Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР. Героїчна оборона Києва
22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно, без оголошення війни напала на Радянську країну. Німецько-фашистські загарбники ставили своїм завданням розгромити Радянський Союз, ліквідувати Радянську владу, знищити мільйони радянських людей, а тих, хто залишиться живими, перетворити на своїх рабів.
Користуючись тимчасовими воєнними перевагами, німецько-фашистські війська вдерлися на радянську землю і, незважаючи на героїчний опір Червоної Армії, швидко просувалися на схід.
В планах «блискавичної війни» гітлерівське командування великого значення надавало загарбанню Радянської України, яка посідала важливе місце в економіці СРСР. На південному напрямку - від Холма до Чорного моря - діяла ворожа група армій «Південь», до складу якої входило до 80 дивізій і бригад, що мали на озброєнні понад 1000 танків і 1300 літаків. Ліве, найсильніше крило цієї групи армій мало вдарити на Житомир і Київ, захопити переправи через Дніпро і далі наступати на Донбас.
Особливе місце в планах гітлерівців відводилося захопленню Києва. Оволодіння ним створило б німецько-фашистським військам сприятливі умови для нанесення стратегічних ударів по радянських військах як Південно-Західного, так і Південного фронтів. Київ відкривав шлях на Лівобережну Україну з її величезними економічними багатствами. Нарешті, розраховуючи швидко захопити столицю Радянської України, гітлерівці переслідували і політичні цілі, вважаючи, що падіння Києва «деморалізує» український народ і, отже, сприятиме здійсненню їх загарбницьких планів щодо України.
Смертельна небезпека нависла над нашою Батьківщиною. Країна вступила в новий період - період Великої Вітчизняної війни. Радянські люди змушені були перервати свою мирну працю і взятися до зброї, щоб стати на захист своєї соціалістичної держави.
Натхненником і бойовим організатором боротьби радянського народу проти фашистської Німеччини виступила Комуністична партія.
Партія і Радянський уряд розробили розгорнуту програму боротьби з ворогом, яка була сформульована в директиві ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР партійним і радянським організаціям прифронтових областей від 29 червня 1941 року і викладена у виступі по радіо глави Радянського уряду Й. В. Сталіна 3 липня 1941 року. Партія вказала, що для перемоги над ворогом необхідно перебудувати всю роботу на воєнний лад, організувати всебічну допомогу фронту, максимально збільшити виробництво озброєння, літаків, танків, боєприпасів, і закликала народ віддати всі сили на розгром ворога.
Комуністична партія України, керуючись розробленою ЦК ВКП(б) конкретною програмою дій, розгорнула всебічну роботу по мобілізації сил українського народу на боротьбу проти ворога. Вже 29 червня 1941 року ЦК КП(б)У у зв'язку з загрозою наступу німецько-фашистських військ в напрямку до Києва поставив перед Київською міською партійною організацією завдання негайно привести в бойову готовність Київський укріплений район і побудувати нові лінії оборони.
Разом з усім радянським народом на захист своєї Батьківщини піднялися і трудящі Києва. В перші дні війни в ряди Червоної Армії у місті вступило близько 200 тис. чоловік, у т. ч. 16 333 комуністи, що становило майже половину всієї міської партійної організації.
Свої патріотичні почуття, безмежну любов до Комуністичної партії, до Батьківщини радянські люди висловлювали в індивідуальних та колективних заявах з проханням негайно відправити їх на фронт. У своїй заяві робітник Київського верстатобудівного заводу ім. Горького Єгоров писав: «Прошу направити мене на передову лінію фронту. Я комсомолець з 1940 p., мене виховала Вітчизна, партія більшовиків, ленінський комсомол. Запевняю, що віддам всі сили, уміння, а якщо потрібно буде, то і життя за нашу Батьківщину, за партію».
Лозунг Комуністичної партії «Все для фронту!» став законом життя радянських людей. На мітингу робітників Київського паровозоремонтного заводу кадровий виробничник Лукашевич, одностайно підтриманий всіма, заявив: «Наш обов'язок- працювати не покладаючи рук. На виклик фашистських гадів відповімо потрійним ударом. Ми готові в будь-який час замість зубила й молотка взяти гвинтівку, сісти на танк, стати до гармати. Грудьми захистимо нашу Соціалістичну Батьківщину, віддамо життя, але ворога зітремо на порох».
Трудящі Києва, очолені партійною організацією, під керівництвом ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У розгорнули напружену роботу по перебудові партійних,
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 1 з 42
Віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР. Героїчна оборона Києва
22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно, без оголошення війни напала на Радянську країну. Німецько-фашистські загарбники ставили своїм завданням розгромити Радянський Союз, ліквідувати Радянську владу, знищити мільйони радянських людей, а тих, хто залишиться живими, перетворити на своїх рабів.В планах «блискавичної війни» гітлерівське командування великого значення надавало загарбанню Радянської України, яка посідала важливе місце в економіці СРСР. На південному напрямку - від Холма до Чорного моря - діяла ворожа група армій «Південь», до складу якої входило до 80 дивізій і бригад, що мали на озброєнні понад 1000 танків і 1300 літаків. Ліве, найсильніше крило цієї групи армій мало вдарити на Житомир і Київ, захопити переправи через Дніпро і далі наступати на Донбас.
Особливе місце в планах гітлерівців відводилося захопленню Києва. Оволодіння ним створило б німецько-фашистським військам сприятливі умови для нанесення стратегічних ударів по радянських військах як Південно-Західного, так і Південного фронтів. Київ відкривав шлях на Лівобережну Україну з її величезними економічними багатствами. Нарешті, розраховуючи швидко захопити столицю Радянської України, гітлерівці переслідували і політичні цілі, вважаючи, що падіння Києва «деморалізує» український народ і, отже, сприятиме здійсненню їх загарбницьких планів щодо України.
Смертельна небезпека нависла над нашою Батьківщиною. Країна вступила в новий період - період Великої Вітчизняної війни. Радянські люди змушені були перервати свою мирну працю і взятися до зброї, щоб стати на захист своєї соціалістичної держави.
Натхненником і бойовим організатором боротьби радянського народу проти фашистської Німеччини виступила Комуністична партія.
Партія і Радянський уряд розробили розгорнуту програму боротьби з ворогом, яка була сформульована в директиві ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР партійним і радянським організаціям прифронтових областей від 29 червня 1941 року і викладена у виступі по радіо глави Радянського уряду Й. В. Сталіна 3 липня 1941 року. Партія вказала, що для перемоги над ворогом необхідно перебудувати всю роботу на воєнний лад, організувати всебічну допомогу фронту, максимально збільшити виробництво озброєння, літаків, танків, боєприпасів, і закликала народ віддати всі сили на розгром ворога.
Комуністична партія України, керуючись розробленою ЦК ВКП(б) конкретною програмою дій, розгорнула всебічну роботу по мобілізації сил українського народу на боротьбу проти ворога. Вже 29 червня 1941 року ЦК КП(б)У у зв'язку з загрозою наступу німецько-фашистських військ в напрямку до Києва поставив перед Київською міською партійною організацією завдання негайно привести в бойову готовність Київський укріплений район і побудувати нові лінії оборони.
Разом з усім радянським народом на захист своєї Батьківщини піднялися і трудящі Києва. В перші дні війни в ряди Червоної Армії у місті вступило близько 200 тис. чоловік, у т. ч. 16 333 комуністи, що становило майже половину всієї міської партійної організації.
Свої патріотичні почуття, безмежну любов до Комуністичної партії, до Батьківщини радянські люди висловлювали в індивідуальних та колективних заявах з проханням негайно відправити їх на фронт. У своїй заяві робітник Київського верстатобудівного заводу ім. Горького Єгоров писав: «Прошу направити мене на передову лінію фронту. Я комсомолець з 1940 p., мене виховала Вітчизна, партія більшовиків, ленінський комсомол. Запевняю, що віддам всі сили, уміння, а якщо потрібно буде, то і життя за нашу Батьківщину, за партію».
Лозунг Комуністичної партії «Все для фронту!» став законом життя радянських людей. На мітингу робітників Київського паровозоремонтного заводу кадровий виробничник Лукашевич, одностайно підтриманий всіма, заявив: «Наш обов'язок- працювати не покладаючи рук. На виклик фашистських гадів відповімо потрійним ударом. Ми готові в будь-який час замість зубила й молотка взяти гвинтівку, сісти на танк, стати до гармати. Грудьми захистимо нашу Соціалістичну Батьківщину, віддамо життя, але ворога зітремо на порох».
Трудящі Києва, очолені партійною організацією, під керівництвом ЦК ВКП(б) і ЦК КП(б)У розгорнули напружену роботу по перебудові партійних,