Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Київ у період відбудови народного господарства (1921—1925 pp.)

 

Успішне завершення відбудови господарства (1923—1925 pp.)

1923 рік став переломним у відбудові промисловості і зростанні рядів робітничого класу Києва. Чисельність робітників у Києві зросла з 42 тис. у 1920 році до 45,7 тис. чол. Поліпшилось фінансування промисловості, постачання їй палива і сировини. Почали зростати капіталовкладення на розширення і переобладнання заводів міста.
Дальший розвиток трестованої промисловості міста був значною мірою зумовлений підвищенням

громадської і господарської активності київських робітників.
Бурхливо зростали як окремі підприємства, так і цілі галузі промисловості. Якщо в червні 1923 року підприємства київського «Металотресту» виробили продукції на 85 млрд. крб, то в липні - на 133 млрд. карбованців.
Переведені на госпрозрахунок, заводи Києва перебудовували виробництво відповідно До потреб ринку. Так, у 1922/23 році завод Гретера і Криванека збільшив у 3 рази обсяг робіт по ремонту устаткування цукрових заводів.
Нарощував темпи виробництва і київський завод «Арсенал». На цьому підприємстві продуктивність праці в 1923 році зросла порівняно з довоєнною на 38 проц. Серед знатних людей підприємства було чимало комсомольців - П. І. Прусак, І. Ф. Радченко, О. Т. Мар'янченко та інші.
В житті заводу у квітні 1923 року сталася видатна подія. У день 53-річчя з дня народження В. І. Леніна колектив підприємства обрав великого вождя почесним токарем-металістом і надіслав йому щире вітання: «Ми, робітники-арсенальці, - говорилось у листі,-заявляємо, що завжди з тобою і керованою тобою РКП... Живи ще довгі роки і працюй на користь робітничого класу».
4 листопада 1923 року Президія ВУЦВК, відзначивши, що колектив «Арсеналу» завжди йшов в авангарді трудящих Києва, за успіхи, досягнуті у відбудові, нагородила підприємство орденом Трудового Червоного Прапора і вручила арсенальцям Червоний прапор.
Набагато збільшили виробництво сівалок порівняно з програмою заводи тресту «Сільмаш». Київський завод «Червоний плугатар» у 1923 році виготовив сівалок на 430 тис. крб. - майже у 10 разів більше порівняно з 1920 і 1921 роками. За допомогою київських сівалок вже засівалося понад 3 млн. гектарів.
Успішно відбудовувалась легка і харчова промисловість. Так, виробництво продукції на підприємствах київського «Сукнотресту» у другому кварталі 1923 року зросло в порівнянні з першим кварталом на 190 процентів.
На багатьох підприємствах робітники стали ініціаторами удосконалення виробничих процесів. Слюсар ковальського цеху Головних залізничних майстерень І. Трегубов удосконалив два верстати, винайшов ряд інструментів для виготовлення більш ніж 200 різних деталей для ремонту паровозів і вагонів. Завдяки цьому продуктивність праці на окремих операціях підвищилась у 5-10 разів. Його удосконалення давали також велику економію палива і матеріалів.
Множились ряди робітників-винахідників і на інших підприємствах Києва. Всього за відбудовний період комісія в справі винаходів видала київським винахідникам 60 свідоцтв.
Підвищувалась продуктивність праці. Вже на кінець 1924 року вона збільшилась на 50 проц. проти попереднього року, перевершивши дореволюційний рівень. Так, на заводах тресту «Сільмаш» продуктивність праці досягла 104 проц. довоєнного рівня. Відповідно підвищилась і заробітна плата.
Значно зростав збут продукції київських підприємств. Тільки по Київській губернії сума коштів від проданих товарів, вироблених київськими підприємствами з травня по серпень і923 року, збільшилась від 1,8 млн. до 6,6 млн. золотих карбованців.
Відновлюється і будівельна промисловість Києва. Розгортаються роботи по відбудові Ланцюгового мосту, знищеного білополяками у 1920 році.
Радість від здобутих перемог у відбудові народного господарства була потьмарена великим горем, яке спіткало трудящих усього світу. 21 січня 1924 року помер великий вождь соціалістичної революції, геніальний керівник і засновник Комуністичної партії і Радянської держави В. І. Ленін. Разом з усіма трудящими нашої Батьківщини робітничий клас Києва глибоко сумував з приводу смерті любимого Ілліча. На всіх підприємствах І в Будівництво нового Ланцюгового моста. 1924 р. установах міста відбулися багатолюдні траурні мітинги, на яких трудящі поклялись свято виконувати заповіти В. І. Леніна.
24 січня о 5-ій годині вечора в Оперному театрі зібрався розширений пленум Київської міськради за участю представників фабзавкомів, профспілок і військових частин. Слюсар «Арсеналу» Ю. С. Прожейко у своєму виступі сказав: «Помер Ілліч, але не помре його вчення. Від імені робітників червоного «Арсеналу» заявляю, що ми всі, як один, ще тісніше згуртуємось сталевим кільцем навколо нашої робітничої Комуністичної партії, навколо



Київ