Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)
Київ у перші роки відбудови (1921— 1922 pp.)
Переможно закінчивши громадянську війну, радянський народ приступив до відбудови промисловості і транспорту, до налагодження сільського господарства.
Роки імперіалістичної та громадянської воєн призвели до тяжкої розрухи всього народного господарства. Надзвичайно великих розмірів набула розруха на Україні, яка була ареною тривалих боїв під час
Промисловість, транспорт і комунальне господарство Києва також зазнали великих втрат. Досить сказати, що наприкінці 1920 року валова продукція всіх діючих київських заводів і фабрик становила лише 13,5 проц. від рівня 1913 року.
Деякі промислові підприємства, які все ж відновили свою роботу у Києві, були в дуже скрутному стані. Відчувалася відсутність кваліфікованих робітників, частина яких загинула в боротьбі проти буржуазної Центральної ради та на фронтах громадянської війни.
На одному з найбільших підприємств - «Арсеналі» в червні 1920 року на базі численних майстерень було організовано лише три цехи, що давали продукцію. З.тис. робітників, що працювали на заводі у 1917 році, у 1921-1922 pp. залишилося лише 600. Значно зменшилась чисельність робітників і скоротилося виробництво на колишньому Південноросійському заводі (тепер «Ленінська кузня») та на ін. підприємствах і транспорті.
Обладнання підприємств було вкрай зношеним, верстати і машини потребували ремонту.
Нестача сировини і палива призводила до перебоїв в роботі підприємств, а іноді і до їх консервації. Зокрема, через відсутність сировини зупинились цукрово-рафінадний завод, цукеркова фабрика, склозавод, деревообробні фабрики та ряд підприємств харчової і легкої промисловості.
Брак паперу, нестача електроенергії і палива призводили до припинення роботи і в друкарнях.
Не краще були справи і на Київському залізничному вузлі. Через відсутність вугілля в топках паровозів спалювали дрова, але і їх не вистачало. На Південно-Західній залізниці 62 проц. паровозів вимагало ремонту. Десятки тисяч пошкоджених пасажирських і товарних вагонів стояло без ніякого руху на станціях і полустанках.
Вщент зруйноване було і комунальне господарство Києва. Зокрема, електростанції Києва у 1921 році виробили лише 12,4 млн. квт годин електроенергії проти 24,7 млн. квт годин у 1913 році. Внаслідок незадовільної роботи електростанції, через брак коштів і матеріалів водопровід у 1921 році працював з великими перебоями, не забезпечував мінімальних потреб підприємств і населення.
З великими перебоями працював міський транспорт. З 173 км трамвайних колій експлуатувалося тільки 53 км. Пасажирський рух мав лише випадковий характер, переважали вантажні перевезення (в основному палива). Кількість вагонів зменшилась з 189 у 1914 році до 15 у 1921 році.
Близько ЗО проц. житлоплощі Києва було зруйновано. Повністю вийшли з ладу 2320 будівель. Так, від пожеж у 1918 році на Подолі згоріло 6 кварталів (64 будинки і кілька промислових підприємств). В результаті висадження в повітря у період німецької окупації порохових складів на Звіринці згоріло 330 будинків. У загрозливому стані знаходилось все житлове господарство міста через зношеність будівель, безгосподарність, пожежі.
Дуже потерпіло в роки громадянської війни лісове господарство Києва. Значна частина лісів і парків міста була вирубана або згоріла внаслідок пожеж.
Загальна невпорядкованість водопроводу, нестача продовольства і палива призводили до поширення в місті різних захворювань. Тривалі недоїдання, антисанітарні умови викликали поширення туберкульозу, шлунково-кишкових захворювань, висипного тифу. Лише завдяки створенню надзвичайної санітарної комісії та її плідній роботі в місті вдалося ліквідувати пошесті.
Становище міста ускладнювалося внаслідок розгулу куркульсько-націоналістичного бандитизму на Україні. У квітні 1921 року в Київському повіті банди діяли в 10 волостях з 12. За один місяць вони вчинили більше 20 наскоків на радянські, кооперативні і господарські установи повіту.
Організатори цих банд - українські буржуазні націоналісти, зв'язані з