Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Основні підприємства міста протягом перших 5-10 днів війни перебудували виробничий процес і почали виробляти бойову техніку, боєприпаси та військове спорядження. Заводи «Більшовик», ім. Лепсе та інші підприємства інтенсивно проводили ремонт танків і автомашин. Завод «Ленінська кузня» приступив до переустаткування буксирних суден на канонерські човни, розгорнув швидкісне будівництво бронекатерів. Заводи «Автомат», «13 років Жовтня», «Об'єднаний металіст» та багато інших. на десятий день війни почали виробляти протитанкові та протипіхотні міни, снаряди, вибухівку тощо.
Підприємства міста за ініціативою робітників організували будівництво бронепоїздів. Паровозоремонтний завод спорудив два бронепоїзди, які відіграли значну роль в обороні столиці. Дарницький вагоноремонтний завод, депо і завод «Більшовик» також налагодили їх випуск. Підприємства легкої та місцевої промисловості виготовляли різне військове спорядження та обмундирування.
Полум'яний патріотизм радянських людей проявився у героїчній праці - в швидкісних методах роботи, в сполученні професій, у розгортанні соціалістичного змагання за дострокове виконання виробничих планів.
Великого поширення набув рух за багатоверстатництво і суміщення професій. Робітники, замінюючи своїх товаришів, які пішли на фронт, почали обслуговувати цо 2-3 верстати. Токар заводу «Червоний екскаватор» Бондар вже 23 червня обслуговував 2 верстати і виконав змінне завдання на 550 проц., а наступного дня - на 600 проц. Комуністи ливарного цеху заводу «Більшовик» Кузьменко і Кучерявий з 24 червня стали працювати за шістьох. Коли майстер вагонозбирального цеху трамвайного заводу ім. Дзержинського Бабайчук пішов на фронт, його замінив 60-річний бригадир столярної бригади Вишкварка. На верстатобудівному заводі ім. Горького токарі Олексюк і Потоков опанували спеціальність шліфувальника. В ковальському цеху на дільниці майстра Козлова частина робітників пішла на фронт, але випуск деталей не зменшився. Сполучаючи професії, робітники не допускали простою жодного верстата. Завод «Червоний екскаватор» при меншій кількості робітників став виробляти у три рази більше продукції.
Трудову доблесть проявили радянські жінки та молодь. В умовах масової мобілізації до Червоної Армії дівчата-комсомолки заводу «Більшовик» звернулися до жінок та молоді міста з закликом замінити чоловіків, які пішли на фронт, кожній жінці опанувати виробничу професію.
Цей заклик був гаряче підхоплений. У перші дні війни на виробництво прийшли сотні молодих патріоток з установ, понад 1 тис. учнів старших класів середніх шкіл. Близько 2 тис. дівчат навчалися на курсах шоферів, 400 - сіли за руль трактора, 2144 комсомолки поступили на роботу у госпіталі Києва, 730 дівчат влилися в ряди міліції. На підприємства поверталися пенсіонери.
Самовіддано працювали робітники залізничного транспорту. Не шкодуючи життя, вони під вогнем ворога забезпечували швидке просування ешелонів з військами й військовими вантажами на фронт. Так, на ешелон, який вів машиніст В. Казанський, налетіли фашистські літаки. Але вірний патріот Соціалістичної Батьківщини, будучи поранений і стікаючи кров'ю, привів ешелон на станцію. Помічник машиніста депо Київ-Московський О. Гайдук під час ворожого бомбардування не залишила паровоза навіть після поранення. На одцій із станцій Київського відділення, де стояв ешелон з боєприпасами, від фашистської бомби загорівся вагон. Нехтуючи небезпекою, начальник станції Сулименко і машиніст Молчанов кинулись до палаючого вагона. Фашистські літаки обстрілювали станцію з кулеметів. Сулименко був смертельно поранений, але Молчанов встиг розосередити состав і тим самим відвернув вибух військового ешелону.
Молодь проявляла чудеса трудового героїзму. Так, молоді робітники Київського суднобудівного заводу, очолені комуністами, працюючи вдень і вночі, за два з половиною дні відремонтували пошкоджений ворожими снарядами річковий монітор, на що треба було витратити 15 днів. За липень - серпень 1941 року на підприємствах Києва було відремонтовано 905 бойових машин різних марок.
Комсомольські організації міста надіслали в села для збирання врожаю значну кількість студентської та учнівської молоді. На допомогу колгоспникам виїхало багато студентів Київського державного університету, сільськогосподарського інституту та інших учбових закладів. Патріотичний почин студентів підхопила молодь підприємств та установ Києва.
Розробляючи заходи по організації всенародної відсічі агресорові, партія і уряд особливу увагу приділяли перебазуванню в найкоротші строки продуктивних сил з прифронтових районів у глиб країни і розгортанню їх на новому місці. Своїм рішенням від 27 червня 1941 року ЦК ВКП(б) і РНК СРСР визначили основні завдання і порядок евакуації населення, устаткування
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 2 з 42
громадських і господарських організацій на воєнний лад, по переведенню народного господарства на рейки воєнної економіки, по забезпеченню потреб фронту.Основні підприємства міста протягом перших 5-10 днів війни перебудували виробничий процес і почали виробляти бойову техніку, боєприпаси та військове спорядження. Заводи «Більшовик», ім. Лепсе та інші підприємства інтенсивно проводили ремонт танків і автомашин. Завод «Ленінська кузня» приступив до переустаткування буксирних суден на канонерські човни, розгорнув швидкісне будівництво бронекатерів. Заводи «Автомат», «13 років Жовтня», «Об'єднаний металіст» та багато інших. на десятий день війни почали виробляти протитанкові та протипіхотні міни, снаряди, вибухівку тощо.
Полум'яний патріотизм радянських людей проявився у героїчній праці - в швидкісних методах роботи, в сполученні професій, у розгортанні соціалістичного змагання за дострокове виконання виробничих планів.
Великого поширення набув рух за багатоверстатництво і суміщення професій. Робітники, замінюючи своїх товаришів, які пішли на фронт, почали обслуговувати цо 2-3 верстати. Токар заводу «Червоний екскаватор» Бондар вже 23 червня обслуговував 2 верстати і виконав змінне завдання на 550 проц., а наступного дня - на 600 проц. Комуністи ливарного цеху заводу «Більшовик» Кузьменко і Кучерявий з 24 червня стали працювати за шістьох. Коли майстер вагонозбирального цеху трамвайного заводу ім. Дзержинського Бабайчук пішов на фронт, його замінив 60-річний бригадир столярної бригади Вишкварка. На верстатобудівному заводі ім. Горького токарі Олексюк і Потоков опанували спеціальність шліфувальника. В ковальському цеху на дільниці майстра Козлова частина робітників пішла на фронт, але випуск деталей не зменшився. Сполучаючи професії, робітники не допускали простою жодного верстата. Завод «Червоний екскаватор» при меншій кількості робітників став виробляти у три рази більше продукції.
Трудову доблесть проявили радянські жінки та молодь. В умовах масової мобілізації до Червоної Армії дівчата-комсомолки заводу «Більшовик» звернулися до жінок та молоді міста з закликом замінити чоловіків, які пішли на фронт, кожній жінці опанувати виробничу професію.
Цей заклик був гаряче підхоплений. У перші дні війни на виробництво прийшли сотні молодих патріоток з установ, понад 1 тис. учнів старших класів середніх шкіл. Близько 2 тис. дівчат навчалися на курсах шоферів, 400 - сіли за руль трактора, 2144 комсомолки поступили на роботу у госпіталі Києва, 730 дівчат влилися в ряди міліції. На підприємства поверталися пенсіонери.
Самовіддано працювали робітники залізничного транспорту. Не шкодуючи життя, вони під вогнем ворога забезпечували швидке просування ешелонів з військами й військовими вантажами на фронт. Так, на ешелон, який вів машиніст В. Казанський, налетіли фашистські літаки. Але вірний патріот Соціалістичної Батьківщини, будучи поранений і стікаючи кров'ю, привів ешелон на станцію. Помічник машиніста депо Київ-Московський О. Гайдук під час ворожого бомбардування не залишила паровоза навіть після поранення. На одцій із станцій Київського відділення, де стояв ешелон з боєприпасами, від фашистської бомби загорівся вагон. Нехтуючи небезпекою, начальник станції Сулименко і машиніст Молчанов кинулись до палаючого вагона. Фашистські літаки обстрілювали станцію з кулеметів. Сулименко був смертельно поранений, але Молчанов встиг розосередити состав і тим самим відвернув вибух військового ешелону.
Молодь проявляла чудеса трудового героїзму. Так, молоді робітники Київського суднобудівного заводу, очолені комуністами, працюючи вдень і вночі, за два з половиною дні відремонтували пошкоджений ворожими снарядами річковий монітор, на що треба було витратити 15 днів. За липень - серпень 1941 року на підприємствах Києва було відремонтовано 905 бойових машин різних марок.
Комсомольські організації міста надіслали в села для збирання врожаю значну кількість студентської та учнівської молоді. На допомогу колгоспникам виїхало багато студентів Київського державного університету, сільськогосподарського інституту та інших учбових закладів. Патріотичний почин студентів підхопила молодь підприємств та установ Києва.
Розробляючи заходи по організації всенародної відсічі агресорові, партія і уряд особливу увагу приділяли перебазуванню в найкоротші строки продуктивних сил з прифронтових районів у глиб країни і розгортанню їх на новому місці. Своїм рішенням від 27 червня 1941 року ЦК ВКП(б) і РНК СРСР визначили основні завдання і порядок евакуації населення, устаткування