Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
одержували по 7-8 крб. на місяць.
Жорстока експлуатація, політичне безправ'я, нелюдські умови існування-все це викликало у трудящих незадоволення, яке неодноразово виливалося в революційні виступи. Гостра боротьба розгорнулася в роки першої буржуазно-демократичної революції. У травні 1905 року вибухнув страйк робітників економії. Вони припинили роботу і вимагали підвищити зарплату. До них приєдналися робітники заводу. Для розправи з страйкарями прибув загін карателів. Восени 1906 року прокотилася нова хвиля селянських заворушень. У вересні в) Кашперівці активно виступила молодь, якій належало йти в армію. Знову прибули солдати, почалися арешти.
Після поразки революції 1905-1907 pp. настали чорні часи і для Кашперівки. В селі верховодили куркулі. Особливо зміцнилися їх господарства внаслідок столипінської реформи. У Кашперівській волості в 1908 році утворилося 24 хуторські господарства, які виділялися серед інших хуторів губернії великими розмірами. У 1910 році, з початком нового революційного піднесення в країні, посилилися виступи й робітників Кашперівки. 2 листопада 1912 року застрайкували 20 робітників, найнятих у Чернігівській губернії. Коли адміністрація відмовилася задовольнити їхні вимоги про підвищення зарплати, вони залишили роботу.
Перша світова війна ще більше посилила обурення робітників і селян. У донесенні від 7 червня 1915 року начальник повітової поліції писав, що внаслідок малоземелля серед трудящого йаселення шириться незадоволення поміщиками й органами влади, зростає переконання, що поміщицька земля повинна перейти до них безплатно.
Дуже низьким залишався освітній рівень населення. Існувала тільки одна церковнопарафіяльна школа, в якій.у 1905-1908 pp. навчалося 50 учнів. Незадовго до революції земство побудувало двокласну школу. У 1907-1910 pp. у селі було створено аматорський драмгурток. У ньому починала свою акторську діяльність уродженка Кашперівки-народна артистка УРСР Л. В. Мацієвська-Моринець.
Лютнева революція не поліпшила економічного становища трудящих. Багато місцевих жителів бідувало і не могло знайти роботи. Цукровий завод працював з великими перебоями, до того ж більшість робіт виконували військовополонені. Влітку 1917 року це призвело до масових протестів. Селяни вимагали, щоб адміністрація економії не використовувала на роботах полонених і не вербувала робітників з інших сіл. Селяни відмовилися також одержувати зарплату «керенками». Управління Кашперівського заводу уклало з військовим відомством угоду на поставку цукру для армії. Але селяни на волосному сході у квітні 1917 року не дозволили рубати ліс на паливо для заводу. Адміністрація підприємства звернулася до губернського комісара з проханням скасувати рішення волосного сходу. Для «наведення порядку» в село відряджено загін козаків.
З 1915 по 1917 pp. на цукровому заводі працював С. Й. Тудор (Олексюк), згодом відомий український радянський письменник.
Трудящі Кашперівки з радістю зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Втілюючи в життя історичні рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, робітники й селяни у січні 1918 року провели вибори до Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. Велику організуючу роль тут відігравали солдати, що повернулися з фронту, робітники заводу.Це було революційно настроєне ядро, яке очолив колишній фронтовик, тетіївський більшовик М. Г. Бурмос. Під керівництвом Ради трудящі почали будувати нове життя. У січні 1918 року селяни приступили до розподілу поміщицької землі, на заводі запроваджено робітничий контроль. Працювала сільська школа. Проте в березні німецькі війська захопили Кашперівку. Соціалістичні перетворення припинилися. Окупанти відразу почали розправлятися з активними учасниками встановлення Радянської влади на селі. 12 чоловік було розстріляно. На боротьбу проти кайзерівців і буржуазно-націоналістичної гетьманської влади піднялися широкі трудящі маси. Виконавчий комітет Таращанської повітової Ради робітничих і селянських депутатів, який перебував у підпіллі, оголосив мобілізацію. Робітники й селяни Кашперівки вступали до партизанських загонів, які діяли в районі Таращі, Тетієва, Черепина, П'ятигір.
Після розгрому військ петлюрівської Директорії у лютому 1919 року в Кашперівці відновила свою діяльність Рада робітничих і селянських депутатів. Під її керівництвом та комуністів, надісланих з Тетієва, робітники приступили до відбудови цукрового заводу, а селяни у березні готувалися до розподілу
Кашперівка
Сторінка 2 з 6
Місцевий цукровий завод та інші промислові підприємства не могли забезпечити роботою всіх сільських пролетарів. Тому багато з них вирушали на заробітки в південні губернії. Не кращим було становище й тих, хто залишався вдома й працював на цукроварні. Робочий день тут тривав 14-16 годин. Не було ніякої охорони праці. Це часто призводило до нещасних випадків. За каторжну працю робітники Жорстока експлуатація, політичне безправ'я, нелюдські умови існування-все це викликало у трудящих незадоволення, яке неодноразово виливалося в революційні виступи. Гостра боротьба розгорнулася в роки першої буржуазно-демократичної революції. У травні 1905 року вибухнув страйк робітників економії. Вони припинили роботу і вимагали підвищити зарплату. До них приєдналися робітники заводу. Для розправи з страйкарями прибув загін карателів. Восени 1906 року прокотилася нова хвиля селянських заворушень. У вересні в) Кашперівці активно виступила молодь, якій належало йти в армію. Знову прибули солдати, почалися арешти.
Після поразки революції 1905-1907 pp. настали чорні часи і для Кашперівки. В селі верховодили куркулі. Особливо зміцнилися їх господарства внаслідок столипінської реформи. У Кашперівській волості в 1908 році утворилося 24 хуторські господарства, які виділялися серед інших хуторів губернії великими розмірами. У 1910 році, з початком нового революційного піднесення в країні, посилилися виступи й робітників Кашперівки. 2 листопада 1912 року застрайкували 20 робітників, найнятих у Чернігівській губернії. Коли адміністрація відмовилася задовольнити їхні вимоги про підвищення зарплати, вони залишили роботу.
Перша світова війна ще більше посилила обурення робітників і селян. У донесенні від 7 червня 1915 року начальник повітової поліції писав, що внаслідок малоземелля серед трудящого йаселення шириться незадоволення поміщиками й органами влади, зростає переконання, що поміщицька земля повинна перейти до них безплатно.
Дуже низьким залишався освітній рівень населення. Існувала тільки одна церковнопарафіяльна школа, в якій.у 1905-1908 pp. навчалося 50 учнів. Незадовго до революції земство побудувало двокласну школу. У 1907-1910 pp. у селі було створено аматорський драмгурток. У ньому починала свою акторську діяльність уродженка Кашперівки-народна артистка УРСР Л. В. Мацієвська-Моринець.
Лютнева революція не поліпшила економічного становища трудящих. Багато місцевих жителів бідувало і не могло знайти роботи. Цукровий завод працював з великими перебоями, до того ж більшість робіт виконували військовополонені. Влітку 1917 року це призвело до масових протестів. Селяни вимагали, щоб адміністрація економії не використовувала на роботах полонених і не вербувала робітників з інших сіл. Селяни відмовилися також одержувати зарплату «керенками». Управління Кашперівського заводу уклало з військовим відомством угоду на поставку цукру для армії. Але селяни на волосному сході у квітні 1917 року не дозволили рубати ліс на паливо для заводу. Адміністрація підприємства звернулася до губернського комісара з проханням скасувати рішення волосного сходу. Для «наведення порядку» в село відряджено загін козаків.
З 1915 по 1917 pp. на цукровому заводі працював С. Й. Тудор (Олексюк), згодом відомий український радянський письменник.
Трудящі Кашперівки з радістю зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Втілюючи в життя історичні рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, робітники й селяни у січні 1918 року провели вибори до Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. Велику організуючу роль тут відігравали солдати, що повернулися з фронту, робітники заводу.Це було революційно настроєне ядро, яке очолив колишній фронтовик, тетіївський більшовик М. Г. Бурмос. Під керівництвом Ради трудящі почали будувати нове життя. У січні 1918 року селяни приступили до розподілу поміщицької землі, на заводі запроваджено робітничий контроль. Працювала сільська школа. Проте в березні німецькі війська захопили Кашперівку. Соціалістичні перетворення припинилися. Окупанти відразу почали розправлятися з активними учасниками встановлення Радянської влади на селі. 12 чоловік було розстріляно. На боротьбу проти кайзерівців і буржуазно-націоналістичної гетьманської влади піднялися широкі трудящі маси. Виконавчий комітет Таращанської повітової Ради робітничих і селянських депутатів, який перебував у підпіллі, оголосив мобілізацію. Робітники й селяни Кашперівки вступали до партизанських загонів, які діяли в районі Таращі, Тетієва, Черепина, П'ятигір.
Після розгрому військ петлюрівської Директорії у лютому 1919 року в Кашперівці відновила свою діяльність Рада робітничих і селянських депутатів. Під її керівництвом та комуністів, надісланих з Тетієва, робітники приступили до відбудови цукрового заводу, а селяни у березні готувалися до розподілу