 1 травня, вважають себе вільними від виконання панщини. В село прибув начальник таращанської повітової поліції. У рапорті київському генерал-губернаторові він писав, що селяни Кашперівки, як і інших сусідніх сіл, «неправильно розуміючи положення, не виказують потрібного послуху місцевій владі». Лише «поява військової сили, а потім приклад суворого покарання,- зазначав він,- можуть припинити впертість і непокору, що поширюється між селянами». Почалися арешти «призвідників», які закликали селян не відбувати панщину. Однак розправа не залякала непокірних.
У селян були всі підстави обурюватися реформою. 1863 року з 4385 десятин землі поміщикові Свейковському належало 2478, церкві - 52 десятини. В той же час 1685 селянам дісталося 1855 десятин орної землі. Господарство поміщика розвивалося на нових, капіталістичних засадах, розширювалися бурякові плантації. У 1868 році після заснування акціонерного товариства Кашперівського цукрозаводу підприємство почало оснащуватися новітніми машинами, нарощувати потужність. Якщо в 1879 році вироблялося 52 тис. пудів цукру, то в 1884- 103,5 тис. пудів. Кількість робітників за цей час зросла з 220 до 285. Крім цукрового заводу, в 80-х pp. у Кашперівці було 3 водяні млини і крупорушка, які переробляли за рік до 5 тис. пудів зерна. 1901 року цукровий завод і бурякові плантації стали власністю франко-бельгійського акціонерного товариства. Через два роки воно збудувало рафінадний цех, продукція якого йшла на експорт. В 1913 році завод виробив за сезон 368 407 пудів цукру.
Швидкий розвиток цукрового заводу сприяв зростанню населення. 1877 року в селі налічувалося 320 дворів і 2220 чоловік, а в 1916 - 752 двори і 3651 чоловік. Життя трудящих мас було вкрай тяжким. Незважаючи на значний приріст населення, площа селянської землі не збільшилася. У 80-х роках на ревізьку душу вже припадало в середньому по 2,4 десятини землі.
Кашперівка
Сторінка 1 з 6
Кашперівка - село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Роськи, за 5 км від районного центру, залізнична станція на лінії Козятин - Жашків. Населення - 4850 чоловік.Територія Кашперівки була заселена з давніх часів. На її околиці є чотири кургани. Один з них розкопаний у 1861 році. Поблизу села знайдені три золоті римські монети II ст. н. є. та золота бляшка.
Вперше село згадується в документах наприкінці XVI - на початку XVII ст. як володіння феодала
Під час визвольної війни, у 1651 році, селянсько-козацьке військо під проводом Богдана Хмельницького проходило яром від річки Роськи до Чорного лісу на Тетіїв та Животів. До цього війська приєдналася й частина місцевих селян, які потім брали участь у битві під Берестечком. Згаданий яр і до наших днів зберіг назву Богданового.
Тяжкі умови життя, жорстоке феодальне гноблення, тривала війна - все це
стримувало зростання села. Багато місцевих жителів, рятуючись від феодально-кріпосницьких утисків, тікали на Лівобережжя. В 1664 році в селі налічувалося лише 12 димів і 3 невеликих млини. 1667 року після Андрусівського перемир'я Кашперівка залишилася у складі Речі Посполитої. У XVIII ст. вона була власністю магнатів Лєдоховських і входила до Тетіївського ключа, у якому налічувалося 43 села і 2 містечка. У 1738 році в Кащперівці було 160 димів і 905 чоловік. Населення в основному складалося з селян, які зазнавали як соціального, так і національно-релігійного гніту. В часи Коліївщини вони активно допомагали гайдамацькому загонові тетіївського козака Фургульця визволити село.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією Кашперівка стала волосним центром Таращанського повіту Київської губернії. Ще в дореформений період, у 40-х pp. XIX ст., у Кашперівському маєтку поміщика Л. Свейковського з'являються перші промислові підприємства: цегельня, гуральня, на базі якої в 1847 році побудовано цукроварню. У 1860 році вона виробила 19 125 пудів цукру. Тут працювало два кваліфікованих майстри і 309 сезонних робітників. Значну частину їх становила біднота навколишніх сіл.
Напередодні реформи в сільській общині досить значним було майнове розшарування. Так, 1857 року тут налічувалося 757 ревізьких душ і 288 дворів, у т. ч. тяглих - 114, піших - 162, городників - 12. Отже, більшість селян була неспроможною прожити за рахунок свого господарства.
Проведена царським урядом реформа 1861 року юридично звільнила селян від кріпацтва, але фактично не поліпшила їх економічного становища. За уставною грамотою селянам виділили 1907 десятин 791 сажень орної, сінокосної, присадибної та 50 десятин 819 сажнів непридатної для обробітку землі, за що вони повинні були платити протягом 49 років щороку по 3241 крб. 24 коп.5 До переходу на викуп селяни залишалися тимчасовозобов'язаними перед поміщиком, відбували панщину та інші повинності. Усе це викликало в них обурення, яке весною 1861 року вилилося у відкритий виступ. Жінки заявили поміщику, що, починаючи з 1 травня, вважають себе вільними від виконання панщини. В село прибув начальник таращанської повітової поліції. У рапорті київському генерал-губернаторові він писав, що селяни Кашперівки, як і інших сусідніх сіл, «неправильно розуміючи положення, не виказують потрібного послуху місцевій владі». Лише «поява військової сили, а потім приклад суворого покарання,- зазначав він,- можуть припинити впертість і непокору, що поширюється між селянами». Почалися арешти «призвідників», які закликали селян не відбувати панщину. Однак розправа не залякала непокірних.
У селян були всі підстави обурюватися реформою. 1863 року з 4385 десятин землі поміщикові Свейковському належало 2478, церкві - 52 десятини. В той же час 1685 селянам дісталося 1855 десятин орної землі. Господарство поміщика розвивалося на нових, капіталістичних засадах, розширювалися бурякові плантації. У 1868 році після заснування акціонерного товариства Кашперівського цукрозаводу підприємство почало оснащуватися новітніми машинами, нарощувати потужність. Якщо в 1879 році вироблялося 52 тис. пудів цукру, то в 1884- 103,5 тис. пудів. Кількість робітників за цей час зросла з 220 до 285. Крім цукрового заводу, в 80-х pp. у Кашперівці було 3 водяні млини і крупорушка, які переробляли за рік до 5 тис. пудів зерна. 1901 року цукровий завод і бурякові плантації стали власністю франко-бельгійського акціонерного товариства. Через два роки воно збудувало рафінадний цех, продукція якого йшла на експорт. В 1913 році завод виробив за сезон 368 407 пудів цукру.
Швидкий розвиток цукрового заводу сприяв зростанню населення. 1877 року в селі налічувалося 320 дворів і 2220 чоловік, а в 1916 - 752 двори і 3651 чоловік. Життя трудящих мас було вкрай тяжким. Незважаючи на значний приріст населення, площа селянської землі не збільшилася. У 80-х роках на ревізьку душу вже припадало в середньому по 2,4 десятини землі.