Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Розширилась мережа шкіл і культурно-освітніх закладів. Крім семирічної, відкрито початкову й середню школи, в яких навчалося 1270 учнів. У селі діяли 4 клуби, при кожному з них була бібліотека, працювали гуртки художньої самодіяльності. Понад 200 вихідців села в довоєнні роки стали командирами Червоної Армії, інженерами, агрономами, вчителями, трактористами, комбайнерами.
Фашистські орди порушили мирну працю радянських людей. 18 вересня 1941 року гітлерівці підійшли до села. Розгорівся запеклий бій, під час якого загинуло 1683 радянські бійці. Гоголів захищав зведений полк матросів Дніпровсько-Пінської флотилії. Лише на ранок наступного дня фашистам ціною величезних втрат вдалося захопити село. Смертю хоробрих загинув на центральній вулиці с. Гоголева невідомий герой-моряк. Разом з підрозділом, прикриваючи кулеметним вогнем відступ радянських військ, він до останнього подиху бився з ворогом.
Захопивши село, фашисти встановили режим жорстокого терору та грабунків. За час окупації вони закатували 42 мирні жителі. 390 чоловік вивезли на каторжні роботи до Німеччини. В центрі села гітлерівці утворили концентраційний табір для полонених, де перебувало близько 4000 чоловік. Окупанти вщент зруйнували господарство села, спалили 127 будинків колгоспників, господарські приміщення, школи, клуби.
23 вересня 1943 року село було визволене від окупантів частинами 1-го Українського фронту. У боях проти фашизму на фронтах Великої Вітчизняної війни билося 926 жителів села, 600 з них полягли смертю героїв. За бойові подвиги урядових нагород удостоєно 326 чоловік.
Свято шанують жителі Гоголева пам'ять воїнів, що віддали своє життя за Вітчизну. На їх честь у центрі села встановлено мармуровий обеліск, біля підніжжя якого завжди пломеніють квіти.
Зразу ж після вигнання окупантів у селі тимчасово, до визволення Києва, розмістилися обласні організації - обком партії, облвиконком, обком ЛКСМУ. 2 листопада в Гоголеві вийшов перший номер обласної газети «Київська правда».
З перших днів визволення трудящі взялися відбудовувати колективні господарства. Лагодили реманент, з руїн піднімали колгоспні приміщення. Лише за перші 2 місяці після визволення ковалі виготовили 2 сівалки, 44 плуги, 62 борони і 23 культиватори, відремонтували 20 і зробили 20 нових возів.
Виняткову роль у відродженні села відігравали комсомольці й молодь. У січні 1945 року в Гоголеві було створено 3 комсомольсько-молодіжні ланки вирощування високих врожаїв зернових та овочів. Група юнаків та дівчат пройшла курси трактористів при Броварській МТС. На 1946 рік у Гоголеві вже працювало 65 механізаторів сільського господарства: шоферів, трактористів, комбайнерів. Це значно сприяло відродженню колгоспів, піднесенню сільськогосподарського виробництва.
Одночасно з відбудовою колгоспів налагоджували роботу промислові артілі. 1944 року почала працювати артіль «Художня вишивка», яка згодом стала філією Літківської фабрики художніх виробів. Протягом 1945-1946 pp. запрацювали артілі кравців, шевців та прядильна, яка згодом виросла у стрічкоткацьку фабрику.
Відбудовувалися медичні й освітні заклади. В листопаді 1943 року відкрилася лікарня. Почалося навчання у середній школі. За допомогою сільської Ради налагодили видачу учням гарячих сніданків, організували збір підручників, одягу та взуття для дітей фронтовиків.
В рік відзначення 30-річчя Великого Жовтня Гоголів відвідали американська та англійська делегації, які складалися з фабрикантів і заводчиків цих країн. Після огляду колективного господарства «Червона Україна» відбулася своєрідна конференція-диспут. Американець Уілліс та англієць Маклаут ніяк не могли збагнути, що побачені ними досягнення здобуті за короткий строк після війни. Голова колгоспу М. І. Винарський відповів їм: «Кажуть, що час - кращий суддя. Час і розсудив нас. Тепер, коли ми підбили підсумки року, я можу повідомити нашим гостям, що довоєнного рівня колгосп досяг. Господарство артілі знаходиться на тій же висоті, на якій знаходилося воно в 1940 році. Ми відновили на полях довоєнну сівозміну і сіємо знову тільки по зябу і по парах. До війни у нас засівали 2200 га землі. Тепер наша земельна площа, освоєна під посіви, на 50 га більша. В 1940 році колгосп мав 250 голів худоби, стільки її і зараз. Громадських будов нині в колгоспі більше, як було до війни. В 1940 році на трудодень колгоспникам видано по 3 кілограми хліба, стільки ж одержали цієї осені». З 33 ланок колгоспу 25 зібрали майже 100-гіудові врожаї. Кращих результатів добилися ланка К. Рудешка, яка зібрала з кожного гектара по 28 цнт зерна, та ланка Бреуса - по 27 центнерів.
У боротьбі за відродження артільного господарства перед вели комуністи
Гоголів
Сторінка 5 з 7
Велике піклування виявила Радянська влада про медичне обслуговування населення. Порівняно з 1927 роком вдвічі збільшився медичний персонал, відкрився зуболікарський кабінет.Розширилась мережа шкіл і культурно-освітніх закладів. Крім семирічної, відкрито початкову й середню школи, в яких навчалося 1270 учнів. У селі діяли 4 клуби, при кожному з них була бібліотека, працювали гуртки художньої самодіяльності. Понад 200 вихідців села в довоєнні роки стали командирами Червоної Армії, інженерами, агрономами, вчителями, трактористами, комбайнерами.
Фашистські орди порушили мирну працю радянських людей. 18 вересня 1941 року гітлерівці підійшли до села. Розгорівся запеклий бій, під час якого загинуло 1683 радянські бійці. Гоголів захищав зведений полк матросів Дніпровсько-Пінської флотилії. Лише на ранок наступного дня фашистам ціною величезних втрат вдалося захопити село. Смертю хоробрих загинув на центральній вулиці с. Гоголева невідомий герой-моряк. Разом з підрозділом, прикриваючи кулеметним вогнем відступ радянських військ, він до останнього подиху бився з ворогом.
Захопивши село, фашисти встановили режим жорстокого терору та грабунків. За час окупації вони закатували 42 мирні жителі. 390 чоловік вивезли на каторжні роботи до Німеччини. В центрі села гітлерівці утворили концентраційний табір для полонених, де перебувало близько 4000 чоловік. Окупанти вщент зруйнували господарство села, спалили 127 будинків колгоспників, господарські приміщення, школи, клуби.
23 вересня 1943 року село було визволене від окупантів частинами 1-го Українського фронту. У боях проти фашизму на фронтах Великої Вітчизняної війни билося 926 жителів села, 600 з них полягли смертю героїв. За бойові подвиги урядових нагород удостоєно 326 чоловік.
Свято шанують жителі Гоголева пам'ять воїнів, що віддали своє життя за Вітчизну. На їх честь у центрі села встановлено мармуровий обеліск, біля підніжжя якого завжди пломеніють квіти.
Зразу ж після вигнання окупантів у селі тимчасово, до визволення Києва, розмістилися обласні організації - обком партії, облвиконком, обком ЛКСМУ. 2 листопада в Гоголеві вийшов перший номер обласної газети «Київська правда».
З перших днів визволення трудящі взялися відбудовувати колективні господарства. Лагодили реманент, з руїн піднімали колгоспні приміщення. Лише за перші 2 місяці після визволення ковалі виготовили 2 сівалки, 44 плуги, 62 борони і 23 культиватори, відремонтували 20 і зробили 20 нових возів.
Виняткову роль у відродженні села відігравали комсомольці й молодь. У січні 1945 року в Гоголеві було створено 3 комсомольсько-молодіжні ланки вирощування високих врожаїв зернових та овочів. Група юнаків та дівчат пройшла курси трактористів при Броварській МТС. На 1946 рік у Гоголеві вже працювало 65 механізаторів сільського господарства: шоферів, трактористів, комбайнерів. Це значно сприяло відродженню колгоспів, піднесенню сільськогосподарського виробництва.
Одночасно з відбудовою колгоспів налагоджували роботу промислові артілі. 1944 року почала працювати артіль «Художня вишивка», яка згодом стала філією Літківської фабрики художніх виробів. Протягом 1945-1946 pp. запрацювали артілі кравців, шевців та прядильна, яка згодом виросла у стрічкоткацьку фабрику.
Відбудовувалися медичні й освітні заклади. В листопаді 1943 року відкрилася лікарня. Почалося навчання у середній школі. За допомогою сільської Ради налагодили видачу учням гарячих сніданків, організували збір підручників, одягу та взуття для дітей фронтовиків.
В рік відзначення 30-річчя Великого Жовтня Гоголів відвідали американська та англійська делегації, які складалися з фабрикантів і заводчиків цих країн. Після огляду колективного господарства «Червона Україна» відбулася своєрідна конференція-диспут. Американець Уілліс та англієць Маклаут ніяк не могли збагнути, що побачені ними досягнення здобуті за короткий строк після війни. Голова колгоспу М. І. Винарський відповів їм: «Кажуть, що час - кращий суддя. Час і розсудив нас. Тепер, коли ми підбили підсумки року, я можу повідомити нашим гостям, що довоєнного рівня колгосп досяг. Господарство артілі знаходиться на тій же висоті, на якій знаходилося воно в 1940 році. Ми відновили на полях довоєнну сівозміну і сіємо знову тільки по зябу і по парах. До війни у нас засівали 2200 га землі. Тепер наша земельна площа, освоєна під посіви, на 50 га більша. В 1940 році колгосп мав 250 голів худоби, стільки її і зараз. Громадських будов нині в колгоспі більше, як було до війни. В 1940 році на трудодень колгоспникам видано по 3 кілограми хліба, стільки ж одержали цієї осені». З 33 ланок колгоспу 25 зібрали майже 100-гіудові врожаї. Кращих результатів добилися ланка К. Рудешка, яка зібрала з кожного гектара по 28 цнт зерна, та ланка Бреуса - по 27 центнерів.
У боротьбі за відродження артільного господарства перед вели комуністи