Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Як згадує член ініціативної групи О. Ситниченко, на зборах молоді, де обговорювались тези В. І. Леніна, було близько 60 чоловік. Перед молоддю з доповіддю виступив М. О. Савельев. Збори одностайно схвалили Квітневі тези і послали вітальну телеграму В. І. Леніну.
Члени Соціалістичної спілки робітничої молоді вели роботу серед молодих робітників, брали активну участь у роботі соціал-демократичних клубів при райкомах партії, згуртовували молодь навколо партії більшовиків. На чолі Київської спілки стояли О. Ситниченко, ПІ. Мальчиков, М. Ратманський та інші.
В справі завоювання трудящих України на сторону партії більшовиків велике значення відігравала правильна політика в національному питанні. Національно-визвольний рух на Україні на середину 1917 року набрав особливо гострого характеру. Тимчасовий уряд відмовився задовольнити вимоги Центральної ради про позитивне ставлення до автономії України, призначення комісара в справах України, українізацію школи та деякі інші вимоги, які В. І. Ленін назвав найскромнішими і найзаконнішими. Військовий міністр Керенський заборонив скликання другого українського військового з'їзду. Ці рішення Тимчасового уряду, що були відвертим проявом його великодержавної шовіністичної політики, викликали хвилю-протесту серед трудящих України. Під тиском революційних мас народу Центральна рада 10 червня 1917 року проголосила свій І універсал, в якому заявила, ЩО' сама приступить до фактичного здійснення автономії.
Виставляючи на перший план національне питання, Центральна рада в своєму універсалі не д;ала відповіді на основне питання, що хвилювало українських трудящих: про землю. Солідаризуючись з Тимчасовим урядом, вона відкладала вирішення його до того часу, коли закон про землю буде виданий Всеросійськими установчими зборами.
Опублікування цього універсалу Тимчасовий уряд зустрів з великим невдоволенням. Меншовики, есери, кадети також засудили цей акт Центральної ради, вважаючи його незаконним і безвідповідальним.
Лише російський робітничий клас, партія більшовиків виступили на захист законних прав українського народу. В. І. Ленін в статті «Україна», викриваючи великодержавну політику Тимчасового уряду, писав: «Ми не прихильники дрібних держав. Ми за найтісніший союз робітників усіх країн проти капіталістів і «своїх»
і всіх Ьзагалі країн. Але саме для того, щоб цей союз був добровільним, російський робітник, не довіряючи ні в чому і ні на хвилину ці буржуазії російській, ні буржуазії українській, стоїть зараз за право відокремлення українців, не нав'язуючи їм своєї дружби, а завойовуючи її ставленням йк до рівного, як до союзника і брата в боротьбі за соціалізм».
Київські більшовики свою точку зору з національного питання виклали 9 червня при обговоренні українського питання на спільному засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів. У запропонованій більшовиками резолюції висловлювався рішучий протест, проти заборони Керенським другого українського військового з'їзду, ці дії Тимчасового уряду кваліфікувались як прояв його імперіалістичної політики, як порушення прав пригноблених народів і основних принципів демократії. В резолюції підкреслювалося, що знищення національного гніту можливе тільки при повній демократизації країни, при переході влади до рук робітників і бідніших селян. Більшовики закликали трудящих України «до відмовлення від співробітництва із своєю національною буржуазією, до єдиної класової організації і до спільної класової боротьби за владу і за скинення опори національного і класового, гніту-іга капіталізму».
Викриття більшовиками великодержавної політики Тимчасового уряду і націоналізму української буржуазії, захист права націй на самовизначення сприяли зростанню авторитету більшовицької партії серед трудящих України.
Про зростання впливу серед трудящих партії більшовиків свідчили демонстрації, що прокотилися по країні 18 червня. Меншовики та есери сподівалися провести в Петрограді демонстрацію під лозунгом підтримки політики Тимчасового уряду і призначеного на цей день виступу на фронті. Але півмільйонна демонстрація петроградського пролетаріату пройшла під більшовицькими лозунгами.
Ретельно готувався до проведення демонстрації Київський комітет РСДРП(б). Комітет розробив детальний план демонстрації, затвердив лозунги, з якими повинні йти демонстранти, випустив звернення до трудящих Києва з закликом взяти участь у демонстрації. 18 червня багатолюдна колона київських робітників і солдатів пронесла по вулицях міста більшовицькі лозунги: «Вся влада Радам!», «Геть війну!». Червнева демонстрація стала оглядом сил більшовиків, свідченням великого довір'я трудящих до
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 4 з 44
Надійним помічником більшовиків Києва в організації пропагандистської роботи серед робітників і солдатів стала Київська соціалістична спілка молоді. Група для організації соціалістичної спілки молоді була створена з ініціативи Київського комітету РСДРП(б) весною 1917 року. Ініціативна група організувала обговорення Квітневих тез В. І. Леніна в молодіжній аудиторії. Члени Соціалістичної спілки робітничої молоді вели роботу серед молодих робітників, брали активну участь у роботі соціал-демократичних клубів при райкомах партії, згуртовували молодь навколо партії більшовиків. На чолі Київської спілки стояли О. Ситниченко, ПІ. Мальчиков, М. Ратманський та інші.
В справі завоювання трудящих України на сторону партії більшовиків велике значення відігравала правильна політика в національному питанні. Національно-визвольний рух на Україні на середину 1917 року набрав особливо гострого характеру. Тимчасовий уряд відмовився задовольнити вимоги Центральної ради про позитивне ставлення до автономії України, призначення комісара в справах України, українізацію школи та деякі інші вимоги, які В. І. Ленін назвав найскромнішими і найзаконнішими. Військовий міністр Керенський заборонив скликання другого українського військового з'їзду. Ці рішення Тимчасового уряду, що були відвертим проявом його великодержавної шовіністичної політики, викликали хвилю-протесту серед трудящих України. Під тиском революційних мас народу Центральна рада 10 червня 1917 року проголосила свій І універсал, в якому заявила, ЩО' сама приступить до фактичного здійснення автономії.
Виставляючи на перший план національне питання, Центральна рада в своєму універсалі не д;ала відповіді на основне питання, що хвилювало українських трудящих: про землю. Солідаризуючись з Тимчасовим урядом, вона відкладала вирішення його до того часу, коли закон про землю буде виданий Всеросійськими установчими зборами.
Опублікування цього універсалу Тимчасовий уряд зустрів з великим невдоволенням. Меншовики, есери, кадети також засудили цей акт Центральної ради, вважаючи його незаконним і безвідповідальним.
Лише російський робітничий клас, партія більшовиків виступили на захист законних прав українського народу. В. І. Ленін в статті «Україна», викриваючи великодержавну політику Тимчасового уряду, писав: «Ми не прихильники дрібних держав. Ми за найтісніший союз робітників усіх країн проти капіталістів і «своїх»
і всіх Ьзагалі країн. Але саме для того, щоб цей союз був добровільним, російський робітник, не довіряючи ні в чому і ні на хвилину ці буржуазії російській, ні буржуазії українській, стоїть зараз за право відокремлення українців, не нав'язуючи їм своєї дружби, а завойовуючи її ставленням йк до рівного, як до союзника і брата в боротьбі за соціалізм».
Київські більшовики свою точку зору з національного питання виклали 9 червня при обговоренні українського питання на спільному засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів. У запропонованій більшовиками резолюції висловлювався рішучий протест, проти заборони Керенським другого українського військового з'їзду, ці дії Тимчасового уряду кваліфікувались як прояв його імперіалістичної політики, як порушення прав пригноблених народів і основних принципів демократії. В резолюції підкреслювалося, що знищення національного гніту можливе тільки при повній демократизації країни, при переході влади до рук робітників і бідніших селян. Більшовики закликали трудящих України «до відмовлення від співробітництва із своєю національною буржуазією, до єдиної класової організації і до спільної класової боротьби за владу і за скинення опори національного і класового, гніту-іга капіталізму».
Викриття більшовиками великодержавної політики Тимчасового уряду і націоналізму української буржуазії, захист права націй на самовизначення сприяли зростанню авторитету більшовицької партії серед трудящих України.
Про зростання впливу серед трудящих партії більшовиків свідчили демонстрації, що прокотилися по країні 18 червня. Меншовики та есери сподівалися провести в Петрограді демонстрацію під лозунгом підтримки політики Тимчасового уряду і призначеного на цей день виступу на фронті. Але півмільйонна демонстрація петроградського пролетаріату пройшла під більшовицькими лозунгами.
Ретельно готувався до проведення демонстрації Київський комітет РСДРП(б). Комітет розробив детальний план демонстрації, затвердив лозунги, з якими повинні йти демонстранти, випустив звернення до трудящих Києва з закликом взяти участь у демонстрації. 18 червня багатолюдна колона київських робітників і солдатів пронесла по вулицях міста більшовицькі лозунги: «Вся влада Радам!», «Геть війну!». Червнева демонстрація стала оглядом сил більшовиків, свідченням великого довір'я трудящих до