Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Керовані більшовиками профспілки і фабзавкоми організовували страйкову боротьбу робітників, запроваджували їх вимоги явочним порядком. Особливо широко під керівництвом більшовиків розгорнулася боротьба за 8-годинний робочий день. Більшовики закликали робітників діяти сміливо і рішуче, встановлювати 8-годинний робочий день явочним порядком. 23 березня 1917 року збори представників заводів і фабрик Києва вирішили запровадити 8-годинний робочий день на всіх підприємствах. На кінець березня на 8-годинний робочий день перейшло більше половини підприємств міста.
Робітники вели наполегливу боротьбу за підвищення заробітної плати і поліпшеная умов праці. У квітні-травні на підприємствах Києва пройшла хвиля страйків. Майже всі вони закінчувалися перемогою робітників.
Однією з найважливіших ділянок діяльності київських більшовиків була політична робота серед солдатів. В Києві, який був тиловим містом Південно-Західного фронту, були зосереджені значні військові сили. Тому боротьба між політичними партіями за вплив серед солдатів була особливо гострою. Меншовики та есери закликали солдатів вірно служити Тимчасовому урядові, бути готовими битись на фронті до переможного закінчення війни. Центральна рада проводила роботу по створенню українізованих частин, які вона розраховувала використати для стриміння революційного руху і для тиску на Тимчасовий уряд.
Більшовики викривали перед солдатами кадетів, меншовиків, есерів і буржуазних націоналістів, роз'яснювали їм політику партії більшовиків. Для організації роботи серед солдатів Київський комітет РСДРП(б) в травці 1917 року створив Тимчасовий комітет військової організації на чолі з Л. Л. Пятаковим. Військова більшовицька організація влаштувала виступи більшовиків на солдатських мітингах, поширювала серед солдатів більшовицьку літературу, газети.
Вплив більшовиків на солдатські маси зростав дуже швидко. Особливо великим впливом користувались більшовики в 3-му авіапарку, на артилерійському складі та в інших військових частинах.
На солдатських мітингах все частіше приймались резолюції з протестом проти війни, з вимогами передати владу в країні Радам робітничих і солдатських депутатів.
На мітингу, що відбувся 7 червня, солдати Київського гарнізону вимагали від Тимчасового уряду опублікування царських секретних договорів з країнами Антанти і висловили різкий протест проти імперіалістичної політики Тимчасового уряду. В ухваленій резолюції солдати закликали «всьому робітничому людові організуватися під прапором революційного крила соціал-демократії і передати владу в руки Рад; вимагати негайного укладення перемир'я на всіх фронтах і негайної передачі всіх фабрик і заводів під контроль робітників, а поміщицьких земель-під контроль селянських організацій».
Поряд з завоюванішм на сторону революції солдатських мас більщовики створювали озброєні загони робітників-Червону гвардію. Через свій орган-газету «Голос соціал-демократа»-Київський комітет РСДРП(б) 18 квітня 1917 року звернувся до робітників із закликом озброюватися, вступати в ряди Червоної гвардії. «В наших руках,-писала газета,- повинна зосередитись величезна сила, а для цього пролетаріат повинен бути не тільки організованим, але й озброєним.
Тільки озброївшись, він моше владно проявити свою організовану волю... Ось-чому необхідно негайно... приступити до створення Червоної гвардії, революційної гвардії пролетаріату». На цей заклик гаряче відгукнулися пролетарі міста.
Уже в квітні 1917 року загони Червоної гвардії були створені на «Арсеналі», в Головних залізничних майстернях, на Південно-Російському заводі та на інших підприємствах міста. Активними організаторами загонів Червоної гвардії були А. В. Іванов, О. О. Сивцов, В. Н. Боженко, О. Б. Горвіц, В. М. Довнар-Запольський та інші більшовики. В організацію червоногвардійських загонів активно включилися також профспілки. Більшовицькі фракції профспілок систематично займалися цим важливим питанням. Внаслідок спільних зусиль партійних і профспілкових організацій в липні 1917 року в Києві уже було 16 червоногвардійських загонів, у складі яких було майже 2000 чоловік. Керівником Київської Червоної гвардії було призначено члена виконкому Ради робітничих депутатів більшовика О. О. Сивцова.
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 3 з 44
Апштейна та багатьох інших. Це були нові робітничі організації, створені революційною творчістю мас. Фабрично-заводські комітети захищали інтереси робітників, займались поліпшенням умов їх праці, вели, боротьбу про.тй, економічного саботажу підприємців, намагалися запровадити робітничий контроль. В ході цієї боротьби встановлювали тісні зв'язки з більшовицькою партією, розуміючи, що тільки вона є єдиним захисником інтересів пролетаріату. Серед керівників київських профспілок і фабзавкомів було багато більшовиків і серед них А. В. Іванов, О. Г. Горбачов, І. Ф. Смирнов (Ласточкіп) та інші.Робітники вели наполегливу боротьбу за підвищення заробітної плати і поліпшеная умов праці. У квітні-травні на підприємствах Києва пройшла хвиля страйків. Майже всі вони закінчувалися перемогою робітників.
Однією з найважливіших ділянок діяльності київських більшовиків була політична робота серед солдатів. В Києві, який був тиловим містом Південно-Західного фронту, були зосереджені значні військові сили. Тому боротьба між політичними партіями за вплив серед солдатів була особливо гострою. Меншовики та есери закликали солдатів вірно служити Тимчасовому урядові, бути готовими битись на фронті до переможного закінчення війни. Центральна рада проводила роботу по створенню українізованих частин, які вона розраховувала використати для стриміння революційного руху і для тиску на Тимчасовий уряд.
Більшовики викривали перед солдатами кадетів, меншовиків, есерів і буржуазних націоналістів, роз'яснювали їм політику партії більшовиків. Для організації роботи серед солдатів Київський комітет РСДРП(б) в травці 1917 року створив Тимчасовий комітет військової організації на чолі з Л. Л. Пятаковим. Військова більшовицька організація влаштувала виступи більшовиків на солдатських мітингах, поширювала серед солдатів більшовицьку літературу, газети.
Вплив більшовиків на солдатські маси зростав дуже швидко. Особливо великим впливом користувались більшовики в 3-му авіапарку, на артилерійському складі та в інших військових частинах.
На солдатських мітингах все частіше приймались резолюції з протестом проти війни, з вимогами передати владу в країні Радам робітничих і солдатських депутатів.
На мітингу, що відбувся 7 червня, солдати Київського гарнізону вимагали від Тимчасового уряду опублікування царських секретних договорів з країнами Антанти і висловили різкий протест проти імперіалістичної політики Тимчасового уряду. В ухваленій резолюції солдати закликали «всьому робітничому людові організуватися під прапором революційного крила соціал-демократії і передати владу в руки Рад; вимагати негайного укладення перемир'я на всіх фронтах і негайної передачі всіх фабрик і заводів під контроль робітників, а поміщицьких земель-під контроль селянських організацій».
Поряд з завоюванішм на сторону революції солдатських мас більщовики створювали озброєні загони робітників-Червону гвардію. Через свій орган-газету «Голос соціал-демократа»-Київський комітет РСДРП(б) 18 квітня 1917 року звернувся до робітників із закликом озброюватися, вступати в ряди Червоної гвардії. «В наших руках,-писала газета,- повинна зосередитись величезна сила, а для цього пролетаріат повинен бути не тільки організованим, але й озброєним.
Тільки озброївшись, він моше владно проявити свою організовану волю... Ось-чому необхідно негайно... приступити до створення Червоної гвардії, революційної гвардії пролетаріату». На цей заклик гаряче відгукнулися пролетарі міста.
Уже в квітні 1917 року загони Червоної гвардії були створені на «Арсеналі», в Головних залізничних майстернях, на Південно-Російському заводі та на інших підприємствах міста. Активними організаторами загонів Червоної гвардії були А. В. Іванов, О. О. Сивцов, В. Н. Боженко, О. Б. Горвіц, В. М. Довнар-Запольський та інші більшовики. В організацію червоногвардійських загонів активно включилися також профспілки. Більшовицькі фракції профспілок систематично займалися цим важливим питанням. Внаслідок спільних зусиль партійних і профспілкових організацій в липні 1917 року в Києві уже було 16 червоногвардійських загонів, у складі яких було майже 2000 чоловік. Керівником Київської Червоної гвардії було призначено члена виконкому Ради робітничих депутатів більшовика О. О. Сивцова.