Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Енергійний виступ робітників всієї країни, в тому числі й робітників Києва, зламав підступні плани ворогів революції. Проголосити військову диктатуру на Державній нараді учасникам її не вдалося. Проте контрреволюція на цьому не зупинилася. Буржуазія та поміщики почали розгортати підготовку
контрреволюційного заколоту. Зразу ж після закінчення Державної наради почалась підготовка контрреволюційного заколоту генерала Корнілова, який 25 серпня послав війська на Петроград з метою задушити революцію силою зброї. Значне місце в плані заколотників посідав Київ. Розраховуючи на підтримку групи офіцерів-монархістів, польських легіонерів та англійських броньовиків, Корнілов одночасно з виступом на Петроград підписав лист-наказ про організацію заколоту в Києві. В листі передбачалось заарештувати членів Ради солдатських депутатів, захопити телеграф, знищити соціалістичні видання і заарештувати їх редакторів, а також революційно настроєних осіб, і призначити на відповідальні пости змовників.
Місцева контрреволюція активно готувалася до виконання цього наказу.
Проте заколотники недооцінили, сили революційного пролетаріату і партії більшовиків, що підняла трудящих на боротьбу проти корніловщини. Дізнавшись про заколот Корнілова, партійні організації України закликали робітників стати на захист революції і провели велику роботу по мобілізації й організації робітників і солдатів на боротьбу проти контрреволюції. 27 серпня Київський комітет більшовиків прийняв резолюцію протесту проти заколоту Корнілова, в якій закликав робітників дати рішучу відсіч контрреволюції: «Зухвалому виступові контрреволюції на чолі з Корніловим, виступові, що не спиняється перед відкриттям фронту, бажає розтрощити революцію і встановити криваву диктатуру, необхідно протиставити організовану відсіч робітників і солдатів, готових на заклик революційних організацій виступити у всеозброєнні на захист революції. Тому ми вимагаємо; 1) найрішучішої 'боротьби з контрреволюціонерами, арешту ватажків контрреволюції і віддання їх до революційного суду, 2) звільнення всіх революційних інтернаціоналістів, 3) припинення репресій щодо лівої преси, 4) озброєння революційних робітників і солдатів».
28 серпня Київський комітет більшовиків розіслав агітаторів на заводи, в казарми для мобілізації широких мас на боротьбу з корніловщиною. Більшовицька резолюція була схвалена робітниками більшості заводів і фабрик, а також солдатами революційних частин.
За пропозицією більшовиків Київська Рада прийняла постанову про увільнення від обов'язків начальника штабу Київського військового округу Оболєшева і комісара Тимчасового уряду по Києву Страдомського, про озброєння робітників і звільнення арештованих більшовиків. У дні боротьби з корніловщиною за ініціативою Київської Ради були проведені обшуки і вилучена зброя у контрреволюціонерів. Було заарештовано чорносотенця Шульгіна і закрито його газету «Киевлянин». Робітники озброювались, брали під свій контроль телефон, телеграф.
Під керівництвом більшовицької партії об'єднаними зусиллями революційних робітників, солдатів і матросів корніловщина була розгромлена. З провалом корні-ловської авантюри посилилась більшовизація Рад.
Слідом за Петроградською і Московською Радами робітничих і солдатських депутатів 8 вересня 1917 року більшовицьку резолюцію, в якій ставилося питання про усунення від державної влади представників контрреволюційних партій і про створення влади з представників революційного пролетаріату і селянства, прийняла Київська Рада. Це була перша більшовицька резолюція, ухвалена Київською Радою, за яку голосували, крім більшовиків, і безпартійні депутати.
Про велике зростання більшовицького впливу серед усіх трудящих міста свідили й перевибори Ради робітничих депутатів та її виконкому, що відбулися у вересні-жовтні. Більшовики одержали 101 місце з 444, що становило майже чверть рсього складу Ради. В новому виконкомі більшовики одержали 14 місць з ЗО. На розширених засіданнях Ради за більшовицькі резолюції голосували, як правило, більшість представників фабзавкомів та профспілок.
У зв'язку з більшовизацією Рад партія знову поставила на порядок денний лозунг «Вся влада Радам!», який тепер був закликом до повалення Тимчасового уряду шляхом збройного повстання.
На середину осені 1917 року революційна боротьба в Києві, як і по всій країні, набрала особливо широкого розмаху. На спробу капіталістів задушити революцію кістлявою рукою голоду робітники відповіли масовими страйками. 18 вересня розпочався страйк металістів Києва, який тривав майже до кінця місяця і закінчився перемогою робітників.
Наростало хвилювання і серед солдатів. На мітингах все частіше приймались резолюції з протестами проти війни і з закликами передати всю владу Радам. Солдати відкликали з Ради солдатських депутатів меншовиків та есерів і
Київ у роки Жовтневої революції та громадянської війни (1917—1920 pp.)
Сторінка 6 з 44
Робітники Києва палко відгукнулись на заклик більшовиків. В цей день у Києві ирийинили роботу всі великі підприємства і понад 50 дрібних. У страйку брало участь близько 22 тис. робітників.Енергійний виступ робітників всієї країни, в тому числі й робітників Києва, зламав підступні плани ворогів революції. Проголосити військову диктатуру на Державній нараді учасникам її не вдалося. Проте контрреволюція на цьому не зупинилася. Буржуазія та поміщики почали розгортати підготовку
Місцева контрреволюція активно готувалася до виконання цього наказу.
Проте заколотники недооцінили, сили революційного пролетаріату і партії більшовиків, що підняла трудящих на боротьбу проти корніловщини. Дізнавшись про заколот Корнілова, партійні організації України закликали робітників стати на захист революції і провели велику роботу по мобілізації й організації робітників і солдатів на боротьбу проти контрреволюції. 27 серпня Київський комітет більшовиків прийняв резолюцію протесту проти заколоту Корнілова, в якій закликав робітників дати рішучу відсіч контрреволюції: «Зухвалому виступові контрреволюції на чолі з Корніловим, виступові, що не спиняється перед відкриттям фронту, бажає розтрощити революцію і встановити криваву диктатуру, необхідно протиставити організовану відсіч робітників і солдатів, готових на заклик революційних організацій виступити у всеозброєнні на захист революції. Тому ми вимагаємо; 1) найрішучішої 'боротьби з контрреволюціонерами, арешту ватажків контрреволюції і віддання їх до революційного суду, 2) звільнення всіх революційних інтернаціоналістів, 3) припинення репресій щодо лівої преси, 4) озброєння революційних робітників і солдатів».
28 серпня Київський комітет більшовиків розіслав агітаторів на заводи, в казарми для мобілізації широких мас на боротьбу з корніловщиною. Більшовицька резолюція була схвалена робітниками більшості заводів і фабрик, а також солдатами революційних частин.
За пропозицією більшовиків Київська Рада прийняла постанову про увільнення від обов'язків начальника штабу Київського військового округу Оболєшева і комісара Тимчасового уряду по Києву Страдомського, про озброєння робітників і звільнення арештованих більшовиків. У дні боротьби з корніловщиною за ініціативою Київської Ради були проведені обшуки і вилучена зброя у контрреволюціонерів. Було заарештовано чорносотенця Шульгіна і закрито його газету «Киевлянин». Робітники озброювались, брали під свій контроль телефон, телеграф.
Під керівництвом більшовицької партії об'єднаними зусиллями революційних робітників, солдатів і матросів корніловщина була розгромлена. З провалом корні-ловської авантюри посилилась більшовизація Рад.
Слідом за Петроградською і Московською Радами робітничих і солдатських депутатів 8 вересня 1917 року більшовицьку резолюцію, в якій ставилося питання про усунення від державної влади представників контрреволюційних партій і про створення влади з представників революційного пролетаріату і селянства, прийняла Київська Рада. Це була перша більшовицька резолюція, ухвалена Київською Радою, за яку голосували, крім більшовиків, і безпартійні депутати.
Про велике зростання більшовицького впливу серед усіх трудящих міста свідили й перевибори Ради робітничих депутатів та її виконкому, що відбулися у вересні-жовтні. Більшовики одержали 101 місце з 444, що становило майже чверть рсього складу Ради. В новому виконкомі більшовики одержали 14 місць з ЗО. На розширених засіданнях Ради за більшовицькі резолюції голосували, як правило, більшість представників фабзавкомів та профспілок.
У зв'язку з більшовизацією Рад партія знову поставила на порядок денний лозунг «Вся влада Радам!», який тепер був закликом до повалення Тимчасового уряду шляхом збройного повстання.
На середину осені 1917 року революційна боротьба в Києві, як і по всій країні, набрала особливо широкого розмаху. На спробу капіталістів задушити революцію кістлявою рукою голоду робітники відповіли масовими страйками. 18 вересня розпочався страйк металістів Києва, який тривав майже до кінця місяця і закінчився перемогою робітників.
Наростало хвилювання і серед солдатів. На мітингах все частіше приймались резолюції з протестами проти війни і з закликами передати всю владу Радам. Солдати відкликали з Ради солдатських депутатів меншовиків та есерів і