Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ворзель
Ворзель - селище міського типу (з 1938 року), підпорядковане Ірпінській міській Раді, залізнична станція на лінії Київ-Коростень. Населення - 8,2 тис. чоловік.
Ворзель - мальовничий куточок Радянської України. Завдяки чудовій природі, лісам і паркам тут з 1938 року - кліматичний курорт республіканського значення, де розміщено близько 40 лікувально-оздоровчих закладів, в т. ч. 26 - для дітей. У численних будинках відпочинку, піонерських таборах щорічно оздоровляються понад 60 тисяч чоловік.
У селищі працює хлібокомбінат, з 1960 року- науково-дослідна станція м'ясного тваринництва.
Функціонують лікарня, 2 амбулаторії, санітарно-епідеміологічна станція. Є також середня і початкова школи, кінотеатр, 6 клубів бібліотека.
Селище засновано у 1900 році будівельниками, які прокладали Києво-Ковельську залізницю. Ворзель був місцем запеклих боїв за владу Рад: наприкінці лютого 1918 року з кайзерівськими військами, в лютому наступного року - з петлюрівцями, в жовтні - грудні - з денікінцями. У середині червня 1920 року частини 25-ї Чапаєвської дивізії визволили селище від білополяків. Наприкінці грудня тут створено партійну організацію на чолі з М. А. Стасевичем, а в 1922 році - комсомольську. Першим її секретарем був В. С. Гриневицький.
31 жовтня 1934 року у Ворзелі відбувався IV з'їзд КПЗУ, рішення якого відіграли велику
роль у боротьбі трудящих Західної України за возз'єднання з Радянською Україною.
У липні 1941 року поблизу Ворзеля точилися бої з гітлерівськими військами, які намагалися перерізати залізницю Київ-Коростень. 11-12 липня частини Київського укріпрайону разом з 23-ю мотострілецькою дивізією, бронепоїздом та ополченцями партизанського загону «Перемога або смерть!» прорвалися до станції Ворзель. До 23 серпня радянські війська з участю місцевого партизанського загону «Перемога або смерть!», очолюваного С. П. Осєчкіним, утримували станцію.
Під час гітлерівської окупації, в жовтні 1942 року, у селищі створено підпільну партійну організацію, очолювану М. К. Рябком, згодом - бойову групу у складі 21 чоловіка. Вона діяла разом з партизанськими загонами Бородянського району. У червні 1943 року виникла підпільна комсомольська організація на чолі з В. Е. Педяшем.
У вересні 1943 року гестапівці заарештували підпільника І. А. Ситника і жорстоко катували його. Проте патріот не видав своїх товаришів і загинув смертю героя. Гітлерівці по-звірячому закатували комсомолку М. О. Бєлостоцьку, її матір М. Б. Бєлостоцьку, П. І. Тригубова, сім'ю комуніста І. О. Єріна, вчителів-комсомольців 0. В. Горійчука, О. І. Гурко та інших - всього 33 чоловіка.
6 листопада 1943 року Ворзель був визволений воїнами 121-ї дивізії 60-ї армії. На честь тих, хто віддав своє життя в боях за селище, на братській могилі встановлено пам'ятник. У 1959 році на привокзальній площі споруджено пам'ятник В. І. Леніну.
За мужність, виявлену в боях проти гітлерівських військ, жителю Ворзеля В. К. Яковенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У селищі народився доктор історичних наук, професор В. В. Горак, певний час жила народна артистка УРСР Г. І. Борисоглібська (1868- 1939). Після смерті її будинок став місцем відпочинку композиторів України. Тут працював над своїми творами відомий український радянський композитор Б. М. Лятошинський і написав оперу «Арсенал» композитор Г. І. Майборода. У Ворзелі проживає учасник революційних подій 1917 року, відомий на Київщині самодіяльний художник, майстер випалювання на дереві І. О. Щеглюк. У 1920 році в селищі служив у рядах Червоної Армії і брав участь у концертах художньої самодіяльності Б. В. Щукін, якому в 1936 році присвоєно звання народного артиста СРСР.
Ворзель - мальовничий куточок Радянської України. Завдяки чудовій природі, лісам і паркам тут з 1938 року - кліматичний курорт республіканського значення, де розміщено близько 40 лікувально-оздоровчих закладів, в т. ч. 26 - для дітей. У численних будинках відпочинку, піонерських таборах щорічно оздоровляються понад 60 тисяч чоловік.
Функціонують лікарня, 2 амбулаторії, санітарно-епідеміологічна станція. Є також середня і початкова школи, кінотеатр, 6 клубів бібліотека.
Селище засновано у 1900 році будівельниками, які прокладали Києво-Ковельську залізницю. Ворзель був місцем запеклих боїв за владу Рад: наприкінці лютого 1918 року з кайзерівськими військами, в лютому наступного року - з петлюрівцями, в жовтні - грудні - з денікінцями. У середині червня 1920 року частини 25-ї Чапаєвської дивізії визволили селище від білополяків. Наприкінці грудня тут створено партійну організацію на чолі з М. А. Стасевичем, а в 1922 році - комсомольську. Першим її секретарем був В. С. Гриневицький.
31 жовтня 1934 року у Ворзелі відбувався IV з'їзд КПЗУ, рішення якого відіграли велику
роль у боротьбі трудящих Західної України за возз'єднання з Радянською Україною.
У липні 1941 року поблизу Ворзеля точилися бої з гітлерівськими військами, які намагалися перерізати залізницю Київ-Коростень. 11-12 липня частини Київського укріпрайону разом з 23-ю мотострілецькою дивізією, бронепоїздом та ополченцями партизанського загону «Перемога або смерть!» прорвалися до станції Ворзель. До 23 серпня радянські війська з участю місцевого партизанського загону «Перемога або смерть!», очолюваного С. П. Осєчкіним, утримували станцію.
Під час гітлерівської окупації, в жовтні 1942 року, у селищі створено підпільну партійну організацію, очолювану М. К. Рябком, згодом - бойову групу у складі 21 чоловіка. Вона діяла разом з партизанськими загонами Бородянського району. У червні 1943 року виникла підпільна комсомольська організація на чолі з В. Е. Педяшем.
У вересні 1943 року гестапівці заарештували підпільника І. А. Ситника і жорстоко катували його. Проте патріот не видав своїх товаришів і загинув смертю героя. Гітлерівці по-звірячому закатували комсомолку М. О. Бєлостоцьку, її матір М. Б. Бєлостоцьку, П. І. Тригубова, сім'ю комуніста І. О. Єріна, вчителів-комсомольців 0. В. Горійчука, О. І. Гурко та інших - всього 33 чоловіка.
6 листопада 1943 року Ворзель був визволений воїнами 121-ї дивізії 60-ї армії. На честь тих, хто віддав своє життя в боях за селище, на братській могилі встановлено пам'ятник. У 1959 році на привокзальній площі споруджено пам'ятник В. І. Леніну.
За мужність, виявлену в боях проти гітлерівських військ, жителю Ворзеля В. К. Яковенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У селищі народився доктор історичних наук, професор В. В. Горак, певний час жила народна артистка УРСР Г. І. Борисоглібська (1868- 1939). Після смерті її будинок став місцем відпочинку композиторів України. Тут працював над своїми творами відомий український радянський композитор Б. М. Лятошинський і написав оперу «Арсенал» композитор Г. І. Майборода. У Ворзелі проживає учасник революційних подій 1917 року, відомий на Київщині самодіяльний художник, майстер випалювання на дереві І. О. Щеглюк. У 1920 році в селищі служив у рядах Червоної Армії і брав участь у концертах художньої самодіяльності Б. В. Щукін, якому в 1936 році присвоєно звання народного артиста СРСР.