Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
2183 чоловіка, що проживали у 298 дворах. 144 двори підпомічників були достатньо забезпечені землею, 42 двори мали від 0,75 до 6 десятин, 12 дворів володіли мізерними ділянками, а 100 дворів зовсім лишалися без землі. 26 дворів, заставивши свою землю за борги, теж фактично належали до групи безземельних. Втрачаючи землю, козаки змушені були йти на заробітки або займатися ремеслами; всього у містечку налічувалося 53 ремісницькі родини. Найбільше тут було ткачів (25) та шевців (9). Жили в містечку також ковалі, гончари, бондарі та золотарі. Свідченням високого розвитку золотарства в Гоголеві в другій половині XIII ст. є майстерно виконані дукачі місцевого виробництва.
На час перепису 1766 року 37,5 проц. підпомічників займалося заробітчанством, йдучи у найми до заможніших козаків, торгуючи ремісничими виробами або чумакуючи.
Посполитих у Гоголеві налічувалося 411 осіб, що проживали в 53 дворах. 20 дворів посполитих мали незначну кількість землі, 33 - зовсім не мали, а жили з ремесла, наймитування, а хто просто жебракував. Проте всі посполиті змушені були платити податок на користь держави - від 1 до 4 крб. щорічно. На той час це була досить значна сума, якщо врахувати, що наймит, якого харчували й одягали, заробляв всього від 1 до 5 крб. на рік.
З ліквідацією полкового устрою на Україні Гоголів увійшов до складу Київського намісництва, з 1796 року - до Малоросійської, а з 1802 року - до Чернігівської губернії, як волосний центр Остерського повіту.
В кінці XIII - в першій половині XIX ст. тривав дальший процес закріпачення селян. 1797 року в Гоголеві, крім козаків (1494 чоловік) та казенних селян (40 чоловік), налічувалося 94 кріпаки. На 1856 рік лише в колезького секретаря А. Вишневського було 60, а в губернського секретаря І. Красовського - 85 кріпосних селян.
Протягом І половини XIX ст. Гоголів, як і раніше, був досить значним торговельним центром. Щонеділі тут відбувалися великі базари, а також 3 ярмарки в рік. З навколишніх містечок і сіл сюди привозили хліб, рибу, худобу, сіль тощо, тут же , гоголівські ремісники збували свої вироби. Розвиток ремесла й торгівлі сприяв зростанню містечка. Напередодні реформи 1861 року тут налічувалося близько тис. населення.
В Гоголеві народився та деякий час проживав художник П. Т. Борисцолець (1805-1880), автор багатьох оригінальних полотен і копій картин Тіціана. Навчаючись у Петербурзькій академії мистецтв, Борисполець подружив з Т. Г. Шевченком. Поет високо цінував Бориспольця, називаючи його «давнім» і «сердечним» другом. 1845 року Т. Г. Шевченко завітав на батьківщину свого друга. Перебуваючи в Гоголеві, Т. Г. Шевченко часто зустрічався з селянами. Очевидно, гоголівські селяни розповіли йому історію про вірне кохання дівчини - сироти Настусі й Петра - сина гоголівського сотника, який став на перешкоді їх щастю. Але закохані втекли до Броварів, де потай і повінчалися. Цей сюжет і ліг в основу поеми «Сотник», написаної Т. Г. Шевченком у 1849 році на засланні. Про Гоголів Тарас Григорович згадує і в інших своїх творах, називаючи його «білохатим».
Після реформи 1861 року відбувався швидкий процес розшарування селянства. Основна його маса розорювалася і змушена була кидати обжиті місця, вирушаючи в інші райони країни. У 1885 році 40 сімей Гоголева подало міністру внутрішніх справ прохання про дозвіл на переселення. Але дозволено було переселитися тільки 8 сім'ям, які не мали ні землі, ні худоби. Для решти офіційні власті визнали умови життя нормальними, хоч селяни й мали всього по 0,5 десятини землі. В селянському землеволодінні існувало черезсмужжя. Поміщицькі землі були найродючішими і розташовувалися кількома масивами, межуючи з землями козаків та селян. Нерідко поміщики самочинно захоплювали селянські землі або ж обмірювали їх під час розмежування. Так, у Травні 1885 року викликані поміщиками землевпорядники стали провадити розмежування в їх інтересах. Обурені несправедливим межуванням, селяни прогнали землевпорядників. Почалося заворушення. 25 травня до Гоголева прибув губернатор з військами. Кількох селян заарештували. Та наступного дня біля волосного правління зібралося близько 1000 чоловік. Лицемірні умовляння губернатора не мали успіху. Розлючений натовп увірвався в приміщення волосного правління і звільнив селян, арештованих напередодні. 27 травня у Гоголів прибули ще дві сотні солдатів. Було заарештовано близько 40 чоловік, яких потім засудили до різних строків ув'язнення, зокрема Г. Редьку та А. Хана - на 12 років каторжних робіт, М. Крука - на 10 років, І. Яшина та Т. Доровика - на 3 роки заслання й каторжних робіт.
На кінець XIX ст. Гоголів був досить значним волосним містечком, де
Гоголів
Сторінка 2 з 7
Значну частину населення становили виборні козаки. Вони мали в 1766 році 58 дворів, де жили 742 особи. Частина їх обробляла від 1,5 до 6 десятин землі. Але були й такі, яким належало близько 90 десятин землі. Заможніші з них мали вітряки, ґуральні й пасіки. Таких дворів було 149. Деякі торгували сіллю, рибою й горілкою. Найчисленнішим прошарком населення містечка були козаки-підпомічники, яких налічувалося На час перепису 1766 року 37,5 проц. підпомічників займалося заробітчанством, йдучи у найми до заможніших козаків, торгуючи ремісничими виробами або чумакуючи.
Посполитих у Гоголеві налічувалося 411 осіб, що проживали в 53 дворах. 20 дворів посполитих мали незначну кількість землі, 33 - зовсім не мали, а жили з ремесла, наймитування, а хто просто жебракував. Проте всі посполиті змушені були платити податок на користь держави - від 1 до 4 крб. щорічно. На той час це була досить значна сума, якщо врахувати, що наймит, якого харчували й одягали, заробляв всього від 1 до 5 крб. на рік.
З ліквідацією полкового устрою на Україні Гоголів увійшов до складу Київського намісництва, з 1796 року - до Малоросійської, а з 1802 року - до Чернігівської губернії, як волосний центр Остерського повіту.
В кінці XIII - в першій половині XIX ст. тривав дальший процес закріпачення селян. 1797 року в Гоголеві, крім козаків (1494 чоловік) та казенних селян (40 чоловік), налічувалося 94 кріпаки. На 1856 рік лише в колезького секретаря А. Вишневського було 60, а в губернського секретаря І. Красовського - 85 кріпосних селян.
Протягом І половини XIX ст. Гоголів, як і раніше, був досить значним торговельним центром. Щонеділі тут відбувалися великі базари, а також 3 ярмарки в рік. З навколишніх містечок і сіл сюди привозили хліб, рибу, худобу, сіль тощо, тут же , гоголівські ремісники збували свої вироби. Розвиток ремесла й торгівлі сприяв зростанню містечка. Напередодні реформи 1861 року тут налічувалося близько тис. населення.
В Гоголеві народився та деякий час проживав художник П. Т. Борисцолець (1805-1880), автор багатьох оригінальних полотен і копій картин Тіціана. Навчаючись у Петербурзькій академії мистецтв, Борисполець подружив з Т. Г. Шевченком. Поет високо цінував Бориспольця, називаючи його «давнім» і «сердечним» другом. 1845 року Т. Г. Шевченко завітав на батьківщину свого друга. Перебуваючи в Гоголеві, Т. Г. Шевченко часто зустрічався з селянами. Очевидно, гоголівські селяни розповіли йому історію про вірне кохання дівчини - сироти Настусі й Петра - сина гоголівського сотника, який став на перешкоді їх щастю. Але закохані втекли до Броварів, де потай і повінчалися. Цей сюжет і ліг в основу поеми «Сотник», написаної Т. Г. Шевченком у 1849 році на засланні. Про Гоголів Тарас Григорович згадує і в інших своїх творах, називаючи його «білохатим».
Після реформи 1861 року відбувався швидкий процес розшарування селянства. Основна його маса розорювалася і змушена була кидати обжиті місця, вирушаючи в інші райони країни. У 1885 році 40 сімей Гоголева подало міністру внутрішніх справ прохання про дозвіл на переселення. Але дозволено було переселитися тільки 8 сім'ям, які не мали ні землі, ні худоби. Для решти офіційні власті визнали умови життя нормальними, хоч селяни й мали всього по 0,5 десятини землі. В селянському землеволодінні існувало черезсмужжя. Поміщицькі землі були найродючішими і розташовувалися кількома масивами, межуючи з землями козаків та селян. Нерідко поміщики самочинно захоплювали селянські землі або ж обмірювали їх під час розмежування. Так, у Травні 1885 року викликані поміщиками землевпорядники стали провадити розмежування в їх інтересах. Обурені несправедливим межуванням, селяни прогнали землевпорядників. Почалося заворушення. 25 травня до Гоголева прибув губернатор з військами. Кількох селян заарештували. Та наступного дня біля волосного правління зібралося близько 1000 чоловік. Лицемірні умовляння губернатора не мали успіху. Розлючений натовп увірвався в приміщення волосного правління і звільнив селян, арештованих напередодні. 27 травня у Гоголів прибули ще дві сотні солдатів. Було заарештовано близько 40 чоловік, яких потім засудили до різних строків ув'язнення, зокрема Г. Редьку та А. Хана - на 12 років каторжних робіт, М. Крука - на 10 років, І. Яшина та Т. Доровика - на 3 роки заслання й каторжних робіт.
На кінець XIX ст. Гоголів був досить значним волосним містечком, де