Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Триліси

Сторінка 1 з 6
Триліси - село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Кам'янки, правої притоки Росі, за 13 км від Фастова. Населення - 6300 чоловік.
Біля села досліджено кургани доби бронзи, часів Київської Русі та кочівників XXIII ст. У селі збереглися залишки городища, на якому в 1865 році знайдено монетний скарб (голландські талери та дрібні срібні монети - польські, шведські, прусські).
Триліси (в писемних джерелах - Трилесы, Трилесся, Трылисы) - одне з найдавніших поселень Придніпров'я. Про походження назви села існує дві думки. Згідно з однією, колись у цій місцевості росли три дубові ліси. За іншою - воно було оточене трьома рядами дубового частоколу. Остання, очевидно, більш достовірна. Триліси вперше згадуються в XIV ст., коли київський князь Володимир Ольгердович грамотою, виданою в 1390 році, стверджував право володіння ними за князем Юрієм Половцем-Рожиновським зі Сквири. Син князя Володимира Ольгердовича - Володимир (Олелько) спеціальним привілеєм підтвердив право Михайла Юрійовича зі Сквири на володіння Трилісами. В 1593 році польський король Сигізмунд III передав містечко разом з навколишніми селами у володіння В. Черминському.
Наприкінці XVI - на початку XVII ст. татарські орди п'ять разів спустошували Триліси, а в 1600 році - повністю спалили. Проте невдовзі містечко почало відроджуватися. В 1616 році в Трилісах, які належали тоді до Білоцерківського староства, було 170 селянських господарств, що відбували «послушенство», і ЗО козацьких. Феодальних повинностей вони не виконували, бо у зв'язку з татарськими набігами містечку були надані пільги на 20 років. Однак староста примушував жителів вносити чималі платежі на свою користь, влітку жати один день на тиждень, косити два дні на рік, взимку привозити до замку два вози дров. Під час воєнних дій чоловіки відбували військову службу, а в мирний час - польову сторожу на степових шляхах. Як видно з наведених даних, феодальна залежність селян у Трилісах була легшою, ніж у багатьох інших містечках, тим важчими були для них утиски, яких вони зазнавали від старости, підстарости, власників трьох млинів та двох крамниць, що самі визначали ціни на продукти,- розмір мірчука тощо. Все це разом з постійною небезпекою нападів татарських орд призводило до того, що багато селян залишили містечко. За люстрацією 1622 року в ньому налічувалося всього 60 дворів.
Щоб захистити Триліси від нападів татар, їх обнесли земляним валом і дерев'яними стінами/ На горбі біля річки Кам'янки знаходився замок. Його невеликий гарнізон мав на озброєнні три гармати, 19 гаківниць та іншу зброю, У 1626 році Сигізмунд III передав містечко у володіння ротмістрові польських військ А, Строчі за участь у придушенні селянсько-козацьких виступів проти шляхти в 1625 році.
Яскраву сторінку вписали жителі Триліс в історію визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. У серпні 1651 року, коли селянсько-козацькі війська на чолі з Богданом Хмельницьким після поразки під Берестечком відступили до Білої Церкви, польське військо зупинилося під Трилісами. Жовніри й шляхта нещадно пограбували населення навколишніх хуторів. Вони навантажили цілий обоз продуктами, а також різним майном. Але козацький гарнізон і жителі не впустили поляків у містечко. «Невгамовна чернь,- писав у листі до короля стольник А. Мясковський,- бачачи військо досить велике, жодної душі не вислала просити про помилування, а посилала нам тисячу всяких лайливих слів і радила не мучити коней, щоб було на чому тікати в Краків». Коронний гетьман Потоцький дав наказ силою оволодіти містечком. На світанку 23 серпня 1651 року загін у складі 600 піхотинців і 400 драгунів з чотирма гарматами розпочав штурм Триліс. Бій був нерівний, але жителі захищалися мужньо. Навіть жінки брали участь у відсічі ворогу. Одна з них билася в гущі ворогів і відрубала косою голову польському капітану. Втративши 80 солдат і двох офіцерів, шляхта захопила Триліси і вщент зруйнувала їх. З небаченою люттю вона винищувала людей без різниці статі і віку. Очевидець записав: «Трупів скрізь повно: в будинках, погребах, коморах, біля містечка і на полях, повно скрізь чоловіків і жінок з дітьми. Очевидно, не менше 2 тис. чоловік». Козацького сотника Б. Олександренка взяли в полон і після нелюдських катувань посадили на кіл. Тих, хто намагався пробратись у Фастів човнами, шляхтичі перехоплювали і тут же вбивали. За переказами, кров три дні не висихала.
Довгий час Триліси не заселялись. У XVIII ст. вони згадуються в документах як невелике село Білоцерківського староства. В 1765 році в ньому налічувалося 138 халуп. Тут містилися прикордонні митні склади. З 1775 року поселення належало польському магнатові К. Браницькому. Після возз'єднання Правобережної України з Росією Триліси увійшли до Васильківського повіту Київської губернії.
Однією з найважливіших подій у житті Триліс XIX ст. було повстання Чернігівського полку. П. І. Пестель 13 грудня 1825 року за доносом був заарештований, тому повстання очолив підполковник С. І. Муравйов-Апостол. Про повстання 14 грудня в Петербурзі він дізнався 25 грудня від сенатського

Триліси