Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Для розвитку революційного руху в Києві велике значення мало створення в 1821 році «Південного
товариства» декабристів, до якого ввійшли П. І. Пестель, О. П. Юшневський, С. І. Муравйов-Апостол, М. П. Бестужев-Рюмін, С. Г. Волконський, О. П. Барятинський, В. Л. Давидов та інші. 3 1822 по 1825 рр. у Києві щороку під час Контрактового ярмарку збиралися декабристи на з'їзд, де обговорювали найпекучіші питання діяльності товариства, зокрема програму.
На першому з'їзді в 1822 році, крім юридичного оформлення «Південного товариства», було прийнято рішення про створення Кам'янської управи на чолі з В. Давидовим і С. Волконським. На з'їзді 1823 року утворено третю - Васильківську управу товариства, яку очолили С. Муравйов-Апостол і М. Бестужев-Рюмін. На цьому з'їзді П. Пестель виклав основні положення республіканської програми товариства. Було також прийнято постанову про вбивство царя під час революційного виступу, а в разі потреби - і всієї царської сім'ї. З'їзд, що відбувся в 1824 році, схвалив програму «Південного товариства», написану П. Пестелем і названу за його пропозицією «Руською Правдою».
На з'їздах «Південного товариства» у Києві обговорювались і питання тактики збройного повстання. Васильківська управа позитивно поставилась до проекту С. Муравйова-Апостола, який вважав, що вбивство царя має стати сигналом для повстання армії.
Розходження в програмних питаннях між Південним і Північним товариствами сприймалося в Києві, як велике зло, що могло негативно позначитись на результатах повстання. Тому на з'їздах у Києві керівні діячі декабристського руху багато уваги приділяли питанню про об'єднання революційних сил Півдня й Півночі. В Петербург для переговорів з цього приводу їздили Швайковський, Волконський, а потім і Пестель. Було домовлено при всіх обставинах діяти разом. З березня ло 'листопад 1825 року в Києві на посаді чергового офіцера штабу 4-го армійського корпусу працював один з керівників «Північного товариства» С. П. Трубецькой. Він продовжував переговори з Васильківською управою про спільну діяльність у підготовці й організації революції в Росії.
У Київ приїздив один з майбутніх організаторів повстання в Петербурзі поет К. Ф. Рилєєв. Багато своїх чудових, соціально гострих творів він присвятив українському народу і його визначним синам. З великою шаною і теплотою він змалював у своїх творах образи С. Наливайка, С. Палія, Богдана Хмельницького та інших.
Важливою подією в історії декабристів Півдня Росії було приєднання до них «Товариства з'єднаних слов'ян», організованого в 1823 році в Новограді-Волинському братами П. І. і А. І. Борисовими. Його члени мріяли на демократичній основі створити Федерацію слов'янських держав.
Щоб залучити до активної боротьби з царизмом як можна більше народу, всі декабристи «Південного товариства» при кожній зручній нагоді вербували нових членів, розпалювали в народі почуття ненависті до існуючого ладу. Перед слідчою комісією у справі декабристів Я. М. Андрієвич у 1826 році казав: «У жовтні (1825 р.- Ред.) був я посланий до Києва, в Арсенал... Тут я також часу не гаяв і енергійно діяв на користь товариства серед людей всякого стану...».
Важливу роль у політичному житті Києва відіграли переговори між декабристами й представниками польського «Національно-патріотичного товариства», філія якого діяла в Києві. Від «Південного товариства» в переговорах брав участь М. Бестужев-Рюмін, а від польського товариства - С. Крижановський. Дещо пізніше в цих переговорах взяли участь також інші керівні діячі декабристської організації на Україні, зокрема С. Волконський і П. Пестель. Сторони домовились разом боротися проти царизму заради інтересів російського і польського народів. Офіціальної письмової угоди підписано не було.
На початку червня 1825 року до Києва приїжджав талановитий російський письменник О. С. Грибоедов. С. Трубецькой організував йому зустріч з керівниками Васильківської управи - С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюмі- ним. Можливо, що через Грибоедова, який служив при генералі Єрмолові, декабристи мали намір загітувати останнього приєднати до повсталих Закавказькі війська, якими він командував. С. Трубецькой з цього приводу сказав на допиті: «Я знаю лише із слів Рилєєва, що він прийняв у члени Грибоедова... Він був улітку в Києві, але там не вважав себе за члена». Грибоедова звільнили з-під арешту за відсутністю звинувачень.
Повстання мало розпочатися вбивством Олександра І влітку 1826 року під Білою Церквою під час військових маневрів. В силу певних історичних обставин повстання розпочалося в Петербурзі на Сенатській площі 14-го грудня 1825 року. «В 1825 році Росія,- писав В. І. Ленін,- вперше бачила революційний рух проти царизму, і цей рух був представлений майже виключно дворянами».
На півдні про петербурзькі події 20 грудня ще не знали. Саме в цей день під час розмови між декабристами Горбачевським і Борисовим до них зайшов декабрист Андрієвич і подав листа від М. Бестужева-Рюміна, в якому той писав: «Нам трапляється нагода раніше, ніж ми гадали, вмерти з славою за свободу Батьківщини. Можливо, що в лютому або березні голос Вітчизни збере нас навколо прапора Свободи». В тому ж листі Бестужев-Рюмін запрошував Горбачевського і
Київ у період розкладу феодально-кріпосницької системи (1800-1860рр.)
Сторінка 8 з 23
М. Некрасов у поемі «Російські жінки». В домі Раєвських у 1811 році бував О. С. Пушкін. Збиралися майбутні декабристи і на квартирі В. Л. Давидова по Кловській вулиці (будинок не зберігся), а також у контрактовому будинку на Подолі.Для розвитку революційного руху в Києві велике значення мало створення в 1821 році «Південного
На першому з'їзді в 1822 році, крім юридичного оформлення «Південного товариства», було прийнято рішення про створення Кам'янської управи на чолі з В. Давидовим і С. Волконським. На з'їзді 1823 року утворено третю - Васильківську управу товариства, яку очолили С. Муравйов-Апостол і М. Бестужев-Рюмін. На цьому з'їзді П. Пестель виклав основні положення республіканської програми товариства. Було також прийнято постанову про вбивство царя під час революційного виступу, а в разі потреби - і всієї царської сім'ї. З'їзд, що відбувся в 1824 році, схвалив програму «Південного товариства», написану П. Пестелем і названу за його пропозицією «Руською Правдою».
На з'їздах «Південного товариства» у Києві обговорювались і питання тактики збройного повстання. Васильківська управа позитивно поставилась до проекту С. Муравйова-Апостола, який вважав, що вбивство царя має стати сигналом для повстання армії.
Розходження в програмних питаннях між Південним і Північним товариствами сприймалося в Києві, як велике зло, що могло негативно позначитись на результатах повстання. Тому на з'їздах у Києві керівні діячі декабристського руху багато уваги приділяли питанню про об'єднання революційних сил Півдня й Півночі. В Петербург для переговорів з цього приводу їздили Швайковський, Волконський, а потім і Пестель. Було домовлено при всіх обставинах діяти разом. З березня ло 'листопад 1825 року в Києві на посаді чергового офіцера штабу 4-го армійського корпусу працював один з керівників «Північного товариства» С. П. Трубецькой. Він продовжував переговори з Васильківською управою про спільну діяльність у підготовці й організації революції в Росії.
У Київ приїздив один з майбутніх організаторів повстання в Петербурзі поет К. Ф. Рилєєв. Багато своїх чудових, соціально гострих творів він присвятив українському народу і його визначним синам. З великою шаною і теплотою він змалював у своїх творах образи С. Наливайка, С. Палія, Богдана Хмельницького та інших.
Важливою подією в історії декабристів Півдня Росії було приєднання до них «Товариства з'єднаних слов'ян», організованого в 1823 році в Новограді-Волинському братами П. І. і А. І. Борисовими. Його члени мріяли на демократичній основі створити Федерацію слов'янських держав.
Щоб залучити до активної боротьби з царизмом як можна більше народу, всі декабристи «Південного товариства» при кожній зручній нагоді вербували нових членів, розпалювали в народі почуття ненависті до існуючого ладу. Перед слідчою комісією у справі декабристів Я. М. Андрієвич у 1826 році казав: «У жовтні (1825 р.- Ред.) був я посланий до Києва, в Арсенал... Тут я також часу не гаяв і енергійно діяв на користь товариства серед людей всякого стану...».
Важливу роль у політичному житті Києва відіграли переговори між декабристами й представниками польського «Національно-патріотичного товариства», філія якого діяла в Києві. Від «Південного товариства» в переговорах брав участь М. Бестужев-Рюмін, а від польського товариства - С. Крижановський. Дещо пізніше в цих переговорах взяли участь також інші керівні діячі декабристської організації на Україні, зокрема С. Волконський і П. Пестель. Сторони домовились разом боротися проти царизму заради інтересів російського і польського народів. Офіціальної письмової угоди підписано не було.
На початку червня 1825 року до Києва приїжджав талановитий російський письменник О. С. Грибоедов. С. Трубецькой організував йому зустріч з керівниками Васильківської управи - С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюмі- ним. Можливо, що через Грибоедова, який служив при генералі Єрмолові, декабристи мали намір загітувати останнього приєднати до повсталих Закавказькі війська, якими він командував. С. Трубецькой з цього приводу сказав на допиті: «Я знаю лише із слів Рилєєва, що він прийняв у члени Грибоедова... Він був улітку в Києві, але там не вважав себе за члена». Грибоедова звільнили з-під арешту за відсутністю звинувачень.
Повстання мало розпочатися вбивством Олександра І влітку 1826 року під Білою Церквою під час військових маневрів. В силу певних історичних обставин повстання розпочалося в Петербурзі на Сенатській площі 14-го грудня 1825 року. «В 1825 році Росія,- писав В. І. Ленін,- вперше бачила революційний рух проти царизму, і цей рух був представлений майже виключно дворянами».
На півдні про петербурзькі події 20 грудня ще не знали. Саме в цей день під час розмови між декабристами Горбачевським і Борисовим до них зайшов декабрист Андрієвич і подав листа від М. Бестужева-Рюміна, в якому той писав: «Нам трапляється нагода раніше, ніж ми гадали, вмерти з славою за свободу Батьківщини. Можливо, що в лютому або березні голос Вітчизни збере нас навколо прапора Свободи». В тому ж листі Бестужев-Рюмін запрошував Горбачевського і