Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території району діяв партизанський загін «Іскра», командиром якого був І. І. Кулагін, комісаром - В. Г. Телєжко, а начальником штабу - С. П.Артамонов. Партизани загону дуже часто з'являлися на станції Рокитне, де вели розвідувальну й диверсійну роботу. На початку листопада 1943 року вони направили із станції порожняк назустріч військовому ешелону фашистів, завдавши цим великих втрат
ворогові в людській силі й техніці. На кілька діб залізничний рух був припинений.
Рокитне визволене від фашистських окупантів у ніч з 6 на 7 січня 1944 року. В боях за визволення селища брали участь війська 27-ї армії 1-го Українського фронту під командуванням генерал-полковника С. Г. Трофименка.
На фронтах Вітчизняної війни і в партизанських загонах мужньо билися сотні жителів Рокитного. 622 з них нагороджені орденами й медалями. З перших днів війни перебував на фронтах і брав участь у боях з фашистськими загарбниками вихованець Рокитнянської середньої школи льотчик, лейтенант В. І. Козловський, удостоєний звання Героя Радянського Союзу і нагороджений багатьма орденами й медалями. Ім'я його носить піонерська дружина Рокитнянської середньої школи № 1, яку він закінчив у 1939 році. В селищі нині проживає С. М. Рященко, колишній командир партизанської інтернаціональної бригади, що стійко билася з гітлерівцями у Польщі.
Відступаючи під ударами радянських військ, гітлерівські загарбники спалили в Рокитному понад третину будинків. Вони знищили приміщення райвиконкому, райкому комсомолу; зруйнували МТС, засолзавод, залізничну станцію та багато інших будівель.
З перших же днів після визволення селища трудящі з величезним ентузіазмом взялися відроджувати зруйноване господарство. Через тиждень почали працювати школи, швидко відновлювався колгосп, стали до ладу МТС, промкомбінат. Уже в лютому 1944 року в Рокитному працював маслозавод, а Рокитнянська й Телешівська МТС відремонтували перші 60 тракторів. За 2-3 місяці в райцентрі було відновлено роботу електростанції, поліклініки, лікарні, відкрито дитячі ясла й дитбудинок, клуб на 400 місць і радіовузол. 13 квітня вийшов перший номер відновленої районної газети «Колгоспник Рокитнянщини».
Відчувалася гостра нестача тягла, бракувало сільськогосподарських машин і людей, проте наприкінці 1945 року вже було освоєно понад 90 проц. довоєнної посівної площі колгоспу ім. 12-річчя Жовтня, створено перші тваринницькі ферми.
План сільськогосподарських робіт у 1945 році колгосп виконав повністю. З потроєною енергією, часто на найважчих фізичних роботах, працювали в той час жінки.
Велику роль в організації боротьби трудящих за відбудову народного господарства відіграли комуністи и комсомольці. Добре, зокрема, була налагоджена масово-політична робота в Рокитнянській МТС, працівники якої з року в рік перевиконували планові завдання. За успіхи, досягнуті на жнивах 1946 року, комсомольська організація району одержала перехідний Червоний прапор обкому ЛКСМУ.
В післявоєнні роки народне господарство Рокитного зробило значний крок уперед: розширено й реконструйовано маслозавод, збудовано плодоконсервний завод, залізничний вокзал та службові приміщення, а також пункт заготзерна; харчопромкомбінат, побуткомбінат. Повністю механізовано гранітний кар'єр; хлібопекарню. Всі підприємства місцевої піромисловості селища виконували й перевиконували виробничі плани. 1955 року Рокитнянська МТС вийшла в число переможців соціалістичного змагання, їй було присуджено першу грошову премію і перехідний Червоний прапор Міністерства сільського господарства СРСР і ВЦРПС.
Складні завдання стояли перед партійними й радянськими організаціями району в сільському господарстві, якому завдала величезної шкоди війна, а також посуха 1946 року. В районі не вистачало кваліфікованих спеціалістів, сільськогосподарської техніки, добрив, низькою була продуктивність громадського тваринництва.
В січні 1963 року рокитнянський колгосп ім. 12-річчя Жовтня об'єднався з артіллю ім. М. І. Калініна сусіднього с. Мовчанівки в нове господарство ім. М. В. Фрунзе. Основним виробничим напрямком його стало землеробство з розвинутим тваринництвом. З того часу, особливо після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, значно зросло сільськогосподарське виробництво колгоспу. Чималу роль у цій справі відіграло використання досягнень сучасної сільськогосподарської науки.
В 1966-1969 pp. колгосп виростив на всій площі середній урожай зернових по 25,1 цнт з га, в т. ч. пшениці - па 29,2 центнери.
Рокитне
Сторінка 6 з 7
згоріло шість фашистських автомашин та багато пального.На території району діяв партизанський загін «Іскра», командиром якого був І. І. Кулагін, комісаром - В. Г. Телєжко, а начальником штабу - С. П.Артамонов. Партизани загону дуже часто з'являлися на станції Рокитне, де вели розвідувальну й диверсійну роботу. На початку листопада 1943 року вони направили із станції порожняк назустріч військовому ешелону фашистів, завдавши цим великих втрат
Рокитне визволене від фашистських окупантів у ніч з 6 на 7 січня 1944 року. В боях за визволення селища брали участь війська 27-ї армії 1-го Українського фронту під командуванням генерал-полковника С. Г. Трофименка.
На фронтах Вітчизняної війни і в партизанських загонах мужньо билися сотні жителів Рокитного. 622 з них нагороджені орденами й медалями. З перших днів війни перебував на фронтах і брав участь у боях з фашистськими загарбниками вихованець Рокитнянської середньої школи льотчик, лейтенант В. І. Козловський, удостоєний звання Героя Радянського Союзу і нагороджений багатьма орденами й медалями. Ім'я його носить піонерська дружина Рокитнянської середньої школи № 1, яку він закінчив у 1939 році. В селищі нині проживає С. М. Рященко, колишній командир партизанської інтернаціональної бригади, що стійко билася з гітлерівцями у Польщі.
Відступаючи під ударами радянських військ, гітлерівські загарбники спалили в Рокитному понад третину будинків. Вони знищили приміщення райвиконкому, райкому комсомолу; зруйнували МТС, засолзавод, залізничну станцію та багато інших будівель.
З перших же днів після визволення селища трудящі з величезним ентузіазмом взялися відроджувати зруйноване господарство. Через тиждень почали працювати школи, швидко відновлювався колгосп, стали до ладу МТС, промкомбінат. Уже в лютому 1944 року в Рокитному працював маслозавод, а Рокитнянська й Телешівська МТС відремонтували перші 60 тракторів. За 2-3 місяці в райцентрі було відновлено роботу електростанції, поліклініки, лікарні, відкрито дитячі ясла й дитбудинок, клуб на 400 місць і радіовузол. 13 квітня вийшов перший номер відновленої районної газети «Колгоспник Рокитнянщини».
Відчувалася гостра нестача тягла, бракувало сільськогосподарських машин і людей, проте наприкінці 1945 року вже було освоєно понад 90 проц. довоєнної посівної площі колгоспу ім. 12-річчя Жовтня, створено перші тваринницькі ферми.
План сільськогосподарських робіт у 1945 році колгосп виконав повністю. З потроєною енергією, часто на найважчих фізичних роботах, працювали в той час жінки.
Велику роль в організації боротьби трудящих за відбудову народного господарства відіграли комуністи и комсомольці. Добре, зокрема, була налагоджена масово-політична робота в Рокитнянській МТС, працівники якої з року в рік перевиконували планові завдання. За успіхи, досягнуті на жнивах 1946 року, комсомольська організація району одержала перехідний Червоний прапор обкому ЛКСМУ.
В післявоєнні роки народне господарство Рокитного зробило значний крок уперед: розширено й реконструйовано маслозавод, збудовано плодоконсервний завод, залізничний вокзал та службові приміщення, а також пункт заготзерна; харчопромкомбінат, побуткомбінат. Повністю механізовано гранітний кар'єр; хлібопекарню. Всі підприємства місцевої піромисловості селища виконували й перевиконували виробничі плани. 1955 року Рокитнянська МТС вийшла в число переможців соціалістичного змагання, їй було присуджено першу грошову премію і перехідний Червоний прапор Міністерства сільського господарства СРСР і ВЦРПС.
Складні завдання стояли перед партійними й радянськими організаціями району в сільському господарстві, якому завдала величезної шкоди війна, а також посуха 1946 року. В районі не вистачало кваліфікованих спеціалістів, сільськогосподарської техніки, добрив, низькою була продуктивність громадського тваринництва.
В січні 1963 року рокитнянський колгосп ім. 12-річчя Жовтня об'єднався з артіллю ім. М. І. Калініна сусіднього с. Мовчанівки в нове господарство ім. М. В. Фрунзе. Основним виробничим напрямком його стало землеробство з розвинутим тваринництвом. З того часу, особливо після березневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС, значно зросло сільськогосподарське виробництво колгоспу. Чималу роль у цій справі відіграло використання досягнень сучасної сільськогосподарської науки.
В 1966-1969 pp. колгосп виростив на всій площі середній урожай зернових по 25,1 цнт з га, в т. ч. пшениці - па 29,2 центнери.