Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У тяжкі для столиці Радянської України дні все населення міста брало активну участь в обороні. Трудящі Києва під артилерійським та мінометним обстрілом працювали над зміцненням оборонних рубежів. На підприємствах, що залишилися в місті, вони проводили ремонт танків, кулеметів та іншого озброєння, виготовляли боєприпаси тощо.
На початку вересня 1941 року під Києвом з новою силою розгорнулися бої, які не припинялися до 20 вересня. Особливе значення для розвитку воєнних дій на Південно-Західному напрямку мала обстановка, що склалась на північ від міста. Радянські війська утримували райони Київської області і прилеглу до них територію на правому березі Дніпра до Овруча та Мозиря. Ще далі на північ вони зупинили частину ударних дивізій фашистської групи армій «Центр». Більше місяця велись жорстокі бої на підступах до Гомеля. У боях під Гомелем гітлерівська армія втратила понад 80 тис. чоловік. Таким чином, внаслідок впертої оборони радянських військ в районі Гомеля, на Коростенському напрямку і в районі Києва створився величезний плацдарм, що виступав на захід від Мозиря до Овруча.
Київсько-Гомельський виступ нависав у середині серпня над південним флангом фашистської групи «Центр». Північному флангу цієї групи загрожувало угруповання радянських військ в районі Великих Лук. У такій обстановці ворог не міг продовжувати наступ на Москву.
Одночасно Київсько-Гомельський виступ був серйозною загрозою для фашистської групи армій «Південь» з Півночі, так само як Одеський оборонний район - з півдня. Героїчна оборона Одеси і Києва, що сковувала великі сили ворога, полегшувала військам Південно-Західного фронту оборону рубежу Дніпра, не давала можливості гітлерівцям продовжувати наступ на Харків-Донбас.
У середині серпня вже стало ясно, що гітлерівський план «блискавичної війни» провалився. Червона Армія зірвала маячні задуми фашистів. 22 серпня Радянське інформаційне бюро з повним правом заявило: «Ще місяць тому назад німецьке командування на весь світ оголосило, що шляхи на Москву, Ленінград і Київ відкриті. Проте наші війська закрили всі шляхи і знищили кілька десятків німецьких дивізій». За два місяці війни гітлерівська армія втратила понад 550 тис. чоловік. Танкові дивізії уже в середині серпня в основному налічували до 50 проц. особового, складу і стільки ж танків.
Фашистське командування кинуло проти радянських військ, що оборонялися на Київсько-Гомельському виступі, не лише основні сили групи армій «Південь», а й 2-у армію і 2-у танкову групу, знявши їх тимчасово з Смоленсько-Московського напрямку.
У середині серпня 1941 року німецько-фашистські війська перейшли в наступ у районі Гомеля. Гітлерівська 2-а армія завдавала удару на Гомель - Чернігів, 2-а танкова група - з району Рославля на Стародуб і Конотоп. Після жорстоких боїв, які коштували противнику великих жертв, радянські війська залишили Гомель. 9 вересня гітлерівці підійшли до Чернігова й переправились на правий берег Десни.
Над радянськими військами, що обороняли район Києва, нависла загроза обходу. Зміна обстановки в районі Гомеля значно ускладнила становище радянських військ на Коростенському напрямку. Після напружених оборонних боїв вони на початку вересня залишили північні райони Київської області. Гітлерівці вийшли до Дніпра вище Києва і наблизились з півночі до Київського укріпленого району. Але тут, на рубежі р. Ірпеня, вони були зупинені до кінця оборони столиці Радянської України.
З-4 вересня гітлерівське командування, підтягнувши під Київ нові дивізії, знову почало наступ на місто з півдня і півночі, але героїчні захисники його відбили і цей ворожий натиск. У ті дні про героїчну оборону Києва, поряд з героїчною обороною Ленінграда і Одеси, говорила вся країна.
Газета «Правда» 11 вересня 1941 року в передовій статті «Захисники рідних міст, рідної землі» писала: «Серед численних подвигів, що їх здійснюють радянські
патріоти у Великій Вітчизняній війні проти фашистських полчищ, героїчна оборона Ленінграда, Києва, Одеси виділяється як хвилюючий приклад беззавітної любові до Батьківщини і до рідного міста, як винятковий щодо сили прояв масової безстрашності, колективного героїзму». Стаття закінчувалась таким закликом до радянського народу: «Наші доблесні захисники рідних міст - герої Ленінграда, Києва, Одеси - показують, як треба захищати кожну п'ядь радянської землі, знищувати гітлерівського
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 8 з 42
командуванням P.I. Трещотки. 13-денний безстрашний бойовий рейд по тилах гітлерівців здійснив партизанський загін київських залізничників. Успішно діяв у тилу ворога партизанський загін ім. Київського обкому комсомолу у складі 180 бійців під командуванням Калініна. Особливо відзначився партизанський загін шахтарів-комсомольців Донецької області, який налічував 275 чоловік. Командиром його був комуніст капітан І. Ф. Боровик, комісаром - політрук В. Г. Волков, начальником штабу -В. С. Ушаков.У тяжкі для столиці Радянської України дні все населення міста брало активну участь в обороні. Трудящі Києва під артилерійським та мінометним обстрілом працювали над зміцненням оборонних рубежів. На підприємствах, що залишилися в місті, вони проводили ремонт танків, кулеметів та іншого озброєння, виготовляли боєприпаси тощо.
Київсько-Гомельський виступ нависав у середині серпня над південним флангом фашистської групи «Центр». Північному флангу цієї групи загрожувало угруповання радянських військ в районі Великих Лук. У такій обстановці ворог не міг продовжувати наступ на Москву.
Одночасно Київсько-Гомельський виступ був серйозною загрозою для фашистської групи армій «Південь» з Півночі, так само як Одеський оборонний район - з півдня. Героїчна оборона Одеси і Києва, що сковувала великі сили ворога, полегшувала військам Південно-Західного фронту оборону рубежу Дніпра, не давала можливості гітлерівцям продовжувати наступ на Харків-Донбас.
У середині серпня вже стало ясно, що гітлерівський план «блискавичної війни» провалився. Червона Армія зірвала маячні задуми фашистів. 22 серпня Радянське інформаційне бюро з повним правом заявило: «Ще місяць тому назад німецьке командування на весь світ оголосило, що шляхи на Москву, Ленінград і Київ відкриті. Проте наші війська закрили всі шляхи і знищили кілька десятків німецьких дивізій». За два місяці війни гітлерівська армія втратила понад 550 тис. чоловік. Танкові дивізії уже в середині серпня в основному налічували до 50 проц. особового, складу і стільки ж танків.
Фашистське командування кинуло проти радянських військ, що оборонялися на Київсько-Гомельському виступі, не лише основні сили групи армій «Південь», а й 2-у армію і 2-у танкову групу, знявши їх тимчасово з Смоленсько-Московського напрямку.
У середині серпня 1941 року німецько-фашистські війська перейшли в наступ у районі Гомеля. Гітлерівська 2-а армія завдавала удару на Гомель - Чернігів, 2-а танкова група - з району Рославля на Стародуб і Конотоп. Після жорстоких боїв, які коштували противнику великих жертв, радянські війська залишили Гомель. 9 вересня гітлерівці підійшли до Чернігова й переправились на правий берег Десни.
Над радянськими військами, що обороняли район Києва, нависла загроза обходу. Зміна обстановки в районі Гомеля значно ускладнила становище радянських військ на Коростенському напрямку. Після напружених оборонних боїв вони на початку вересня залишили північні райони Київської області. Гітлерівці вийшли до Дніпра вище Києва і наблизились з півночі до Київського укріпленого району. Але тут, на рубежі р. Ірпеня, вони були зупинені до кінця оборони столиці Радянської України.
З-4 вересня гітлерівське командування, підтягнувши під Київ нові дивізії, знову почало наступ на місто з півдня і півночі, але героїчні захисники його відбили і цей ворожий натиск. У ті дні про героїчну оборону Києва, поряд з героїчною обороною Ленінграда і Одеси, говорила вся країна.
Газета «Правда» 11 вересня 1941 року в передовій статті «Захисники рідних міст, рідної землі» писала: «Серед численних подвигів, що їх здійснюють радянські
патріоти у Великій Вітчизняній війні проти фашистських полчищ, героїчна оборона Ленінграда, Києва, Одеси виділяється як хвилюючий приклад беззавітної любові до Батьківщини і до рідного міста, як винятковий щодо сили прояв масової безстрашності, колективного героїзму». Стаття закінчувалась таким закликом до радянського народу: «Наші доблесні захисники рідних міст - герої Ленінграда, Києва, Одеси - показують, як треба захищати кожну п'ядь радянської землі, знищувати гітлерівського