Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Одночасно з атаками на дніпровські переправи в районі Плюти - Канів гітлерівські війська наступали на Київ з півдня. На початку серпня ворог наблизився до південних рубежів Київського укріпленого району на ділянці Білогородка – Юрівка - Лісники, де займали оборону частини 174-ї, 175-ї та 208-ї стрілецьких дивізій, вже значно ослаблені в боях. Німецько-фашистські війська мали значну перевагу в живій силі і танках. Після п'ятиденних запеклих боїв гітлерівським військам вдалося блокувати доти і 5 серпня прорвати передній край укріпленого району на ділянці Віта-Поштова-Юрівка. Вони захопили села Юрівку та Гатне і підійшли до с. Жулян.
У районі Жулян розгорнулися запеклі бої. «За кожний метр захопленої радянської землі,- повідомляло Радянське інформаційне бюро,- німецькі фашисти розплачуються горами трупів. При спробі атакувати село Жуляни 279-й німецький піхотний полк залишив па полі бою тільки убитими понад 600 чоловік». Разом з частинами Червоної Армії у цих боях брали участь ополченці Залізничного та Радянського районів Києва. Лише на п'ятий день безперервних боїв героїчні захисники столиці залишили с. Жуляни. Усі спроби гітлерівців розширити район прориву і захопити села Тарасівку та Крюківщину зазнали невдачі.
Гітлерівці намагалися будь-якою ціною, незважаючи на втрати, прорвати оборону і захопити Київ. З 5 по 7 серпня вони крінули на південні рубежі Київського укріпленого району нові танкові частини, зосередили тут 44-у, 95-у, 99-у та 299-у піхотні дивізії.
Щоб полегшити становище героїчних захисників міста, командування Південно-Західного фронту завдало ударів по флангах противника силами 5-ї армії з Коростенського укріпленого району і частинами 26-ї армії на південь від Києва. 7 серпня 26-а армія під командуванням генерал-лейтенанта Ф. Я. Костенка сильним контрударом прорвала лінію фронту гітлерівців і 8 серпня оволоділа м. Богуславом. Крім того, війська цієї армії форсували Дніпро і захопили плацдарм біля Трипілля.
Для посилення оборони дніпровських рубежів Києва Верховне Головнокомандування 3 серпня направило з Харківського військового округу десять стрілецьких і дві кавалерійські дивізії. В період з 4 по 10 серпня командування Південно-Західного фронту створило 37-у армію, в яку було об'єднано війська, що обороняли Київський укріплений район. Проте обстановка на підступах до Києва залишалась надзвичайно напруженою.
8 серпня 1941 року Верховне Головнокомандування видало наказ: «Київ не здавати». Штаб оборони столиці і міськком партії вжили термінових заходів до посилення південних рубежів оборони, особливо в районі Корчуватого, Солом'янки і Чоколівки. Туди були направлені 13 винищувальних батальйонів, загони народного ополчення Московського, Печерського, Залізничного, Радянського, Жовтневого та Шевченківського районів Києва. З комуністів і комсомольців було створено 23 спеціальні загони по винищенню ворожих танків.
Німецько-фашистські загарбники, зосередивши значні сили на вузькій ділянці південних рубежів Київського укріпленого району, в ніч з 7 на 8 серпня розпочали новий великий наступ на Київ. Частини радянської 147-ї стрілецької дивізії під тиском переважаючих сил противника змушені були відступати. 8 серпня на рубежах другої лінії оборони Київського укріпленого району зав'язалися запеклі бої. Гітлерівцям удалося захопити с. Пирогів, селище Мишоловку, Голосіївський ліс, приміщення лісотехнічного та плодоягідного інститутів. З голосіївських висот фашистські загарбники почали обстріл з артилерії та мінометів всієї території Московського району міста. Створилася надзвичайно напружена обстановка. Сили захисників Києва виснажувались, гітлерівці прорвались на околиці міста.
Над столицею Радянської України нависла смертельна загроза. Ворог, підкинувши нові сили, міг прорватися у центр міста. Штаб оборони Києва поставив перед його захисниками бойове завдання: затримати наступ гітлерівців і будь-якою ціною продержатися до приходу нових частин Червоної Армії.
Бійці, командири і народні ополченці героїчно відстоювали кожну п'ядь рідної землі, неодноразово переходили в атаку і завдавали ворогу величезних втрат. Захисники Києва не залишали поля бою навіть тоді, коли були поранені. Так, політрук Бойко, будучи тяжко пораненим, повів за собою бійців в атаку. Велику відвагу і мужність у боях з гітлерівцями проявив славний син грузинського народу капітан Чікваїдзе, який, стікаючи кров'ю, продовжував керувати боєм.
У боях з гітлерівськими загарбниками героїчні подвиги здійснили радянські льотчики. По всьому фронту гриміла слава про льотчиків 92-го авіаполку
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 5 з 42
переправи. З 3 по 15 серпня частини радянських 146-ї та 159-ї стрілецьких дивізій у тісній взаємодії з кораблями Дніпровської флотилії під командуванням капітана першого рангу І. І. Кравця відбили жорстокі атаки ворога і примусили його перейти до оборони.У районі Жулян розгорнулися запеклі бої. «За кожний метр захопленої радянської землі,- повідомляло Радянське інформаційне бюро,- німецькі фашисти розплачуються горами трупів. При спробі атакувати село Жуляни 279-й німецький піхотний полк залишив па полі бою тільки убитими понад 600 чоловік». Разом з частинами Червоної Армії у цих боях брали участь ополченці Залізничного та Радянського районів Києва. Лише на п'ятий день безперервних боїв героїчні захисники столиці залишили с. Жуляни. Усі спроби гітлерівців розширити район прориву і захопити села Тарасівку та Крюківщину зазнали невдачі.
Гітлерівці намагалися будь-якою ціною, незважаючи на втрати, прорвати оборону і захопити Київ. З 5 по 7 серпня вони крінули на південні рубежі Київського укріпленого району нові танкові частини, зосередили тут 44-у, 95-у, 99-у та 299-у піхотні дивізії.
Щоб полегшити становище героїчних захисників міста, командування Південно-Західного фронту завдало ударів по флангах противника силами 5-ї армії з Коростенського укріпленого району і частинами 26-ї армії на південь від Києва. 7 серпня 26-а армія під командуванням генерал-лейтенанта Ф. Я. Костенка сильним контрударом прорвала лінію фронту гітлерівців і 8 серпня оволоділа м. Богуславом. Крім того, війська цієї армії форсували Дніпро і захопили плацдарм біля Трипілля.
Для посилення оборони дніпровських рубежів Києва Верховне Головнокомандування 3 серпня направило з Харківського військового округу десять стрілецьких і дві кавалерійські дивізії. В період з 4 по 10 серпня командування Південно-Західного фронту створило 37-у армію, в яку було об'єднано війська, що обороняли Київський укріплений район. Проте обстановка на підступах до Києва залишалась надзвичайно напруженою.
8 серпня 1941 року Верховне Головнокомандування видало наказ: «Київ не здавати». Штаб оборони столиці і міськком партії вжили термінових заходів до посилення південних рубежів оборони, особливо в районі Корчуватого, Солом'янки і Чоколівки. Туди були направлені 13 винищувальних батальйонів, загони народного ополчення Московського, Печерського, Залізничного, Радянського, Жовтневого та Шевченківського районів Києва. З комуністів і комсомольців було створено 23 спеціальні загони по винищенню ворожих танків.
Німецько-фашистські загарбники, зосередивши значні сили на вузькій ділянці південних рубежів Київського укріпленого району, в ніч з 7 на 8 серпня розпочали новий великий наступ на Київ. Частини радянської 147-ї стрілецької дивізії під тиском переважаючих сил противника змушені були відступати. 8 серпня на рубежах другої лінії оборони Київського укріпленого району зав'язалися запеклі бої. Гітлерівцям удалося захопити с. Пирогів, селище Мишоловку, Голосіївський ліс, приміщення лісотехнічного та плодоягідного інститутів. З голосіївських висот фашистські загарбники почали обстріл з артилерії та мінометів всієї території Московського району міста. Створилася надзвичайно напружена обстановка. Сили захисників Києва виснажувались, гітлерівці прорвались на околиці міста.
Над столицею Радянської України нависла смертельна загроза. Ворог, підкинувши нові сили, міг прорватися у центр міста. Штаб оборони Києва поставив перед його захисниками бойове завдання: затримати наступ гітлерівців і будь-якою ціною продержатися до приходу нових частин Червоної Армії.
Бійці, командири і народні ополченці героїчно відстоювали кожну п'ядь рідної землі, неодноразово переходили в атаку і завдавали ворогу величезних втрат. Захисники Києва не залишали поля бою навіть тоді, коли були поранені. Так, політрук Бойко, будучи тяжко пораненим, повів за собою бійців в атаку. Велику відвагу і мужність у боях з гітлерівцями проявив славний син грузинського народу капітан Чікваїдзе, який, стікаючи кров'ю, продовжував керувати боєм.
У боях з гітлерівськими загарбниками героїчні подвиги здійснили радянські льотчики. По всьому фронту гриміла слава про льотчиків 92-го авіаполку