Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія Гоголева була заселена ще в часи Київської Русі, про що свідчать рештки давньоруського городища X-XIII ст., яке ототожнюють з стародавнім містом Носовим, що згадується в літопису під 1148 роком. Воно було зруйноване монголо-татарами 1239 року. Колишнє городище лишалося незаселеним аж
до XII ст., коли у зв'язку з інтенсивним освоєнням Задніпров'я на його місці виникло нове поселення.
Перша письмова згадка про Гоголів зустрічається в документах за 1628 рік; у ньому було тоді 6 «димів» та 10 городників. Спочатку назва поселення мала дві паралельні форми «Хохолів» і «Гоголів», але у відомостях другої половини XII ст. знаходимо вже тільки одну назву - Гоголів. Народна легенда пов'язує появу цієї назви з тим, що в давні часи навколо Гоголева були великі болота, де, крім іншої дичини, водились гоголі. У творах Т. Г. Шевченка читаємо ще одну назву села - Оглав.
У 30-х роках XII ст. Гоголів привласнив київський суддя, Я. Аксак. Після його смерті село успадкував його син Михайло. Заволодівши землями, шляхта чинила над селянами всілякі насильства, грабувала їх, відбирала худобу, рубала бортні дерева, випалювала ліси, чим викликала велике незадоволення селян. Цей справедливий гнів особливо виявився під час визвольної війни 1648-1654 pp. Самі Аксаки ледве втекли від козаків, що визволяли рідну землю від шляхетського уярмлення.
В роки визвольної війни Гоголів відіграв помітну роль у тогочасному соціально-економічному й політичному житті. Після запровадження полкового устрою на Україні в 1649 році він став центром сотні, яка входила до Переяславського, а з 1667 року - до Київського полку. У 1650 році тут зосереджувався 15-тисячний полк Мартина Небаби, який ішов на з'єднання з військами Богдана Хмельницького.
Після історичного рішення Переяславської ради 8 (18) січня 1654 року про возз'єднання України з Росією жителі Гоголева 21 січня урочисто зустрічали велике повноважне російське посольство на чолі з В. В. Бутурліним, яке брало участь у народній раді. Коли до містечка прибули російські посли, жителі Гоголева присягнули на вірність союзу з Росією.
Після визвольної війни Гоголів деякий час був маєтком Виговських. 24 серпня 1658 року тут потрапив у полон до Виговського найближчий соратник Мартина Пушкаря - Яків Барабаш, який, ідучи за наказом російського воєначальника князя Ромодановського у супроводі загону драгунів і донських козаків до воєводи Шереметьева, зупинився в Гоголеві. Барабаша привезли до Переяслава, а згодом ув'язнили в Чигирині.
У другій половині XII ст. містечко тимчасово користувалося магдебурзьким правом. Значна частина його жителів займалася ремеслами або торгівлею. Як свідчать переписні книги 1666 року, Гоголів був одним з значних економічних осередків Лівобережжя. Тут налічувалося 5 міщанських і 107 селянських дворів, що мали по 1-2 воли на двір. 55 селян не мали власного двору та майна і працювали за наймом.
Не раз містечко витримувало нелегкі випробування. У 1664 році його зруйнувало шляхетське військо. У 1665 році тут вів боротьбу проти татар Овруцький полк Децика. У 1674 році Гоголів за допомогою жителів навколишніх сіл, що входили до складу Гоголівської сотні, відбив ще один напад ординців.
1729 року в містечку налічувалося 85 дворів, які підлягали Гоголівській ратуші. Часто ратушне управління замість хліба й фуражу для ратних людей, стягало великі суми грошей, частину з яких привласнювало.
На 1767 рік Гоголів являв собою добре укріплене сотенне містечко, що було обнесено валом і мало двоє воріт: Центральні (Київські) і Світильнівські. Біля Київських воріт містилися дерев'яна Преображенська церква, школа при ній, шпиталь та будинок канцелярії.
Старшинська верхівка Гоголева володіла чималими угіддями кращої землі, лісом, сіножатями, мала багато худоби. Так, сотник А. Пальчиківський мав 50 десятин землі, 26 голів худоби, збирав 200 копиць сіна; отаман М. Луста-76 десятин землі, 20 голів худоби, 170 копиць сіна; писар С. Баришполець - 78 десятин землі, 40 голів худоби, 290 копиць сіна. Великі земельні угіддя належали церкві.
Гоголів
Сторінка 1 з 7
Гоголів - село, центр сільської Ради, розташоване за 18 км від районного центру, за 15 км від найближчої залізничної станції Бровари. Населення - 5708 чоловік. Сільраді підпорядковане село Зоря.Територія Гоголева була заселена ще в часи Київської Русі, про що свідчать рештки давньоруського городища X-XIII ст., яке ототожнюють з стародавнім містом Носовим, що згадується в літопису під 1148 роком. Воно було зруйноване монголо-татарами 1239 року. Колишнє городище лишалося незаселеним аж
Перша письмова згадка про Гоголів зустрічається в документах за 1628 рік; у ньому було тоді 6 «димів» та 10 городників. Спочатку назва поселення мала дві паралельні форми «Хохолів» і «Гоголів», але у відомостях другої половини XII ст. знаходимо вже тільки одну назву - Гоголів. Народна легенда пов'язує появу цієї назви з тим, що в давні часи навколо Гоголева були великі болота, де, крім іншої дичини, водились гоголі. У творах Т. Г. Шевченка читаємо ще одну назву села - Оглав.
У 30-х роках XII ст. Гоголів привласнив київський суддя, Я. Аксак. Після його смерті село успадкував його син Михайло. Заволодівши землями, шляхта чинила над селянами всілякі насильства, грабувала їх, відбирала худобу, рубала бортні дерева, випалювала ліси, чим викликала велике незадоволення селян. Цей справедливий гнів особливо виявився під час визвольної війни 1648-1654 pp. Самі Аксаки ледве втекли від козаків, що визволяли рідну землю від шляхетського уярмлення.
В роки визвольної війни Гоголів відіграв помітну роль у тогочасному соціально-економічному й політичному житті. Після запровадження полкового устрою на Україні в 1649 році він став центром сотні, яка входила до Переяславського, а з 1667 року - до Київського полку. У 1650 році тут зосереджувався 15-тисячний полк Мартина Небаби, який ішов на з'єднання з військами Богдана Хмельницького.
Після історичного рішення Переяславської ради 8 (18) січня 1654 року про возз'єднання України з Росією жителі Гоголева 21 січня урочисто зустрічали велике повноважне російське посольство на чолі з В. В. Бутурліним, яке брало участь у народній раді. Коли до містечка прибули російські посли, жителі Гоголева присягнули на вірність союзу з Росією.
Після визвольної війни Гоголів деякий час був маєтком Виговських. 24 серпня 1658 року тут потрапив у полон до Виговського найближчий соратник Мартина Пушкаря - Яків Барабаш, який, ідучи за наказом російського воєначальника князя Ромодановського у супроводі загону драгунів і донських козаків до воєводи Шереметьева, зупинився в Гоголеві. Барабаша привезли до Переяслава, а згодом ув'язнили в Чигирині.
У другій половині XII ст. містечко тимчасово користувалося магдебурзьким правом. Значна частина його жителів займалася ремеслами або торгівлею. Як свідчать переписні книги 1666 року, Гоголів був одним з значних економічних осередків Лівобережжя. Тут налічувалося 5 міщанських і 107 селянських дворів, що мали по 1-2 воли на двір. 55 селян не мали власного двору та майна і працювали за наймом.
Не раз містечко витримувало нелегкі випробування. У 1664 році його зруйнувало шляхетське військо. У 1665 році тут вів боротьбу проти татар Овруцький полк Децика. У 1674 році Гоголів за допомогою жителів навколишніх сіл, що входили до складу Гоголівської сотні, відбив ще один напад ординців.
1729 року в містечку налічувалося 85 дворів, які підлягали Гоголівській ратуші. Часто ратушне управління замість хліба й фуражу для ратних людей, стягало великі суми грошей, частину з яких привласнювало.
На 1767 рік Гоголів являв собою добре укріплене сотенне містечко, що було обнесено валом і мало двоє воріт: Центральні (Київські) і Світильнівські. Біля Київських воріт містилися дерев'яна Преображенська церква, школа при ній, шпиталь та будинок канцелярії.
Старшинська верхівка Гоголева володіла чималими угіддями кращої землі, лісом, сіножатями, мала багато худоби. Так, сотник А. Пальчиківський мав 50 десятин землі, 26 голів худоби, збирав 200 копиць сіна; отаман М. Луста-76 десятин землі, 20 голів худоби, 170 копиць сіна; писар С. Баришполець - 78 десятин землі, 40 голів худоби, 290 копиць сіна. Великі земельні угіддя належали церкві.