Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
шовіністичні, не визнаючи права націй на самовизначення. Такі погляди були особливо небезпечними для більшовиків Києва, які повинні були протиставити націоналістичній агітації українських буржуазних і дрібнобуржуазних партій свою чітку лінію щодо національного питання. Помилки київських більшовиків у національному питанні українські буржуазні націоналісти вміло використовували в своїх інтересах.
Виступаючи на Квітневій конференції, В. І. Ленін гостро критикував шовіністичні погляди Г. Пятакова, наполягав на визнанні права націй на самовизначення аж до відокремлення і утворення самостійних держав, підкреслюючи, що той, хто не визнає цього права,-анексіоніст і шовініст. Разом з тим В. І. Ленін застерігав, що право націй на відокремлення не слід змішувати з доцільністю такого відокремлення, що це питання слід розв'язувати, виходячи з інтересів класової боротьби пролетаріату за соціалізм. «Якщо українці добачать, що у нас республіка Рад,-говорив В. І. Ленін,-вони не відокремляться, а якщо у нас буде республіка Мілгокова, вони відокремляться».
Рішення конференції з національного питання мали велике значення для більшовицьких організацій України.
Керуючись рішеннями Квітневої конференції, більшовики Києва ще активніше розгорнули боротьбу за завоювання мас. Велику увагу вони приділяли роботі в Раді робітничих депутатів, у профспілках, фабзавкомах!. Основним лозунгом, яким більшовики керувались у своїй роботі, був лозунг «Воя влада Радам!». Більшовицька фракція в Київській Раді намагалась спрямувати діяльність Ради в революційне річище, підняти її авторитет в масах. Виступаючи в Раді при обговоренні Тих чи інших питань, більшовики викривали угодовство меншовиків і есерів, підкреслювали необхідність передачі всієї влади Радам. Так, на засіданні Ради 24 травня при обговоренні питання про поточний момент, на противагу меншовикам і есерам, які схвалювали створення коаліційного уряду, більшовицька фракція внесла резолюцію, в якій пропонувала визнати вступ до міністерства представників Петроградської Ради помилковим кроком. Більшовики закликали робітників, солдатів і селян у момент настання краху коаліційної політики взяти всю владу в свої руки.
При обговоренні питання про боротьбу з продовольчими труднощами 24 червня представник більшовицької фракції О. Горвіц заявив, що продовольчі труднощі викликали війна і політика буржуазії і що «боротьба проти господарської розрухи є боротьбою.проти капіталістів». Він запропонував взяти на облік всі продукти, встановити тверді ціни і запровадити карткову систему на предмети споживання, підкресливши при цьому, що всі зазначені заходи будуть малодійовими, поки Ради не стануть владою, що рішуче проводить в життя свої рішення.
Хоч проекти резолюцій, запропоновані більшовиками, відхилялися Радами, сам факт їх проголошення відігравав певну роль в політичному вихованні трудящих. Робота більшовицької фракції в Раді проходила під безпосереднім керівництвом Київського комітету РСДРП, який включив до свого складу всю фракцію і систематично слухав інформацію про її роботу.
Агітаційна робота більшовиків у масах сприяла зростанню їх авторитету серед трудящих. Про це свідчили перевибори Ради робітничих депутатів, що відбулися в травні, під час яких за більшовиків голосувало значно більше робітників, ніж на попередніх виборах. Обираючи до Ради, нових представників, робітники Києва вимагали від них більш рішучих дій. Так, робітники Київського електричного товариства, обираючи членів Ради робітничих депутатів, зажадали від неї та її виконавчого комітету «відкинути всяку нерішучість і стати на шлях непримиренної класової і політичної боротьби аж до повного закріплення за собою влади».
Незважаючи на те, що після перевиборів Київської Ради робітничих депутатів більшість місць в ній залишилась за меншовиками та есерами, фракція більшовиків збільшилась до 90 чоловік. У виконком було обрано 11 депутатів-більшовиків проти 6-у попередньому складі.
Більшовики Києва приділяли велику увагу організації і згуртуванню робітничого класу, роз'яснюючи робітникам необхідність об'єднуватися в профспілки, створювати фабрично-заводські комітети. Цей процес проходив дуже активно. На травень 1917 року ,в організаційній комісії Київської Ради робітничих депутатів було вже зареєстровано 20 профспілок.
Фабзавкоми почали виникати на київських підприємствах вже в березні 1917 року. Так, вони були організовані на заводах «Ауто», Гретера і Криванека, Південноросійському машинобудівному, дротяно-цвяховому,
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 2 з 44
положення, переконливо довів можливість і необхідність в Росії соціалістичної революції. Конференція засудила опортуністичні виступи Каменева і Пятакова, які прирікали революцію на поразку. Для більшовицької організації Києва особливе . значення, поряд з іншими рішеннями конференції, мала резолюція з національного питання. Деякі керівні працівники Київського комітету-Г. Пятаков та інші-недооцінювали національне питання, а інколи обстоювали навіть позиції великодержавні, Виступаючи на Квітневій конференції, В. І. Ленін гостро критикував шовіністичні погляди Г. Пятакова, наполягав на визнанні права націй на самовизначення аж до відокремлення і утворення самостійних держав, підкреслюючи, що той, хто не визнає цього права,-анексіоніст і шовініст. Разом з тим В. І. Ленін застерігав, що право націй на відокремлення не слід змішувати з доцільністю такого відокремлення, що це питання слід розв'язувати, виходячи з інтересів класової боротьби пролетаріату за соціалізм. «Якщо українці добачать, що у нас республіка Рад,-говорив В. І. Ленін,-вони не відокремляться, а якщо у нас буде республіка Мілгокова, вони відокремляться».
Рішення конференції з національного питання мали велике значення для більшовицьких організацій України.
Керуючись рішеннями Квітневої конференції, більшовики Києва ще активніше розгорнули боротьбу за завоювання мас. Велику увагу вони приділяли роботі в Раді робітничих депутатів, у профспілках, фабзавкомах!. Основним лозунгом, яким більшовики керувались у своїй роботі, був лозунг «Воя влада Радам!». Більшовицька фракція в Київській Раді намагалась спрямувати діяльність Ради в революційне річище, підняти її авторитет в масах. Виступаючи в Раді при обговоренні Тих чи інших питань, більшовики викривали угодовство меншовиків і есерів, підкреслювали необхідність передачі всієї влади Радам. Так, на засіданні Ради 24 травня при обговоренні питання про поточний момент, на противагу меншовикам і есерам, які схвалювали створення коаліційного уряду, більшовицька фракція внесла резолюцію, в якій пропонувала визнати вступ до міністерства представників Петроградської Ради помилковим кроком. Більшовики закликали робітників, солдатів і селян у момент настання краху коаліційної політики взяти всю владу в свої руки.
При обговоренні питання про боротьбу з продовольчими труднощами 24 червня представник більшовицької фракції О. Горвіц заявив, що продовольчі труднощі викликали війна і політика буржуазії і що «боротьба проти господарської розрухи є боротьбою.проти капіталістів». Він запропонував взяти на облік всі продукти, встановити тверді ціни і запровадити карткову систему на предмети споживання, підкресливши при цьому, що всі зазначені заходи будуть малодійовими, поки Ради не стануть владою, що рішуче проводить в життя свої рішення.
Хоч проекти резолюцій, запропоновані більшовиками, відхилялися Радами, сам факт їх проголошення відігравав певну роль в політичному вихованні трудящих. Робота більшовицької фракції в Раді проходила під безпосереднім керівництвом Київського комітету РСДРП, який включив до свого складу всю фракцію і систематично слухав інформацію про її роботу.
Агітаційна робота більшовиків у масах сприяла зростанню їх авторитету серед трудящих. Про це свідчили перевибори Ради робітничих депутатів, що відбулися в травні, під час яких за більшовиків голосувало значно більше робітників, ніж на попередніх виборах. Обираючи до Ради, нових представників, робітники Києва вимагали від них більш рішучих дій. Так, робітники Київського електричного товариства, обираючи членів Ради робітничих депутатів, зажадали від неї та її виконавчого комітету «відкинути всяку нерішучість і стати на шлях непримиренної класової і політичної боротьби аж до повного закріплення за собою влади».
Незважаючи на те, що після перевиборів Київської Ради робітничих депутатів більшість місць в ній залишилась за меншовиками та есерами, фракція більшовиків збільшилась до 90 чоловік. У виконком було обрано 11 депутатів-більшовиків проти 6-у попередньому складі.
Більшовики Києва приділяли велику увагу організації і згуртуванню робітничого класу, роз'яснюючи робітникам необхідність об'єднуватися в профспілки, створювати фабрично-заводські комітети. Цей процес проходив дуже активно. На травень 1917 року ,в організаційній комісії Київської Ради робітничих депутатів було вже зареєстровано 20 профспілок.
Фабзавкоми почали виникати на київських підприємствах вже в березні 1917 року. Так, вони були організовані на заводах «Ауто», Гретера і Криванека, Південноросійському машинобудівному, дротяно-цвяховому,