Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перша лінія оборони Києва проходила по Ірпеню до с. Білогородки, далі через населені пункти Білогородку, Віту-Поштову, Лісники і упиралася лівим флангом у Дніпро. Протягом 55 км по фронту і на 5-10 км у глиб першої лінії оборони було вирито близько 30 км протитанкових ровів, понад 15 км ескарпів,
споруджено 750 дзотів, закладено близько 15 км мінних полів. До 8 липня 1941 року героїчними зусиллями трудящих столиці і військових підрозділів Київський укріплений район був повністю приведений в бойову готовність.
6 липня 1941 року був створений штаб оборони Києва, до складу якого увійшли представники військового командування полковник О. П. Чернишов і майор М. Д. Чукарєв, секретар Київського обкому КП(б)У М. П. Мишин, голова облвиконкому Т. Я. Костюк, секретарі міськкому партії Т. В. Шамрило і К. Ф. Москалець та голова міськвиконкому І. С. Шевцов. Штаб розробив план будівництва оборонних споруд на ближніх підступах до міста, згідно з яким протягом липня трудящі Києва спорудили другу та третю лінії оборони. Друга лінія йшла від Дніпра (в районі Вишгорода) в напрямку на ліс Пущу-Водицю, Біличі, Микільську Борщагівку, Пост-Волинський, Чоколівку, Голосіївський ліс. Третя лінія оборони пролягала безпосередньо в околицях міста.
Для захоплення Києва і плацдармів на лівому березі Дніпра гітлерівське командування групи армій «Південь» кинуло спочатку 3-й моторизований корпус у складі двох танкових та двох моторизованих дивізій і десять піхотних дивізій 6-ї армії. Передові частини німецьких танкових військ, захопивши 9 липня Житомир, в ніч на 10 липня підійшли по Житомирському шосе до р. Ірпеня. Створилась пряма загроза вторгнення ворога у Київ. Радянські війська, які обороняли місто, зупинили наступ гітлерівських військ на рубежі Київського укріпленого району і сильними контрударами відбили жорстокі атаки ворога.
11-12 липня частини Київського укріпленого району за допомогою 23-ї мотострілецької дивізії, бронепоїзда та ополченців-залізничників під командуванням А. С. Тихохода розгромили групу танкових військ противника, що прорвалася в район ст. Ворзель і намагалася перерізати залізничну лінію Київ-Коростень. Ця лінія працювала до 18 серпня 1941 року, забезпечуючи підвіз боєприпасів, спорядження і продовольства для 5-ї радянської армії, яка прикривала дальні підступи до Києва в Коростенському укріпленому районі.
У триденних боях з 11 по 14 липня підрозділи 4-го мотострілецького полку та артилерійського полку, сформованого з особового складу Київського артилерійського училища ім. Фрунзе, відбили всі атаки гітлерівців, які намагалися форсувати р. Ірпінь в районі Житомирського шосе і з ходу захопити Київ. Радянські
війська контратаками завдали поразки танковим частинам противника, що проникли на правий берег Ірпеня і захопили села Перевіз, Дзвонкове, Жорнівку і Забір'я Васильківського району. Зазнавши великих втрат, гітлерівці змушені були відступити на лівий берег Ірпеня в район Бишева.
З 10 липня розгорнулися кровопролитні оборонні бої на дальніх і близьких підступах до столиці. Для ліквідації загрози, що нависла над Києвом, 10 липня перейшли в наступ на південь від Коростенського укріпленого району війська 5-ї армії під командуванням генерал-майора танкових військ М. І. Потапова. 14 липня її частини перерізали шосейну
дорогу між Новоградом-Волинським і Житомиром. Шість піхотних і дві моторизовані дивізії ворога були сковані і не змогли взяти участь у наступі на Київ. Німецько-фашистське командування змушене було направити сюди додатково п'ять піхотних дивізій, знявши їх з району Бердичева.
Противник вирішив будь-що знищити радянські війська, які обороняли райони Києва і Коростеня, і тим самим ліквідувати загрозу північному флангові групи армій «Південь». ЗО липня він відновив наступ на Київ, а 31 липня - на Коростень.
Війська 5-ї армії під ударами сильного угруповання ворога змушені були відступити. Надвечір 7 серпня вони закріпились вздовж залізниці Київ-Коростень, тим самим сприяючи успішній боротьбі Києва.
На Київському напрямку п'ять німецьких дивізій наступали проти двох дивізій правого флангу радянської 26-ї армії, яка займала оборону від Києва до Черкас. Радянські війська не змогли стримати натиску майже втроє переважаючих сил противника і змушені були відступати - одна дивізія в напрямку на Трипілля, друга - на рубежі Київського укріпленого району. Але 31 липня німецько-фашистські війська, що наступали на Трипілля, були атаковані радянськими частинами і змушені були відступити.
Зазнавши поразки в районі Трипілля, фашистські війська 3 серпня перейшли в наступ у напрямку на Ржищів і Канів з метою захопити дніпровські
Київ у роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945 pp.)
Сторінка 4 з 42
чоловік. Десятки ворожих літаків бомбили і обстрілювали з кулеметів місця будівництва, але фашистам не вдалося зірвати оборонні роботи. Трудящі столиці працювали не покладаючи рук, виконували норми на 200-300 процентів.Перша лінія оборони Києва проходила по Ірпеню до с. Білогородки, далі через населені пункти Білогородку, Віту-Поштову, Лісники і упиралася лівим флангом у Дніпро. Протягом 55 км по фронту і на 5-10 км у глиб першої лінії оборони було вирито близько 30 км протитанкових ровів, понад 15 км ескарпів,
6 липня 1941 року був створений штаб оборони Києва, до складу якого увійшли представники військового командування полковник О. П. Чернишов і майор М. Д. Чукарєв, секретар Київського обкому КП(б)У М. П. Мишин, голова облвиконкому Т. Я. Костюк, секретарі міськкому партії Т. В. Шамрило і К. Ф. Москалець та голова міськвиконкому І. С. Шевцов. Штаб розробив план будівництва оборонних споруд на ближніх підступах до міста, згідно з яким протягом липня трудящі Києва спорудили другу та третю лінії оборони. Друга лінія йшла від Дніпра (в районі Вишгорода) в напрямку на ліс Пущу-Водицю, Біличі, Микільську Борщагівку, Пост-Волинський, Чоколівку, Голосіївський ліс. Третя лінія оборони пролягала безпосередньо в околицях міста.
Для захоплення Києва і плацдармів на лівому березі Дніпра гітлерівське командування групи армій «Південь» кинуло спочатку 3-й моторизований корпус у складі двох танкових та двох моторизованих дивізій і десять піхотних дивізій 6-ї армії. Передові частини німецьких танкових військ, захопивши 9 липня Житомир, в ніч на 10 липня підійшли по Житомирському шосе до р. Ірпеня. Створилась пряма загроза вторгнення ворога у Київ. Радянські війська, які обороняли місто, зупинили наступ гітлерівських військ на рубежі Київського укріпленого району і сильними контрударами відбили жорстокі атаки ворога.
11-12 липня частини Київського укріпленого району за допомогою 23-ї мотострілецької дивізії, бронепоїзда та ополченців-залізничників під командуванням А. С. Тихохода розгромили групу танкових військ противника, що прорвалася в район ст. Ворзель і намагалася перерізати залізничну лінію Київ-Коростень. Ця лінія працювала до 18 серпня 1941 року, забезпечуючи підвіз боєприпасів, спорядження і продовольства для 5-ї радянської армії, яка прикривала дальні підступи до Києва в Коростенському укріпленому районі.
У триденних боях з 11 по 14 липня підрозділи 4-го мотострілецького полку та артилерійського полку, сформованого з особового складу Київського артилерійського училища ім. Фрунзе, відбили всі атаки гітлерівців, які намагалися форсувати р. Ірпінь в районі Житомирського шосе і з ходу захопити Київ. Радянські
війська контратаками завдали поразки танковим частинам противника, що проникли на правий берег Ірпеня і захопили села Перевіз, Дзвонкове, Жорнівку і Забір'я Васильківського району. Зазнавши великих втрат, гітлерівці змушені були відступити на лівий берег Ірпеня в район Бишева.
З 10 липня розгорнулися кровопролитні оборонні бої на дальніх і близьких підступах до столиці. Для ліквідації загрози, що нависла над Києвом, 10 липня перейшли в наступ на південь від Коростенського укріпленого району війська 5-ї армії під командуванням генерал-майора танкових військ М. І. Потапова. 14 липня її частини перерізали шосейну
дорогу між Новоградом-Волинським і Житомиром. Шість піхотних і дві моторизовані дивізії ворога були сковані і не змогли взяти участь у наступі на Київ. Німецько-фашистське командування змушене було направити сюди додатково п'ять піхотних дивізій, знявши їх з району Бердичева.
Противник вирішив будь-що знищити радянські війська, які обороняли райони Києва і Коростеня, і тим самим ліквідувати загрозу північному флангові групи армій «Південь». ЗО липня він відновив наступ на Київ, а 31 липня - на Коростень.
Війська 5-ї армії під ударами сильного угруповання ворога змушені були відступити. Надвечір 7 серпня вони закріпились вздовж залізниці Київ-Коростень, тим самим сприяючи успішній боротьбі Києва.
На Київському напрямку п'ять німецьких дивізій наступали проти двох дивізій правого флангу радянської 26-ї армії, яка займала оборону від Києва до Черкас. Радянські війська не змогли стримати натиску майже втроє переважаючих сил противника і змушені були відступати - одна дивізія в напрямку на Трипілля, друга - на рубежі Київського укріпленого району. Але 31 липня німецько-фашистські війська, що наступали на Трипілля, були атаковані радянськими частинами і змушені були відступити.
Зазнавши поразки в районі Трипілля, фашистські війська 3 серпня перейшли в наступ у напрямку на Ржищів і Канів з метою захопити дніпровські