Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)
Соціально-економічний розвиток Києва. Mіське самоврядування
Майже до кінця XVIII століття Київ був прикордонним містом, і російський уряд дбав насамперед про перетворення його на важливий військовостратегічний укріплений пункт. У місті ще й на початку XIX століття будувалося багато військових укріплень.
Возз'єднання Правобережної України з Росією наприкінці XVIII століття позитивно вплинуло на дальший
На початку XIX століття територія верхньої і нижньої частин Києва становила понад 4,5 тис. десятин, вона простягалася уздовж Дніпра майже на 16 верст. Місто поділялось на 4 адміністративні частини: Старий Київ, Печерськ, Поділ і Плоска Слобода. Протягом першої половини XIX століття з містом злилися передмістя Куренівка, Пріорка, Звіринець, Шулявка та інші. Найбільш заселеним був Поділ. Тут жили переважно міщани й купці, у прибережній смузі - ремісники й робітники. Жителі околиць займалися городництвом і садівництвом.
Населення Києва на початку XIX століття становило 20 тис. чоловік. У місті було 83 кам'яні будови (крім лаври), з яких приватних житлових будинків - 12; дерев'яних - 2692, з них приватних - 26.
З розвитком промисловості змінювався і соціальний склад населення міста. Відомо, що в першій чверті XIX, століття в Києві було кілька невеликих заводів, винокурень, водяних млинів та інших дрібних підприємств. Поряд з ними існували магістратські, монастирські та казенні заводи і фабрики, зокрема Арсенал і Межигірська фаянсова фабрика. Працювали в місті 3 друкарні: лаврська, духовної академії, а з 1800 року - губернського управління, де друкувались укази та інші офіційні видання російською і польською мовами.
Відкриття пароплавства і збільшення у зв'язку з цим перевезень по Дніпру, а також переведення в 1797 році з Дубна в Київ «Контрактового ярмарку» сприяло пожвавленню економічного життя, і зокрема торгівлі, на всьому Правобережжі, в т. ч. в Києві. Сюди приїздили купці з Росії, Сербії, Чорногорії, Греції, Пруссії tfa інших країн. Київ поступово перетворювався на важливий центр торгівлі хлібом не тільки України, але й всієї Російської імперії.
Розвиток торгівлі і промисловості зумовив зростання населення міста, яке в 1811 році досягло 23,3 тис. чоловік. Збільшувалося населення в основному за рахунок зубожілих державних і оброчних селян, які шукали роботи в місті. Робітники, особливо кріпаки, являли собою експлуатований, позбавлений людських прави прошарок суспільства. Великим тягарем на плечі трудящих міста лягали всілякі податки, особливо грошова повинність на армію, яка дорівнювала 15 тис. крб. щороку. На підприємствах використовувалась ручна праця, і тільки подекуди застосовувалася примітивна техніка. Робочий день тривав 13-15 годин. Робітники ставали каліками і гинули через відсутність техніки безпеки і медичної допомоги. Жили вони в убогих хатинах з «кошачими» вікнами, через які майже не проникало сонячне проміння. Міська знать жила в просторих цегляних будинках, які, особливо в центрі міста, споруджувалися за кращими архітектурними проектами. Деякі з цих будинків збереглися до наших днів. Це, зокрема, колишній будинок купця Балабухи на розі вулиць Жданова і Андріївської.
В 1805-1809 pp. за проектом А. І. Меленського на Печерську побудовано 3-поверховий будинок для Присутствених місць. Цікавою спорудою на Подолі був «Самсонівський»,. фонтан, збудований у 1809 році. Дальше розгортання будівництва у Києві, що велося на основі плану А. І. Меленського, різко загальмувала небезпека нападу наполеонівської Франції на Росію, що особливо зросла в 1810-1811 pp. У травні 1810 року на південь від Печерська почалося будівництво Звіринницької фортеці. Щоб швидше спорудити укріплення навколо міста і з'єднати Звіринницьку фортецю з Печерською підземними галереями, до роботи залучили понад б тис. солдатів і селян.
Саме в цей час у Києві сталося велике стихійне лихо - в липні 1811 року на Подолі спалахнула величезна пожежа. Переважна частина будинків у місті була побудована з дерева, до того ж суха погода і вітер сприяли поширенню вогню, і незабаром полум'я охопило весь Поділ. «Силою жорстокого вогню не тільки все, що могло горіти, перетворено у попіл, алей метал дзвонів плавився на дзвіницях». Поділ горів три дні. Пожежа знищила понад 2 тис. будов. Серед них будинок магістрату, 12 церков, 3 монастирі: Братський, Петропавлівський і Фроловський. Тисячі людей втратили житло і майно. Будувати нові житла для трудящих Києва було справою нелегкою. Ціни на ліс, у зв'язку з пожежею, різко зросли. Київський губернатор просив уряд надати потерпілим кредит на 10 років у сумі 790 тис. крб. Розглянувши це клопотання, Олександр І виділив тільки 12 850 крб., зате на відбудову Братського монастиря асигнував 200 тис. карбованців.
Після пожежі в Києві проведено великі планувальні роботи. На Подолі, замість кривих вузеньких вуличок, розплановано широкі й прямі вулиці, які йшли