Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Київ у період підготовки і проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції. Встановлення Радянської влади (квітень 1917 — березень 1918 pp.)
Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції політична обстановка в Києві була надзвичайно складною. Велику активність в боротьбі за владу проявляли численні буржуазні і дрібнобуржуазні партії як російські, так і українські. Вони намагалися демагогічними обіцянками завоювати вплив, серед широких мас трудящих і спрямувати їхню революційну енергію в своїх класових інтересах.
Основні напрямки роботи більшовицької організації в цих нових умовахбули визначені на перших легальних зборах більшовиків міста, що відбулися 6 березня 1917 року. Тут було заслухано звіт про роботу більшовиків в умовах підпілля, розглянуті питання про поточний політичний момент, про ставлення до інших політичних партій, обрано Тимчасовий комітет РСДРП.
Під впливом більшовицької агітації зростала політична свідомість трудящих мас Києва. Після Лютневої революції у місті відбулося багато зборів, мітингів, демонстрацій, де трудящі висловили свої вимоги. Боротьба робітників та їх революційні вимоги робили великий вплив і на солдатів.
В ніч з 3 на 4 квітня 1917 року в Росію повернувся В. І. Ленін, який 4 квітня виступив перед більшовиками з доповіддю «Про завдання пролетаріату в даній революції», Тези якої були опубліковані в «Правде». В цьому історичному документі викладений теоретично обгрунтований план боротьби за переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. Узагальнюючи досвід Паризької комуни і двох російських революцій, В. І. Ленін прийшов до висновку, що найдоцільнішою формою диктатури пролетаріату в Росії може бути республіка Рад. Лозунг «Вся влада Радам» в конкретній історичній обстановці, що склалася в Росії, орієнтував партію на мирний розвиток революції шляхом боротьби більшовиків за вплив усередині Рад, хоч Ленін враховував можливість і збройної боротьби. В. І. Ленін викривав імперіалістичний характер війни, застерігав більшовиків від підтримки Тимчасового уряду, націлював партію на проведення націоналізації землі і передачі її селянам, радив встановити контроль над виробництвом і розподілом продуктів.
Квітневі тези В. І. Леніна мали величезний вплив на трудящі маси. Вони визначали чітку лінію дій для більшовицьких організацій. Проте не всі більшовики одразу сприйняли нову ленінську тактику. Значна частина партійних працівників не могла зразу освоїтися з крутим поворотом у житті країни, з рішучою зміною тактики і новими настановами, які дав В. І. Ленін у Квітневих тезах.
Гострою була боротьба навколо Квітневих тез і в Київському комітеті РСДРП. Це пояснювалось тим, що частина членів комітету-Є. Б. Бош, О. Б. Горвіц, І. М. Крейсберг та інші-деякий час перебували під впливом Г. Пятакова, який був противником ленінської теорії соціалістичної революції, недооцінював національне питання і допускав ряд інших помилок.
Київським більшовикам Квітневі тези В. І. Леніна стали відомі через М. О. Савельева (Петрова), який був делегований Київським комітетом більшовиків до Петрограда для участі в роботі наради партійних працівників, що відбулася 27 березня 1907 року. Він зустрічав В. І. Леніна на Фінляндському вокзалі, слухав його промову і повернувся до Києва з текстом Квітневих тез. Під час обговорення Квітневих тез в Київській партійній організації розгорілась пристрасна полеміка між прихильниками і противниками тез. Обговорення тез кілька разів виносилось на засідання комітету, і 14 квітня під впливом Пятакова комітет ухвалив резолюцію, в якій тези В. І. Леніна вважались неприйнятими.
Таку ж резолюцію Г. Пятаков намагався нав'язати загальним зборам більшовиків Києва, які відбулися 15 квітня. Але збори відхилили цю пропозицію. Основна маса Київської міської партійної організації підтримала ленінську позицію.
На УП (Квітневій) Всеросійській конференції РСДРП(б), яка відкрилася в Петрограді 24 квітня, В. І. Ленін, розвиваючи висунуті в Квітневих тезах