Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Триліси

Сторінка 2 з 6
кур'єра в Житомирі, куди прибув для зустрічі з членами таємного товариства, що служили в інших військових частинах. 28 грудня С. І. Муравйов-Апостол приїхав у Триліси, де була розквартирована 5-та мушкетерська рота, і послав солдата з запискоюпро початок дій до члена товариства командира роти .
A. Д. Кузьміна, який разом з поручиками М, О. Щепиллом, В. М. Соловйовим та І. І. Сухиновим перебував в той час у Василькові у зв'язку з прийняттям присяги Миколі І. Одержавши звістку, офіцери виїхали до Триліс. Але раніше туди прибули полковник Гебель і жандармський поручик Ланг, які шукали С. І. Муравйова-Апостола та М. П. Бестужева-Рюміна. Випадково зайшовши на квартиру до А. Д. Кузьміна, вони побачили там одягнутого С. І. Муравйова-Апостола, а в сусідній кімнаті на ліжку - його брата. Гебель зачитав наказ про арешт, поставив варту. В цей час приїхали з Василькова А. Д. Кузьмін, М. О. Щепилло, В. М. Соловйов та І. І. Сухинов. За допомогою зброї вони звільнили С. Муравйова-Апостола з-під арешту. Того ж дня А. Д. Кузьмін на чолі 5-ї мушкетерської роти пішов у Ковалівку, М. О. Щепилло та
B. М. Соловйов поїхали піднімати свої роти. ЗО грудня 5-та і 2-га роти направилися до Василькова. Це стало початком повстання. Чернігівський полк на чолі з С. І. Муравйовим-Апостолом 31 січня вирушив з Василькова на Білу Церкву, щоб залучити 17-й єгерський полк. Повсталі роти зупинилися в Пологах і провели тут з 2 на 3 січня тривожну ніч. У Пологах С. І. Муравйов-Апостол довідався, що 17-й єгерський полк з Білої Церкви вийшов у напрямі Сквири, а замість нього введений вірний цареві 18-й єгерський полк з артилерією. Тому було вирішено йти через Ковалівку і Триліси на Паволоч. З січня 1826 року Чернігівський полк між селами Ковалівкою і Устимівкою зустріли урядові війська під командуванням генерал-майора Гейсмара. Після кількох артилерійських залпів повсталі роти атакувала кавалерія і розгромила їх. Загинули поручик М. О. Щепилло, прапорщик Іпполіт Муравйов-Апостол (молодший брат С. І. Муравйова-Апостола) та 6 солдат. Близько 20 чоловік було поранено, 895 - взято в полон.
Царський уряд нещадно розправився з декабристами. С. І. Муравйов-Апортол і М. П. Бестужев-Рюмін разом з П. І. Пестелем, К. Ф. Рилєєвим і П. Г. Каховським були повішені, В. М. Соловйов, І. І. Сухинов, О. Мозалевський і А. А. Бистрицький - засуджені до довічної каторги. Солдатів-учасників руху за вироком військового суду били шпіцрутенами, а потім відправили на заслання та в полки, розквартировані на окраїнах Росії.
Офіцери Чернігівського полку М. О. Щепилло, Іпполіт Муравйов-Апостол, А. Д. Кузьмін, який застрелився, солдати І. Акусов, М. Юрій, Ю. Юрій, С. Іванов, І. Єпіфанов, Є. Михайлов поховані в Трилісах у братській могилі. В 1965 році на відзнаку 140-річчя повстання Чернігівського полку в селі споруджено пам'ятник.
У другій половині XIX ст. економічне життя Триліс дещо пожвавилось, У 1856 році В. Браницький збудував тут гуральню, на якій працювали кріпаки. Крім гуральні, в селі були панська економія, водяний млин і 3 кузні.
Реформа 1861 року не поліпшила економічне становище селян. Вони сподівалися одержати без викупу землю, политу їх потом і кров'ю, та ці сподівання виявилися марними. Після проведення реформи селянські наділи становили в середньому по 2,5 десятини на ревізьку душу, що не забезпечувало навіть прожиткового мінімуму. За наділи селяни мали платити високі викупні платежі. Крім того, їхні господарства були обтяжені численними податками. Все це призводило до зубожіння
й обезземелення селян. Щоб якось прргодувати сім'ю, вони мусили йти на заробітки в поміщицьку економію або на відхожі промисли, іноді назавжди залишаючи рідні оселі. Обезземелення селян посилював безперервний процес дроблення селянських наділів у результаті виникнення нових сімей. Якщо напередодні реформи 1861 року в Трилісах налічувалося 360 дворів1, то в 1900 році - вже 430. У селі був млин, три кузні. Хоч з 1866 року Триліси стали волосним центром, але на економічному і культурному розвитку їх це не позначилось.
Навесні 1905 року хвиля селянських виступів, яка прокотилася по країні, захопила й Триліси. В травні 1905 року застрайкували робітники гуральні. Вони вимагали скорочення робочого дня з 12 до 10 годин, підвищення заробітної плати. Страйк підтримали робітники економії, які також висунули вимогу підвищити оплату праці. Браницькі звернулися до київського губернатора по допомогу. В Триліси прибув каральний загін. Тільки після арешту організаторів страйку та масових репресій виступ було придушено. Щоб попередити нові виступи селян, загін ще довгий час залишався в Трилісах.
Після проведення столипінської аграрної реформи процес класової диференціації в селі ще поглибився. У 1912 році в Трилісах 866 дворів володіли 2279 десятинами надільної землі, в т. ч. 280 дворів мали до 2 десятин, а 18 дворів - 10 і більше. Причому, 508 господарств, яким належало від однієї до трьох десятин, мали 247 коней і 62 голови волів та корів. Недостатня кількість робочої худоби, низький рівень агротехніки зумовлювали низькі врожаї.


Триліси