Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Для підготовки до збройного повстання ревком направив своїх представників у райони міста, на підприємства та у військові частини: Затонського-у Міський район, О. Б. Горвіца-у Подільський, А. В. Іванова-у Печерський, зокрема в «Арсенал». На Шулявці підготовкою повстання керував В. М. Довнар-Запольський.
Головні сили було зосереджено на Печерську. Туди, на допомогу арсенальцям, поспішали робітники з усіх районів міста. На Посту-Волинському стояв загін революційних солдатів, який мав завдання затримувати
військові ешелони з солдатами, викликаними штабом КВО для придушення повстання.
29 жовтня о п'ятій годині вечора над містом з'явився літак і зробив три кола. Це був сигнал до виступу. Повстання почалося. Першими почали воєнні дії робітники «Арсеналу» і революційні солдати 3-го авіапарку. В перший день повстання революційні частини мали безумовний успіх. Авіапарківці захопили розташований біля їх казарм артилерійський склад, забрали там багато зброї й допомогли озброїтися солдатам понтонного батальйону і запасних дружин, червоногвардійцям Соломенського та інших районів міста.
Козаки, юнкери і чехословаки не раз намагалися захопити «Арсенал», але щоразу червоногвардійці і революційні солдати змушували їх відступати з великими втратами. З новою силою бої відновилися на другий дёнь повстання. У розпалі збройного повстання Центральне бюро профспілок і Центральна рада фабзавкомів закликали робітників оголосити загальний політичний страйк. У відозві говорилось: «Товариші! Зупиняйте негайно заводи, фабрики й майстерні! Хай усе життя міста замре! Хай пролетаріат і гарнізон Києва покаже, що він не дозволить контрреволюції розтоптати свої завоювання. Хай живе революція! Хай живуть Ради робітничих і солдатських депутатів! Хай живе революційний Петроград! Всі на захист революції, всі за владу Рад!».
Робітники Києва відповіли на цей заклик загальним страйком. ЗО жовтні 1917 року припинили роботу всі фабрики й заводи, друкарні, зупинились трамваї. Працювали тільки пекарні, які постачали хліб повсталим робітникам і революційним солдатам.
Робітники йшли в загони Червоної гвардії, щоб зі зброєю в руках боротись проти контрреволюції. В кінці дня ЗО жовтня ініціатива повністю перебувала в руках повсталих робітників. Революційні частини добилися значних успіхів. Були роззброєні юнкерські школи, і серйозної поразки зазнали чехословаки, які остаточно вийшли з бою, заявивши, що вони не втручатимуться у внутрішні справи України.
31 жовтня 1917 року робітники і революційні солдати, керовані більшовиками, завдали нищівного удару контрреволюційним військам. В цей день було здобуто рішучу перемогу над збройними силами Тимчасового уряду. Білогвардійські з'єднання розбігалися; деякі з них заявили про свій нейтралітет і здали зброю. Частина білогвардійських військ попросила перемир'я і погодилась очистити позиції проти «Арсеналу» і 3-го авіапарку.
У таборі військ КВО була паніка. Після успішної атаки бойовиків «Арсеналу» і солдатів телеграфного батальйону на будинок головнокомандуючого і Маріїнський парк штаб КВО запросив перемир'я. 31 жовтня почалися мирні переговори, під прикриттям яких розгромлені робітниками і революційними солдатами контрреволюційні частини вночі разом з своїм штабом залишили Київ.
Триденні бої робітників і революційних солдатів, якими керувала київська організація більшовиків, закінчилися повною перемогою. Проте Радянська влада в жовтневі дні у Києві не була встановлена. В той час, як робітники і революційні солдати відважно билися проти збройних сил Тимчасового уряду, Центральна рада, прикриваючись «нейтралітетом», готувала сили для боротьби проти пролетарської революції. Ще точилися бої на вулицях Києва, а війська Центральної ради віроломно захоплювали пошту, телеграф, банк, а згодом і штаб Київського військового округу. Влада в місті опинилася в руках Центральної ради.
Запекла боротьба проти військ Тимчасового уряду виснажила сили робітників і революційних солдатів Києва, і вони не змогли зразу ж дати відсіч військам Центральної ради. Крім того, Центральна рада ще не встигла розкрити своєї контрреволюційної суті, користувалась підтримкою значної частини трудящих України. Прикриваючись демагогічними заявами, переконувала робітників і селян, що вона і є саме тією Радою (тільки українською), за владу якої вони борються. Враховуючи це, більшовики не могли негайно кликати трудящих України на збройну боротьбу проти Центральної рди. Треба було спочатку викрити до кінця її контрреволюційну суть.
В такій обстановці більшовики Києва вдалися до своєрідного тактичного маневру. Більшовицька фракція Київської Ради 3 листопада пішла на те, щоб
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 8 з 44
Затонський, О. Б. Горвіц, А. Є. Карпенко, І. М. Кудрін та 'інші.Для підготовки до збройного повстання ревком направив своїх представників у райони міста, на підприємства та у військові частини: Затонського-у Міський район, О. Б. Горвіца-у Подільський, А. В. Іванова-у Печерський, зокрема в «Арсенал». На Шулявці підготовкою повстання керував В. М. Довнар-Запольський.
Головні сили було зосереджено на Печерську. Туди, на допомогу арсенальцям, поспішали робітники з усіх районів міста. На Посту-Волинському стояв загін революційних солдатів, який мав завдання затримувати
29 жовтня о п'ятій годині вечора над містом з'явився літак і зробив три кола. Це був сигнал до виступу. Повстання почалося. Першими почали воєнні дії робітники «Арсеналу» і революційні солдати 3-го авіапарку. В перший день повстання революційні частини мали безумовний успіх. Авіапарківці захопили розташований біля їх казарм артилерійський склад, забрали там багато зброї й допомогли озброїтися солдатам понтонного батальйону і запасних дружин, червоногвардійцям Соломенського та інших районів міста.
Козаки, юнкери і чехословаки не раз намагалися захопити «Арсенал», але щоразу червоногвардійці і революційні солдати змушували їх відступати з великими втратами. З новою силою бої відновилися на другий дёнь повстання. У розпалі збройного повстання Центральне бюро профспілок і Центральна рада фабзавкомів закликали робітників оголосити загальний політичний страйк. У відозві говорилось: «Товариші! Зупиняйте негайно заводи, фабрики й майстерні! Хай усе життя міста замре! Хай пролетаріат і гарнізон Києва покаже, що він не дозволить контрреволюції розтоптати свої завоювання. Хай живе революція! Хай живуть Ради робітничих і солдатських депутатів! Хай живе революційний Петроград! Всі на захист революції, всі за владу Рад!».
Робітники Києва відповіли на цей заклик загальним страйком. ЗО жовтні 1917 року припинили роботу всі фабрики й заводи, друкарні, зупинились трамваї. Працювали тільки пекарні, які постачали хліб повсталим робітникам і революційним солдатам.
Робітники йшли в загони Червоної гвардії, щоб зі зброєю в руках боротись проти контрреволюції. В кінці дня ЗО жовтня ініціатива повністю перебувала в руках повсталих робітників. Революційні частини добилися значних успіхів. Були роззброєні юнкерські школи, і серйозної поразки зазнали чехословаки, які остаточно вийшли з бою, заявивши, що вони не втручатимуться у внутрішні справи України.
31 жовтня 1917 року робітники і революційні солдати, керовані більшовиками, завдали нищівного удару контрреволюційним військам. В цей день було здобуто рішучу перемогу над збройними силами Тимчасового уряду. Білогвардійські з'єднання розбігалися; деякі з них заявили про свій нейтралітет і здали зброю. Частина білогвардійських військ попросила перемир'я і погодилась очистити позиції проти «Арсеналу» і 3-го авіапарку.
У таборі військ КВО була паніка. Після успішної атаки бойовиків «Арсеналу» і солдатів телеграфного батальйону на будинок головнокомандуючого і Маріїнський парк штаб КВО запросив перемир'я. 31 жовтня почалися мирні переговори, під прикриттям яких розгромлені робітниками і революційними солдатами контрреволюційні частини вночі разом з своїм штабом залишили Київ.
Триденні бої робітників і революційних солдатів, якими керувала київська організація більшовиків, закінчилися повною перемогою. Проте Радянська влада в жовтневі дні у Києві не була встановлена. В той час, як робітники і революційні солдати відважно билися проти збройних сил Тимчасового уряду, Центральна рада, прикриваючись «нейтралітетом», готувала сили для боротьби проти пролетарської революції. Ще точилися бої на вулицях Києва, а війська Центральної ради віроломно захоплювали пошту, телеграф, банк, а згодом і штаб Київського військового округу. Влада в місті опинилася в руках Центральної ради.
Запекла боротьба проти військ Тимчасового уряду виснажила сили робітників і революційних солдатів Києва, і вони не змогли зразу ж дати відсіч військам Центральної ради. Крім того, Центральна рада ще не встигла розкрити своєї контрреволюційної суті, користувалась підтримкою значної частини трудящих України. Прикриваючись демагогічними заявами, переконувала робітників і селян, що вона і є саме тією Радою (тільки українською), за владу якої вони борються. Враховуючи це, більшовики не могли негайно кликати трудящих України на збройну боротьбу проти Центральної рди. Треба було спочатку викрити до кінця її контрреволюційну суть.
В такій обстановці більшовики Києва вдалися до своєрідного тактичного маневру. Більшовицька фракція Київської Ради 3 листопада пішла на те, щоб