Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Рокитне - центр району, площа якого 630 кв. км, населення 43 038 чоловік На території району - 1 селищна та 14 сільських Рад депутатів трудящих, яким підпорядковано 22 населені пункти. В економіці району провідне місце належить землеробству, розвинуто тваринництво. У районі - 14
колгоспів, 2 радгоспи, 12 промислових підприємств. Мережа охорони здоров'я налічує 5 лікарень, протитуберкульозний диспансер, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів. У системі народної освіти - 11 середніх, 9 восьмирічних, 7 початкових, вечірня й заочна школи. Культурно-освітню роботу ведуть 8 будинків культури, 21 клуб, 40 бібліотек, ЗО стаціонарних кіноустановок, з них 2 широкоекранних.
На території міста, лівому березі річки Рокити, виявлено залишки трьох поселень черняхівеької культури.
В актових документах є згадки, що наприкінці XV - початку XVI ст. територія між річками Гороховаткою й Рокитою називалася пустелею Бовкуном або Бовкунським лісом (в інших джерелах - Болгун). В той час тут подекуди траплялися села, серед яких названі Рокитне й Ольшаниця. Спочатку ними володів боярин Роман, потім - його сини й родичі. Від частих нападів татар, зокрема після битви з ними під Олынаницею в 1527 році, села занепали, а попередні власники їх покинули.
У другій половині XVI ст. Рокитне та інші населені пункти, розташовані на південь від Білої Церкви, стали місцем проживання українських козаків, які вели боротьбу проти турецько-татарської агресії. Є відомості, що у 80-х роках Рокитне було визнане королем Речі Посполитої як маєток одного з ватажків реєстрових козаків К. Косинського. Права К. Косинського на Рокитне підтвердив польський король і в 1590 році. Але вже тоді до багатих земель Рокитного й суміжних сіл потяглйся ненаситні магнати Острозькі. Білоцерківський староста князь Я. Острозький загарбав Рокитне і згодом добився від короля привілею на, володіння ним. Свавілля щодо козацького населення та його визначного ватажка викликало невдоволення серед козаків і стало приводом до походу реєстрових козаків на чолі з К. Косинським на Білу Церкву і розгрому маєтку білоцерківського підстарости князя Курцевича-Булиги. Цей виступ поклав початок першому великому селянсько-козацькому повстанню 1591-1593 pp. проти української й польської шляхш на Україні.
Після поразки повстання магнати Острозькі остаточно загарбали Рокитне й перетворили його у своє володішщ, запровадили тяжкі феодальні повинності.
У 1616 році королівські люстратори хотіли зробити Рокитне державним володінням, але князь Я. Острозький пред'явив документи як його власник. Згодом,-цісл я смерті Я. Острозького, в 1620 році Рокитне стало власністю магната Д. Заславського. Навколишні землі перетворилися на об'єкт гострих суперечок і частих сутичок між новим власником і князем К. Любомирським, який був білоцерківським старостою. Тривалі суперечки за Рокитне та його землі супроводилися численними наїздами, грабуванням і жорстоким знущанням шляхти з трудящих.
Жителі Рокитного на багато років опинилися в ярмі важкого соціального й національного гніту. Містечко не раз ставало ареною грізних селянсько-козацьких повстань проти польської і української шляхти. Воно згадується, зокрема, в щоденниках польських комісарів, які брали участь у придушенні виступів козаків 1625 року.
В ті часи рокитнянцям неодноразово доводилося захищати свої землі і від спустошливих нападів кримських татар. У кінці вересня 1626 року козацьке військо на чолі з М. Дорошенком після переможної битви з татарською ордою під Білою Церквою оточило в районі містечка на болоті великий загін Бажур-султана й повністю знищило його. Загинуло близько десяти тисяч татар.
У другій чверті XVII от. Рокитне було значним населеним пунктом, що мав замок. Тут постійно відбувалися ярмарки й торги.
Населення містечка брало активну участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 pp. під проводом Б. Хмельницького. Під час війни Б. Хмельницький кілька разів перебував зі своїми військами в Рокитному. Після тяжкої поразки під Берестечком, в укріпленому козаками Рокитнянському замку стояв військовий гарнізон, поселилася козацька старшина, а біля річки Гороховатки розмістився військовий козацький табір. 10 вересня 1651 року Б. Хмельницький у Рокитному прийняв посланця коронного гетьмана Польщі Потоцького полковника Маховського,. який сюди прибув з умовами перемир'я. Тут було погоджено, що переговори й підписання угоди буде проведено у Білій Церкві.
У січні 1654 року до Рокитного приїжджав представник російського посольства стольник Л. Лопухін, який приводив тут населення до присяги на вірність
Рокитне
Сторінка 1 з 7
Рокитне - селище міського типу, центр однойменної селищної Ради, залізнична станція. Розташоване вздовж невеликої річки Рокити та Росі. Відстань до Києва 123 км. Населення - 5394 чоловіка.Рокитне - центр району, площа якого 630 кв. км, населення 43 038 чоловік На території району - 1 селищна та 14 сільських Рад депутатів трудящих, яким підпорядковано 22 населені пункти. В економіці району провідне місце належить землеробству, розвинуто тваринництво. У районі - 14
На території міста, лівому березі річки Рокити, виявлено залишки трьох поселень черняхівеької культури.
В актових документах є згадки, що наприкінці XV - початку XVI ст. територія між річками Гороховаткою й Рокитою називалася пустелею Бовкуном або Бовкунським лісом (в інших джерелах - Болгун). В той час тут подекуди траплялися села, серед яких названі Рокитне й Ольшаниця. Спочатку ними володів боярин Роман, потім - його сини й родичі. Від частих нападів татар, зокрема після битви з ними під Олынаницею в 1527 році, села занепали, а попередні власники їх покинули.
У другій половині XVI ст. Рокитне та інші населені пункти, розташовані на південь від Білої Церкви, стали місцем проживання українських козаків, які вели боротьбу проти турецько-татарської агресії. Є відомості, що у 80-х роках Рокитне було визнане королем Речі Посполитої як маєток одного з ватажків реєстрових козаків К. Косинського. Права К. Косинського на Рокитне підтвердив польський король і в 1590 році. Але вже тоді до багатих земель Рокитного й суміжних сіл потяглйся ненаситні магнати Острозькі. Білоцерківський староста князь Я. Острозький загарбав Рокитне і згодом добився від короля привілею на, володіння ним. Свавілля щодо козацького населення та його визначного ватажка викликало невдоволення серед козаків і стало приводом до походу реєстрових козаків на чолі з К. Косинським на Білу Церкву і розгрому маєтку білоцерківського підстарости князя Курцевича-Булиги. Цей виступ поклав початок першому великому селянсько-козацькому повстанню 1591-1593 pp. проти української й польської шляхш на Україні.
Після поразки повстання магнати Острозькі остаточно загарбали Рокитне й перетворили його у своє володішщ, запровадили тяжкі феодальні повинності.
У 1616 році королівські люстратори хотіли зробити Рокитне державним володінням, але князь Я. Острозький пред'явив документи як його власник. Згодом,-цісл я смерті Я. Острозького, в 1620 році Рокитне стало власністю магната Д. Заславського. Навколишні землі перетворилися на об'єкт гострих суперечок і частих сутичок між новим власником і князем К. Любомирським, який був білоцерківським старостою. Тривалі суперечки за Рокитне та його землі супроводилися численними наїздами, грабуванням і жорстоким знущанням шляхти з трудящих.
Жителі Рокитного на багато років опинилися в ярмі важкого соціального й національного гніту. Містечко не раз ставало ареною грізних селянсько-козацьких повстань проти польської і української шляхти. Воно згадується, зокрема, в щоденниках польських комісарів, які брали участь у придушенні виступів козаків 1625 року.
В ті часи рокитнянцям неодноразово доводилося захищати свої землі і від спустошливих нападів кримських татар. У кінці вересня 1626 року козацьке військо на чолі з М. Дорошенком після переможної битви з татарською ордою під Білою Церквою оточило в районі містечка на болоті великий загін Бажур-султана й повністю знищило його. Загинуло близько десяти тисяч татар.
У другій чверті XVII от. Рокитне було значним населеним пунктом, що мав замок. Тут постійно відбувалися ярмарки й торги.
Населення містечка брало активну участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 pp. під проводом Б. Хмельницького. Під час війни Б. Хмельницький кілька разів перебував зі своїми військами в Рокитному. Після тяжкої поразки під Берестечком, в укріпленому козаками Рокитнянському замку стояв військовий гарнізон, поселилася козацька старшина, а біля річки Гороховатки розмістився військовий козацький табір. 10 вересня 1651 року Б. Хмельницький у Рокитному прийняв посланця коронного гетьмана Польщі Потоцького полковника Маховського,. який сюди прибув з умовами перемир'я. Тут було погоджено, що переговори й підписання угоди буде проведено у Білій Церкві.
У січні 1654 року до Рокитного приїжджав представник російського посольства стольник Л. Лопухін, який приводив тут населення до присяги на вірність