Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
валася. В цей період споруджено кілька кам'яних будинків на Печерську, який поступово перетворювався на адміністративний і військовий центр міста.
Але Поділ, як і раніше, лишався торговим центром Києва. За проектом архітектора П. І. Руска в 1809-1829 pp. тут побудовано гостиний двір. На той час це була велика споруда довжиною понад 50 метрів і шириною понад ЗО метрів. Дещо реконструйований, він зберігся до нашого часу. В 1817 році за проектом архітектора В. І. Гесте на Контрактовій
площі побудували кам'яний, двоповерховий будинок для контрактів. Ця чудова споруда теж збереглася до наших днів.
Для планомірної забудови міста в 1834 році затверджено спеціальне положення «Про впорядкування Києва», згідно з яким у місті мали споруджуватись кам'яні будинки за найкращими архітектурними проектами, вчасно ремонтуватися огорожі, мости, парки тощо.
Щоб залучити до промислового і житлового будівництва в Києві російських та іноземних купців, Микола І видав у 1833 році указ, за яким купці звільнялися на 3 роки від державних податків. Після цього указу в Києві поселилося багато російських і зарубіжних промисловців. Тоді ж за розпорядженням київського генерал-губернатора дворянська й купецька верхівка міста дістала право на забудову Кловського урочища та Липок. У зв'язку з цим в ЗО-40-х роках XIX століття в Києві на Печерську знищено липовий гай і великі масиви старого лісу. В 1837 році проклали Володимирську вулицю, в 1840 році - Бібіковський (тепер ім. Т. Г. Шевченка) бульвар. Забудовувалась місцевість між Липками й Хрещатиком. Особливо інтенсивно будувався Хрещатик, який відтоді поступово набував значення центральної вулиці міста. Оскільки одним з перших тут споруджено будинок Київського театру, то й вулиця певний час носила назву Театральної.
На місці сучасної площі ім. М. І. Калініна, яка раніше звалася «Хрещатицька», було т. зв. «Козине болото». Трохи вище від нього збереглися рештки високих оборонних валів, які захищали «князівський Київ». З будинків першої половини XIX століття, споруджених в районі «Козиного болота», до наших днів зберігся кам'яний двоповерховий будинок, що належав художнику М. Е. Гудовському (між сучасними вулицями Малою Житомирською і Паризької Комуни). Тут у 1859 році певний час жив Т. Г. Шевченко. Неподалік у провулку ім. Т. Г. Шевченка, 8-а, стоїть ще один будинок 30-х років XIX століття, в якому жив поет весною 1846 року. (Тепер у ньому розміщено меморіальний музей Т. Г. Шевченка).
Починаючи з 1830-х і до початку 1850 р. на Печерську під особистим наглядом Миколи І, який багато разів приїздив до Києва, будувалася велика фортеця. Невідомий інженер досконало опрацював план побудови фортифікаційних споруд. На місці старих печерських укріплень будувалися нові, міцніші й досконаліші. Від лаври укріплення мали охопити півколом весь Печерськ. Споруджувалися цегляні стіни з амбразурами для рушниць і гармат, великі круглі башти з підземеллями, гарнізони яких в разі необхідності могли б вести кругову оборону. Навколо бастіонів і по всій лінії укріплень насипали високі земляні вали, викопали глибокі й широкі рови, які заповнювалися водою. Збудовано також величезні двоповерхові кам'яні казарми, двоповерховий лазарет на 1800 солдат, окремий водопровід і підземні галереї. Значна частина цих споруд збереглася до нашого часу.
Щоб надати дальшій забудові міста певної плановості й архітектурної краси, у 1837 роді остаточно було затверджено новий проект будівництва Києва, опрацьований талановитим російським архітектором XIX століття В. І. Беретті. В цей період на Хрещатику почали споруджувати дво- і триповерхові кам'яні будинки з магазинами і майстернями. Великих розмірів набрало тоді будівництво в районі сучасного Київського державного університету і по річці Либеді. Забудовувалися Поділ і Плоска частина, розташована за Нижнім Валом, прокладалися нові вулиці, які зв'язували окремі частини міста в одне ціле. У зв'язку з розливами Дніпра частина населення Подолу, яка страждала від повені, почала переселятися на околиці, зокрема на Лук'яцівку, в район теперішньої вулиці Мельникова, а також до Кирилівського монастиря.
Протягом десяти років (1839-1849) велися роботи по впорядкуванню Олександрівського (тепер Володимирського) спуску і Михайлівської гори. Зверху до низу на ній проклали цегляні сходинки. На верхній частині гори спланували дві тераси, з яких відкривався чудовий вид на Дніпро.
В період з 1832 по 1848 рік були знищені всі вали, що оточували Старий Київ. Саме тоді проклали нові прямі вулиці Володимирську, Прорізну, Михайлівську, Малу Житомирську та інші. У 1839 році почалася забудова однієї з кращих вулиць міста - Олександрівської (тепер С. М. Кірова), яка зв'язувала Печерськ з Подолом.
Найкраще забудована була Двірцева частина. Тут поряд з Царським і Кловським палацами виросли кам'яні й дерев'яні палаци буржуазії й аристократії. Тут же побудовано Інститут благородних дівиць (за проектом архітектора В. І. Беретті), будинок генерал-губернатора, державного банку тощо.
Розвиток Києва як військово-адміністративного центру зумовило порівняно швидке зростання населення, пожвавлення промислового виробництва і торгівлі. В цей час
Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)
Сторінка 2 з 23
паралельно і перпендикулярно берегу Дніпра. Значно розширено площу, де стояв будинок магістрату. Але величезні матеріальні і людські втрати, яких зазнала Росія в 1812 році, затримали господарське будівництво в Росії взагалі, і зокрема в Києві. Лише з 1816-1818 pp. забудова Подолу та інших районів Києва значно активізувалася. В цей період споруджено кілька кам'яних будинків на Печерську, який поступово перетворювався на адміністративний і військовий центр міста.
Але Поділ, як і раніше, лишався торговим центром Києва. За проектом архітектора П. І. Руска в 1809-1829 pp. тут побудовано гостиний двір. На той час це була велика споруда довжиною понад 50 метрів і шириною понад ЗО метрів. Дещо реконструйований, він зберігся до нашого часу. В 1817 році за проектом архітектора В. І. Гесте на Контрактовій
площі побудували кам'яний, двоповерховий будинок для контрактів. Ця чудова споруда теж збереглася до наших днів.
Для планомірної забудови міста в 1834 році затверджено спеціальне положення «Про впорядкування Києва», згідно з яким у місті мали споруджуватись кам'яні будинки за найкращими архітектурними проектами, вчасно ремонтуватися огорожі, мости, парки тощо.
Щоб залучити до промислового і житлового будівництва в Києві російських та іноземних купців, Микола І видав у 1833 році указ, за яким купці звільнялися на 3 роки від державних податків. Після цього указу в Києві поселилося багато російських і зарубіжних промисловців. Тоді ж за розпорядженням київського генерал-губернатора дворянська й купецька верхівка міста дістала право на забудову Кловського урочища та Липок. У зв'язку з цим в ЗО-40-х роках XIX століття в Києві на Печерську знищено липовий гай і великі масиви старого лісу. В 1837 році проклали Володимирську вулицю, в 1840 році - Бібіковський (тепер ім. Т. Г. Шевченка) бульвар. Забудовувалась місцевість між Липками й Хрещатиком. Особливо інтенсивно будувався Хрещатик, який відтоді поступово набував значення центральної вулиці міста. Оскільки одним з перших тут споруджено будинок Київського театру, то й вулиця певний час носила назву Театральної.
На місці сучасної площі ім. М. І. Калініна, яка раніше звалася «Хрещатицька», було т. зв. «Козине болото». Трохи вище від нього збереглися рештки високих оборонних валів, які захищали «князівський Київ». З будинків першої половини XIX століття, споруджених в районі «Козиного болота», до наших днів зберігся кам'яний двоповерховий будинок, що належав художнику М. Е. Гудовському (між сучасними вулицями Малою Житомирською і Паризької Комуни). Тут у 1859 році певний час жив Т. Г. Шевченко. Неподалік у провулку ім. Т. Г. Шевченка, 8-а, стоїть ще один будинок 30-х років XIX століття, в якому жив поет весною 1846 року. (Тепер у ньому розміщено меморіальний музей Т. Г. Шевченка).
Починаючи з 1830-х і до початку 1850 р. на Печерську під особистим наглядом Миколи І, який багато разів приїздив до Києва, будувалася велика фортеця. Невідомий інженер досконало опрацював план побудови фортифікаційних споруд. На місці старих печерських укріплень будувалися нові, міцніші й досконаліші. Від лаври укріплення мали охопити півколом весь Печерськ. Споруджувалися цегляні стіни з амбразурами для рушниць і гармат, великі круглі башти з підземеллями, гарнізони яких в разі необхідності могли б вести кругову оборону. Навколо бастіонів і по всій лінії укріплень насипали високі земляні вали, викопали глибокі й широкі рови, які заповнювалися водою. Збудовано також величезні двоповерхові кам'яні казарми, двоповерховий лазарет на 1800 солдат, окремий водопровід і підземні галереї. Значна частина цих споруд збереглася до нашого часу.
Щоб надати дальшій забудові міста певної плановості й архітектурної краси, у 1837 роді остаточно було затверджено новий проект будівництва Києва, опрацьований талановитим російським архітектором XIX століття В. І. Беретті. В цей період на Хрещатику почали споруджувати дво- і триповерхові кам'яні будинки з магазинами і майстернями. Великих розмірів набрало тоді будівництво в районі сучасного Київського державного університету і по річці Либеді. Забудовувалися Поділ і Плоска частина, розташована за Нижнім Валом, прокладалися нові вулиці, які зв'язували окремі частини міста в одне ціле. У зв'язку з розливами Дніпра частина населення Подолу, яка страждала від повені, почала переселятися на околиці, зокрема на Лук'яцівку, в район теперішньої вулиці Мельникова, а також до Кирилівського монастиря.
Протягом десяти років (1839-1849) велися роботи по впорядкуванню Олександрівського (тепер Володимирського) спуску і Михайлівської гори. Зверху до низу на ній проклали цегляні сходинки. На верхній частині гори спланували дві тераси, з яких відкривався чудовий вид на Дніпро.
В період з 1832 по 1848 рік були знищені всі вали, що оточували Старий Київ. Саме тоді проклали нові прямі вулиці Володимирську, Прорізну, Михайлівську, Малу Житомирську та інші. У 1839 році почалася забудова однієї з кращих вулиць міста - Олександрівської (тепер С. М. Кірова), яка зв'язувала Печерськ з Подолом.
Найкраще забудована була Двірцева частина. Тут поряд з Царським і Кловським палацами виросли кам'яні й дерев'яні палаци буржуазії й аристократії. Тут же побудовано Інститут благородних дівиць (за проектом архітектора В. І. Беретті), будинок генерал-губернатора, державного банку тощо.
Розвиток Києва як військово-адміністративного центру зумовило порівняно швидке зростання населення, пожвавлення промислового виробництва і торгівлі. В цей час