Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Партійна організація разом з сільською Радою провадили велику роботу щодо організації бідноти в колективні господарства. У квітні 1923 року була утворена артіль «Трудове братство», куди спочатку увійшло 11 родин. Її очолив М. Т. Сущенко. Артіль мала 68 десятин землі. У лютому 1929 року вона була реорганізована в колгосп «Червоний шлях». У квітні 1928 року на базі 23 господарств виникла сільськогосподарська артіль «Незаможник», яка мала 105 га землі, а також молотарку, 2 сівалки, 2 культиватори, 4 плуги; було в неї 8 коней, 5 корів.
У жовтні 1923 року виникло сільськогосподарське товариство. На 1925 рік тут налічувалося 560 членів з капіталом близько 7 тис. крб. Товариство мало зразкове господарство на 80 десятин землі, прокатний пункт, невеликі ділянки лугу, поля й фруктового саду. Через те, що споживче товариство в Гоголеві ще не існувало, сільськогосподарське товариство в якійсь мірі виконувало також і його функції: постачало селян предметами широкого вжитку, посівним матеріалом, займалося заготівлею й збутом зерна, продуктів.
Значна увага приділялася медичному обслуговуванню населення. На 1927 рік Гоголівська лікарня мала 25 ліжок; хворих обслуговувало 8 медичних працівників.
Велика робота проводилася в галузі народної освіти. В Гоголеві було відкрито З школи першого ступеня та школу другого ступеня. У 1922 році запрацювала семирічна школа, в якій на 1925 рік навчалося 535 дітей. Тоді тут учителював уродженець села Г. М. Боришполець (1898-1954), згодом - український радянський вчений, автор понад 30 наукових праць з питань методики та історії педагогіки.
Сільська Рада разом з КНС розгорнули діяльну боротьбу з неписьменністю серед дорослого населення. Утворене в 1924 році Товариство «Геть неписьменність!» налічувало понад 70 чоловік. Товариство організувало в Гоголеві 6 пунктів лікнепу. Тільки протягом 1924/25 навчального року тут навчилися грамоти 150 чоловік, а в 1927/28 році - 10. У 1924 році відкрито клуб, при якому стали працювати гуртки художньої самодіяльності.
В умовах відбудови та дальшого розвитку села тривав процес кооперування ремісників. 1928 року була створена майстерня шевців, яка трохи згодом об'єдналася з кооперативною артіллю «Чоботар». Цього ж року виникла артіль художньої вишивки, заснував її місцевий житель О. Ф. Деревець. На початку 30-х років артіль об'єднувала близько 300 мешканців Гоголева та навколишніх сіл, зокрема Плоского, Русанова, Великої Димерки, Требухова. Всі вони працювали на дому. У 1939 році артіль була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Під час здійснення суцільної колективізації, крім господарств, створених у 20-і роки, у березні 1930 року в Гоголеві організували артіль «Червоний хлібороб», яка об'єднала ЗО господарств, мала 135 га землі. Тоді ж виникла артіль ім. В. І. Леніна; до неї вступило 52 господарства, що мали 238 га землі. В цей же час у присілку Підлісся 13 господарств об'єдналися в колгосп «Нове життя», якому виділили 90 га землі. До початку 1934 року в Гоголеві утворилося ще 7 сільськогосподарських артілей, які об'єднали 1209 господарств.
У проведенні колективізації, а особливо в зміцненні існуючих тоді1 в Гоголеві колгоспів, велику допомогу подавал о місто. Зокрема, з Києва сюди направили кращих представників робітничого класу - комуністів І. Г. Орапа, який очолив Гоголівську сільську Раду, М. І. Винарського, що став головою колгоспу «Червона Україна», М. І. Хазана - згодом директора радгоспу «Русанівський». Посланці робітничого класу спрямували дії трудящих селян на соціалістичну перебудову села. Господарське будівництво очолила партійна організація, яка складалася з 20 комуністів. Надійними помічниками комуністів були комсомольці.
Колективні форми господарювання, сумлінна праця людей, допомога держави забезпечили селянам Гоголева значні успіхи в сільськогосподарському виробництві. Широко розгорнулося змагання за високі врожаї зернових, овочіб, фруктів, за збільшення поголів'я худоби, овець, свиней та їх продуктивності. Переможці соціалістичного змагання колгоспниці У. Прокопець, М. Ваксман, М. Гаценко, О. Луста були учасниками сільськогосподарської виставки у Москві 1939 року.
Зростала матеріально-технічна база колгоспів. Якщо в 1933 році всі сільськогосподарські роботи проводилися на кінній тязі, то в 1940 році на колгоспних ланах Гоголева працювало 10 тракторів і 3 комбайни Броварської МТС, 11 автомашин. На вироблений трудодень колгоспники одержали по 2 кг зерна та по 1 крб. 60 копійок.
Чимало зробили і для благоустрою села. Спорудили 75 нових будинків для родин колгоспників, подбали про електрику, проклали 10 км шосейної дороги від райцентру до села.
Гоголів
Сторінка 4 з 7
Димерським, а в липні 1925 року Гоголів увійшов до складу Броварського району. На той час у селі налічувалося 1634 двори, де проживало 7359 чоловік.Партійна організація разом з сільською Радою провадили велику роботу щодо організації бідноти в колективні господарства. У квітні 1923 року була утворена артіль «Трудове братство», куди спочатку увійшло 11 родин. Її очолив М. Т. Сущенко. Артіль мала 68 десятин землі. У лютому 1929 року вона була реорганізована в колгосп «Червоний шлях». У квітні 1928 року на базі 23 господарств виникла сільськогосподарська артіль «Незаможник», яка мала 105 га землі, а також молотарку, 2 сівалки, 2 культиватори, 4 плуги; було в неї 8 коней, 5 корів.
У жовтні 1923 року виникло сільськогосподарське товариство. На 1925 рік тут налічувалося 560 членів з капіталом близько 7 тис. крб. Товариство мало зразкове господарство на 80 десятин землі, прокатний пункт, невеликі ділянки лугу, поля й фруктового саду. Через те, що споживче товариство в Гоголеві ще не існувало, сільськогосподарське товариство в якійсь мірі виконувало також і його функції: постачало селян предметами широкого вжитку, посівним матеріалом, займалося заготівлею й збутом зерна, продуктів.
Значна увага приділялася медичному обслуговуванню населення. На 1927 рік Гоголівська лікарня мала 25 ліжок; хворих обслуговувало 8 медичних працівників.
Велика робота проводилася в галузі народної освіти. В Гоголеві було відкрито З школи першого ступеня та школу другого ступеня. У 1922 році запрацювала семирічна школа, в якій на 1925 рік навчалося 535 дітей. Тоді тут учителював уродженець села Г. М. Боришполець (1898-1954), згодом - український радянський вчений, автор понад 30 наукових праць з питань методики та історії педагогіки.
Сільська Рада разом з КНС розгорнули діяльну боротьбу з неписьменністю серед дорослого населення. Утворене в 1924 році Товариство «Геть неписьменність!» налічувало понад 70 чоловік. Товариство організувало в Гоголеві 6 пунктів лікнепу. Тільки протягом 1924/25 навчального року тут навчилися грамоти 150 чоловік, а в 1927/28 році - 10. У 1924 році відкрито клуб, при якому стали працювати гуртки художньої самодіяльності.
В умовах відбудови та дальшого розвитку села тривав процес кооперування ремісників. 1928 року була створена майстерня шевців, яка трохи згодом об'єдналася з кооперативною артіллю «Чоботар». Цього ж року виникла артіль художньої вишивки, заснував її місцевий житель О. Ф. Деревець. На початку 30-х років артіль об'єднувала близько 300 мешканців Гоголева та навколишніх сіл, зокрема Плоского, Русанова, Великої Димерки, Требухова. Всі вони працювали на дому. У 1939 році артіль була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Під час здійснення суцільної колективізації, крім господарств, створених у 20-і роки, у березні 1930 року в Гоголеві організували артіль «Червоний хлібороб», яка об'єднала ЗО господарств, мала 135 га землі. Тоді ж виникла артіль ім. В. І. Леніна; до неї вступило 52 господарства, що мали 238 га землі. В цей же час у присілку Підлісся 13 господарств об'єдналися в колгосп «Нове життя», якому виділили 90 га землі. До початку 1934 року в Гоголеві утворилося ще 7 сільськогосподарських артілей, які об'єднали 1209 господарств.
У проведенні колективізації, а особливо в зміцненні існуючих тоді1 в Гоголеві колгоспів, велику допомогу подавал о місто. Зокрема, з Києва сюди направили кращих представників робітничого класу - комуністів І. Г. Орапа, який очолив Гоголівську сільську Раду, М. І. Винарського, що став головою колгоспу «Червона Україна», М. І. Хазана - згодом директора радгоспу «Русанівський». Посланці робітничого класу спрямували дії трудящих селян на соціалістичну перебудову села. Господарське будівництво очолила партійна організація, яка складалася з 20 комуністів. Надійними помічниками комуністів були комсомольці.
Колективні форми господарювання, сумлінна праця людей, допомога держави забезпечили селянам Гоголева значні успіхи в сільськогосподарському виробництві. Широко розгорнулося змагання за високі врожаї зернових, овочіб, фруктів, за збільшення поголів'я худоби, овець, свиней та їх продуктивності. Переможці соціалістичного змагання колгоспниці У. Прокопець, М. Ваксман, М. Гаценко, О. Луста були учасниками сільськогосподарської виставки у Москві 1939 року.
Зростала матеріально-технічна база колгоспів. Якщо в 1933 році всі сільськогосподарські роботи проводилися на кінній тязі, то в 1940 році на колгоспних ланах Гоголева працювало 10 тракторів і 3 комбайни Броварської МТС, 11 автомашин. На вироблений трудодень колгоспники одержали по 2 кг зерна та по 1 крб. 60 копійок.
Чимало зробили і для благоустрою села. Спорудили 75 нових будинків для родин колгоспників, подбали про електрику, проклали 10 км шосейної дороги від райцентру до села.